Рішення

від 30.07.2021 по справі 120/2404/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 липня 2021 р. Справа № 120/2404/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.,

представника позивача: Шишковської А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вінавтозапчастина" до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Приватне підприємство "Вінавтозапчастина" з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 29.01.2021 відповідачем складено Акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень.

На переконання позивача відповідачем порушено процедуру здійснення заходів державного нагляду (контролю), оскільки направлення на проведення інспекційного відвідування не пред`являлось до початку перевірки. Крім того вказує на порушення процедури розгляду скарги та строків винесення припису. Також заперечує наявність порушень щодо допущення до роботи працівників без укладення трудового договору та порушення про несвоєчасність подання повідомлення про прийняття на роботу до територіального відділу ДФС.

Враховуючи, що здійснення заходу державного нагляду (контролю), на думку позивача, здійснено з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис про усунення виявлених порушень № ВН 204/48/АВ/П від 09.02.2021 є протиправним та безпідставним і підлягає скасуванню, у зв`язку із чим, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що позивачем порушено вимоги ст.21, ч. 3 ст.24 Кодексу законів про працю України , Постанови КМУ № 413 від 17.06.2015.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами відповідача і просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 24.05.2021 розгляд даної справи призначено в судове засідання на 08.06.2021.

В судовому засіданні 08.06.2021 оголошено перерву та витребувано у відповідача додаткові докази. Наступне судове засідання призначено на 14.07.2021.

В судовому засіданні 14.07.2021 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 30.07.2021

28.07.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представників Управління бути присутніми у судовому засіданні 30.07.2021.

В судовому засіданні 30.07.2021, представник позивача заперечувала щодо відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Суд, ознайомившись із поданим відповідачем клопотанням, протокольною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання відмовив у відкладенні розгляду справи, оскільки подане відповідачем клопотання немотивоване, крім того не наведені обставини, що унеможливлюють представників Управління прибути в судове засідання, а також не надано докази на підтвердження даних обставин.

Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити адміністративний позов повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Приватне підприємство Вінавтозапчастина зареєстроване як юридична особі 27.04.2011. Основними видами діяльності є 49.41. вантажний автомобільний транспорт. Має найманих працівників.

29.12.2020 громадянин ОСОБА_1 звернувся до начальника управління Держпраці у Вінницькій області із заявою про порушення вимог законодавства про працю ПП Вінавтозапчастина . Вказав, що у період з 16.09.19 по 05.12.2019 він працював на Приватному підприємстві Вінавтозапчастина водієм вантажних автомобілів без належного оформлення трудових відносин.

Вказав, що коли він прийшов працювати на підприємство, на вимогу керівника підприємства ОСОБА_2 через мессенджср Viber скинув копію паспорта та ідентифікаційного номера для оформлення трудових відносин.

Зазначає, що 05.12.2019 під час перевезення вантажу з міста Київ сталася дорожньо- транспортна пригода за участі автомобіля MERSEDES BENZ SPRINTER д.н.з. НОМЕР_1 ., власником якого є ПП Вінавтозапчастина та напівпричіпа BLUMGARDT д/н НОМЕР_2 та а/м ДАФ НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 , внаслідок чого т/з отримали механічні ушкодження. Оскільки після вказаної дорожньо-транспортної пригоди, здоров`я заявника погіршилося внаслідок отриманого ним стресу, він з 06.12.2019 звільнився з роботи за власним бажанням, про що повідомив директора підприємства в телефонному режимі.

Однак, 09.10.2020 йому стало відомо про надходження до Оратівського районного суду Вінницької області позовної заяви ПП Вінавтозапчастина з вимогою про відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок ДТП. що сталася 05.12.2019 (цивільна справа № 479/392/20).

У ході розгляду даної справи ОСОБА_1 дізнався, що керівник підприємства не оформив документи щодо офіційного працевлаштування його на роботу. Натомість, він заперечує факт наявності між ним та підприємством трудових відносин, зазначаючи, що було укладено Договір-цивільно-правової відповідальності, тому, вимагає відшкодування шкоди, заподіяної підприємств. Оскільки своїми діями керівник приватного підприємства Вінавтозапчастина ОСОБА_2 порушив права заявника на працю, просив здійснити перевірку з додержання вимог законодавства про працю на приватному підприємстві Вінавтозапчастина та притягнути винних посадових осіб до передбаченої законом відповідальності за порушення вимог законодавства про працю.

На підставі звернення ОСОБА_1 від 29.12.2020 №02-Х644/21 Управлінням Держпраці у Вінницькій області видано наказ від 16.01.2021 № 52-0 та направлення на проведення заходу державного контролю від 16.01.2021 № 28/04-03.

В направленні вказано, що буде проведено позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування ПП Вінавтозапчастина , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин, на підставі п.п 2,3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823 та з урахуванням норм Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V. Строк проведення заходу з 18.01.2021 по 29.01.2021.

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, 19.01.2021 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області Дисюком Сергієм Вікторовичем в телефонному режимі було повідомлено керівника підприємства Редько В.М. про проведення інспекційного відвідування та запропоновано надати до Управління Держпраці у Вінницькій області книгу наказів, табелі обліку робочого часу та повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому КМУ від 17.06.2015 р. № 413.

Позивач звертає увагу суду, що під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці не було повідомлено керівнику Підприємства підстави проведення такого відвідування, не було надано запиту (вимоги) щодо надання інформації відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , не було запропоновано надати пояснення відносно підстав, які зумовили проведення такої перевірки.

На виконання вимоги державного інспектора, ПП Вінавтозапчастина надало копії витребуваних документів, що підтверджується матеріалами справи.

За результатом інспекційного відвідування працівниками Управління складено Акт за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) від 29.01.2021 № ВН 204/480/АВ, в якому зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме:

- ст.21 КЗпП України, ч. 3 ст.24 КЗпП в частині допущення до виконання робіт працівника без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням;

- Постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 - допущено до роботи працівника без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Позивач звертає увагу суду, що ознайомився з направленням на проведення заходу державного контролю лише 29.01.2021, після підписання Акту за результатами проведення заходу державного нагляду, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі Акту № ВН 204/480/АВ від 29.01.2021, працівниками Управління складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ВН 204/480/АВ/П від 09.02.2021 та зобов`язано до 23.02.2021 подати письмове повідомлення про виконання цього припису.

Не погоджуючись із приписом ВН 204/480/АВ/П від 09.02.2021, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною другою-четвертою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Згідно із ч. 4 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 цього закону, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Частною 8 ст. 7 цього закону визначено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На виконання частини першої статті 259 КЗпП, України Кабінет Міністрів України 21 серпня 2019 року затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 823 (далі - Порядок №823), та 26.04.2017 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 які за своїм змістом тотожні.

Пункт 2 Порядку №823 говорить, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань.

Підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту ( п.п.3 п. 5 Порядку № 823).

У свою чергу підпунктами 1, 2, 4-7 пункту 5 Порядку № 823 визначено джерела інформації, а саме: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.6 Порядку під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Відповідно до п.11 Порядку інспектор праці має право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відповідно до п.16 Порядку у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Згідно п.18 Порядку у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Пунктами 16, 17, 24 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Питання проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю, зокрема врегульовано Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифіковану Законом № 1985-ІV від 08.09.2004 р.

Відповідно до ст.12 вказаної Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст.16 Конвенції).

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Перед початком інспекційного відвідування інспектор праці, відповідно до п.8 Порядку повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

В даному випадку, обґрунтовуючи протиправність припису відповідача, позивач, окрім іншого, зазначає, що при проведенні інспекційного відвідування в період з 18.01.2021 по 29.01.2021 інспекторами не було пред`явлено направлення на проведення інспекційного відвідування, що не заперечується відповідачем. Разом з тим, з направленням на перевірку позивач ознайомився лише 29.01.2021, після підписання Акту № ВН 204/480/АВ від 29.01.2021.

Чинне законодавство у сфері державного нагляду (контролю) передбачає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності передбачених законодавством документів, їх неналежного оформлення або відсутності оприлюдненої на офіційному веб-сайті Держпраці уніфікованої форми акта інспекційного відвідування.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач був позбавлений можливості скористатись вищезазначеним правом та не допустити посадових осіб Управління до здійснення заходу, зокрема, з підстав не пред`явлення посвідчення (направлення) та не відповідності останнього вимогам Закону №877, оскільки не був ознайомлений із направленням у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідачу було видане направлення на проведення позапланового інспекційного відвідування ПП Вінавтозапчастина , в якому вказана адреса суб`єкта господарювання та період перевірки. У разі існування перешкод для проведення заходу державного контролю, посадова особа може скласти акт про не допуск до проведення перевірки або акт про відсутність відповідного суб`єкта господарювання.

Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, інспекційне відвідування не було здійснене за місцезнаходженням ПП Вінавтозапчастина , жодних актів про недопуск або відсутність суб`єкта господарювання посадовою особою не складались.

Крім того, позивачем подано зауваження від 03.02.2021 на Акт № ВН 204/480/АВ, в яких позивач зазначає, що про вказане інспекційне відвідування його було повідомлено телефонним зв`язком, не було повідомлено керівника ПП Вінавтозапчастина про підстави для такої перевірки, не було надано запиту (вимоги) щодо надання інформації відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також надано обґрунтування відсутності вказаних у Акті порушень із наданням підтверджуючих документів.

Однак, 05.02.2021 позивач отримав відповідь за результатом розгляду зауважень на Акт за вих. № 573/04-04, в якій було зазначено, що Управлінням зроблено висновок про те, що працівники (водії) експедитори виконували роботу в інтересах ПП Вінавтозапчастина . Разом з тим не заперечується ймовірність існування трудових або інших відносин між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 . При цьому у відповіді на зауваження взагалі не наведено спростування доводів підприємтва стосовно другого порушення, а саме відносно про несвоєчасності подання повідомлення про прийняття на роботу до територіального відділу ДПС.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з даної відповіді не вбачається, чи зауваження на Акт інспекційного відвідування були прийнятті чи відхилені.

При цьому, порушення зазначені в Акті інспекційного відвідування були виявлені в ході інспекційного відвідування, яке було проведено з недотриманням вимог законодавства

Разом з тим слід відмітити, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок (зокрема, інспекційного відвідування щодо виявлення неоформлених трудових відносин) може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Тобто, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, який підтримав також і Верховний Суд у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, від 28 січня 2020 року по справі №818/998/17.

В той же час, надаючи оцінку порушенням, які були виявлені інспекторами в ході інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Таким чином, забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство (чи ФОП) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому диспозиція ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлює відповідальність саме за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору .

Як вбачається із розділу ІІІ (опис виявлених порушень) акту інспекційного відвідування №ВН204/480/АВ від 29.01.2021, в ході інспекційного відвідування інспекторами, як зазначає відповідач, виявлено, що працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були до пущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, що є порушенням вимог ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України. А саме, встановлено, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 , він працював у ПП Вінавтозапчастина на посаді водія автотранспортних засобів з 06.07.2019, проте офіційно працевлаштований 05.09.2019, в підтвердження обставин ОСОБА_4 надано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.07.2019. Відповідно до наказу ПП Вінавтозапчастина від 05.09.2019 № 28-к ОСОБА_4 прийнято на посаду водія автотранспортного засобу 05.09.2019. На думку відповідача, зазначене свідчить про допущення керівництвом ПП Вінавтозапчастина працівника ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням з 06.07.2019.

Крім того, вказали, що відповідно до копії торгово-транспортної накладної від 25.09.2019 № 254 автомобільний перевізник ПП Вінавтозапчастина - водій ОСОБА_1 на автомобілі Рено НОМЕР_4 для замовника ТОВ Вінницький завод пакувальних виробів ВІНТАР перевозив вантаж з м. Вінниця до с. Квітневе Броварського району. Перевезеннz вантажів від перевізника ПП Вінавтозапчастина водієм ОСОБА_1 було 04.10.2019, 28.11.2019. Також вказує, що відповідно до наданого ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення від 05.12.2019 на його ім`я, складено відповідний протокол за порушення п.п. 2.3, 6, 12.1 ПДР. В протоколі зазначено, що місце роботи правопорушника - ПП Вінавтозапчастина , транспортний засіб Мерседес Бенс спринтер 516, НОМЕР_5 належить ПП Вінавтозапчастина . У своїй заяві від 21.12.2020 ОСОБА_1 зазначає, що працював на ПП Вінавтозапчастина водієм вантажних автомобілів з 16.09.2019 по 05.12.2019. Зазначене, на думку працівників Управління, свідчить про допущення керівництвом ПП Вінавтозапчастина ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням з 16.09.2019 по 05.12.2019.

В акті перевірки також зазначено, про порушення ПП Вінавтозапчастина ч. 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ України № 413 від 17.06.2015, а саме що позивачем допущено працівників до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

З метою перевірки обставин, відображених в акті інспекційного відвідування, щодо допуску позивачем до роботи найманих працівників без укладених трудових договорів, судом з`ясовано, що засновниками ПП Вінавтозапчастина є ОСОБА_2 (директор) та ОСОБА_5 .

Основним видом діяльності ПП Вінавтозапчастина є 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт.

ПП Вінавтозапчастина надає послуги по перевезенню вантажів як безпосередньо, так і на підставі договорів з експедиторами.

Так, згідно Договору транспортного експедирування № 010619/02 від 01 червня 2019 року між ПП Вінавтозапчастина (Експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) Експедитор від свого імені та за рахунок Виконавця забезпечував здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах Замовника за допомогою Виконавця виконує пов`язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; організація забезпечення відправлення та інші операції, пов`язані з перевезенням.

Транспортні засоби RENAULT Master , НОМЕР_4 та спеціалізований фургон Mersedes-Benz Sprinter 516, НОМЕР_5 , знаходились у користуванні ФОП ОСОБА_2 згідно Договору оренди транспортного засобу № 010619/01 від 01.06.2019 р., укладеного між ПП Вінавтозапчастина та ФОП ОСОБА_2 (строк дії договору до 31.12.2019 р.) та Актів приймання-передачі транспортних засобів від 01.07.2019, що підтверджується матеріалами справи.

30 вересня 2019 року орендовані транспортні засоби відповідно до Акту приймання-передачі транспортних засобів Вінавтозапчастина повернуті власнику ПП Вінавтозапчатсина .

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надавали періодично послуги з експедирування вантажів ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 в рамках договорів експедирування, оскільки мали посвідчення водія категорії В та мали право керувати саме легковими автомобілями, до яких належать RENAULT MASTER, д/н НОМЕР_4 та Mersedes-Benz Sprinter 516, д/н НОМЕР_1 .

ПП Вінавтозапчастина здійснювало перевезення вантажними транспортними засобами, для керування яких необхідно мати категорію С та Е, і даними транспортними засобами керували водії відповідної кваліфікації та категорії. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до даної категорії водіїв не відносились.

Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надавали свої послуги як водії не ПП Вінавтозапчастина а безпосередньо ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 в їх інтересах, як фізичних осіб- підприємців.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті інспекційного відвідування зазначено, як доказ порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, що ОСОБА_1 було додано фотокопію протоколу про адміністративне правопорушення. Однак останній є нечитабельною копією, що не може вважатись належним та допустимим доказом фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

З метою перевірки обставин, відображених в акті інспекційного відвідування, щодо допуску позивачем до роботи найманих працівників без укладених трудових договорів, судом з`ясовано, що позапланове інспекційне відвідування не було проведене за місцем знаходження позивача, не було досліджено період робочого часу, розмір заробітної плати, факту виконання певних робіт, що виключає можливість встановлення факту допуску осіб до роботи без укладення трудових договорів, оскільки посадовими особами не було зафіксовано такого.

Суд зазначає, що заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з доданими до ними доказами можуть бути підставою для призначення такої перевірки, однак не можуть слугувати доказами, які підтверджують наявність виявлених та зафіксованих відповідачем порушень під час здійснення заходу державного нагляду.

Крім того, під час інспекційного відвідування, посадовими особами Держпраці не було витребувано чи запропоновано директору ПП Вінавтозапчастина надати письмові пояснення щодо даного питання, в той же час до уваги була прийнята лише заява ОСОБА_1 , а також при незрозумілих обставинах отримано письмові пояснення ОСОБА_4 , чим порушено вимоги ст.3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яким закріплено основні принципи державного нагляду (контролю). Зокрема, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Будь-яких інших доказів на підтвердження допуску до роботи без оформлення трудових відносин відповідачем суду надано не було, факт виконання особами будь-якої роботи за фактичною адресою здійснення діяльності позивача не підтверджено.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем не вжито усіх заходів з метою зібрання достатньої доказової бази під час проведення інспекційного відвідування та передчасного висновку про порушення позивачем ст. 21 КЗпП України.

Що стосується виявлених відповідачем за результатом інспекційного відвідування порушень Постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 щодо допущення до роботи працівника без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ, суд враховує наступне.

Відповідачем встановлено, що працівники, зазначені в Акті, допущені до роботи до повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу в день оформлення наказу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, приписами КЗпП України та постанови № 413 не визначено, що роботодавець має надсилати повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДФС за день до допуску працівника до роботи. Подання такого повідомлення органу ДФС у день фактичного допущення працівника до роботи не спростовує факту здійснення відповідного повідомлення до початку виконання працівником роботи та/або трудових обов`язків.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу було направлено після початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, відповідачем суб`єктом владних повноважень, суду не надано.

Крім того, приписами статті 265 КЗпП України не передбачено притягнення до відповідальності роботодавців, які використовують найману працю, за несвоєчасне повідомлення органів ДФС про працевлаштування.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 року по справі № 200/929/19-а.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час інспекційного відвідування ПП Вінавтозапчастина не встановлено та належними доказами не підтверджено факт використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та порушення несвоєчасності подання повідомлення про прийняття на роботу до територіального відділу ДФС.

Наведені обставини ставлять під сумнів достовірність висновків, відображених в Акті № ВН204/480/АВ від 29.01.2021.

Враховуючи протиправність проведення відповідачем інспекційного відвідування ПП Вінавтозапчастина , безпідставність висновків щодо виявлених порушень, припис Управління Держпраці у Вінницькій області про усунення виявлених порушень №ВН 204/480/АВ/П від 09.02.2021 прийнятий за результатами такої перевірки також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2270 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В той же час, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 14000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

В даному ж випадку, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 28.01.2021.

Так, відповідно до п. 1.1 даного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе правову допомогу на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 даного договору, виконавець зобов`язується представляти інтереси замовника у Вінницькому окружному адміністративному суді за адміністративним позовом ПП Вінавтозапчастина до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису та постанови про накладення штрафу.

Відповідно до п. 4.1 даного договору, за надання послуг, вказаних в п. 2.1 даного договору, замовник перераховує виконавцю на його рахунок плату (гонорар) у розмірі 14000 грн. протягом одного банківського дня з часу підписання даного договору.

Також в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового ордера від 28.01.2021, згідно якої від директора ПП Вінавтозапчастина Редька В.М. прийнято 14000 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В даному ж випадку, слід враховувати, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 14 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 7 000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Отже, за результатами розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 204/480/АВ/П від 09.02.2021.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Вінавтозапчастина" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство "Вінавтозапчастина" (вул. О. Антонова, 22, кв. 40, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37690724)

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483)

Рішення в повному обсязі складено: 04.08.2021 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна