Ухвала

від 04.08.2021 по справі 910/1644/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1644/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020

за позовом Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів"

до: 1) Управління державної охорони України,

2) Київської міської ради,

3) Київської міської державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про стягнення 757 402, 25 грн,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 (повний текст постанови складено 10.06.2021) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020.

22.07.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) від Управління державної охорони України надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, з огляду на пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень, не зазначення в чому саме полягає неправильність застосованих/порушених судом апеляційної інстанції норм права, а також на те, що ціна позову в цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розумінні статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ця справа не підлягає оскарженню.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, перевіривши доводи, що викладені в запереченні проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості в сумі 757 402,25 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн), а тому відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України касаційну скаргу не може бути прийнято до розгляду судом касаційної інстанції.

В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики скаржник не навів обґрунтованих доводів на підтвердження існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах, яка полягає вирішенню, що ця правова проблема наявна у невизначеній кількості справ, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Разом з тим, саме власне твердження скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Розглянувши наведені підстави, що викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною у справі та до переоцінки доказів, які були досліджені апеляційним господарським судом. Такі доводи, з огляду на статус Верховного Суду і його повноваження, не є підставою для відкриття касаційного провадження зі справи.

У частині четвертій статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/1644/20 за касаційною скаргою Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич