Рішення

від 27.07.2021 по справі 910/19396/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2021Справа № 910/19396/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Салацької О.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації

до Державного підприємства Київоблбудінвест в особі Відокремленого підрозділу Київський обласний експертний центр енергоефективності Державного підприємства Київоблбудінвест

про визнання недійсним договору на надання послуг

за участі представників :

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Кроленко Т.Л. (уповноважений представник);

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Київоблбудінвест в особі Відокремленого підрозділу Київський обласний експертний центр енергоефективності Державного підприємства Київоблбудінвест про визнання недійсним договору на надання послуг, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Пастернак Д.Я., який підписав договір №7 від 17.02.2020 від імені позивача, як начальник Управління, не мав права підпису та не був уповноважений підписувати будь-які документи у зв`язку із реорганізацією позивача та призначенням голови комісії з припинення позивача, яка могла вчиняти правочини від імені Управління. У зв`язку з наведеним позивач просить визнати недійсним договір № 7 від 17.02.2020 на надання послуг з енергетичного аудиту та сертифікації енергетичного ефективності будівель.

Відповідач заперечував щодо позовних вимог позивача у зв`язку з їх безпідставністю, вказуючи, що між сторонами укладено Договір №07/02 від 07.02.2020 року на надання послуг з енергетичного аудиту та сертифікації енергетичної ефективності будівель, який був предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №921/555/20 за позовом відповідача до позивача про стягнення 205314,75 грн заборгованості. Як зазначає позивач, в ході розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №921/555/20 було надано оцінку доказам та встановлено, що договір на надання послуг №07/02 від 07.02.2020 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками, а тому посилання позивача на відсутність в Пастернака Д. Я. повноважень є безпідставними. Окрім того, відповідач зазначив, що договір №7 від 17.02.2020 між ним та позивачем не укладався, у зв`язку з чим вимога про визнання відповідного договору не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання призначене на 27.07.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

Таким чином, посилаючись на порушення своїх прав укладенням спірного договору, позивач має довести факт укладення спірного договору та обставини щодо визнання його недійсності.

Крім того, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В ході розгляду справи у зв`язку із суттєвими розбіжностями сторін щодо дійсних обставин виникнення договірних відносин між позивачем та відповідачем та наявністю двох ідентичних за змістом договорів, які відрізняються лише реквізитами, зокрема датою укладення та номером, судом з метою встановлення дійсних обставин справи було зобов`язано відповідача та позивача надати оригінали власних примірників договору оспорюваного договору для огляду в судовому засіданні.

На виконання вимоги суду про надання для огляду оригіналу примірника договору №7 від 17.02.2020 позивачем в якості оригіналу оспорюваного договору було подано документ, який складається з 8 (восьми) аркушів.

При огляді вказаного примірника судом встановлено, що перший аркуш поданого до суду документа, який має наступні реквізити: назва Договір №7 на надання послуг , місто укладення м. Тернопіль , дата укладення 17.02.2020 , зміст договору текст , є кольоровою фотокопією поданого позивачем примірника договору, а не оригіналом, окрім того, у графі дата укладення міститься виправлення. Виправлення у даті договору також містить і Додаток №1 до договору (Протокол погодження договірної ціни на надання послуг .

Отже, враховуючи неподання позивачем оригіналу власного примірника договору у повному обсязі, за наявності обгрунтованих сумнівів щодо укладення сторонами договору із реквізитами, зазначеними позивачем як реквізити оспорюваного договору, судом, відповідно до положень ч.6 ст.91 ГПК України, не береться до уваги поданий позивачем примірник договору.

Оскільки суду не було подано належних доказів укладення між сторонами Договору від 17.02.2020 №7, який просить визнати недійсним позивач, суд приходить до висновку про недоведенність позивачем факту укладення оспорюваного договору.

Відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують факт укладення договору №7 від 17.02.2020 з укладенням яких, позивач пов`язує порушення своїх права, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи позивача викладені в ході розгляду справи судом оцінені, проте не беруться до уваги, оскільки позивачем не доведено факту укладення спірного договору, а тому є такими, що не стосуються вирішення справи по суті.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено:05.08.2021.

Суддя Я.В. Маринченко