Ухвала

від 04.08.2021 по справі 280/1507/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

04 серпня 2021 року Справа № 280/1507/21 м. Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Конишева О.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі

за позовом Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 25716722)

до Державного реєстратора виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області Боглаєва Дмитра Євгеновича (72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, 57)

третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулася Мелітопольська міська рада Запорізької області (далі-позивач) до фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-відповідач) з позовною заявою, відповідно до якої просить:

визнати неправомірними дії державного реєстратора виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області Боглаєва Дмитра Євгеновича щодо прийняття ним:

- Рішення інд.номер 43569179 від 19.10.2018 р. щодо реєстрації торгівельного павільону площею 19.1 кв.м., як об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_2 ;

Рішення інд.номер 43858333 від 05.11.2018р. щодо земельної ділянки 2310700000:02:007:0021 АДРЕСА_2 ;

скасувати державну реєстрацію:

торгівельного павільйону площею 19.1 кв.м. як об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_2 (рішення інд.номер 43569179 від 19.10.2018 р);

- земельної ділянки 2310700000:02:007:0021 АДРЕСА_2 . (рішення інд.номер 43858333 від 05.11.2018р.).

Як зазначає позивач, що саме з ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.10.2020 справа №908/2510/20 Мелітопольський міській раді Запорізької області стало відомо про порушення права на володіння та розпорядження належної їй земельної ділянки. Так як реєстраційні дії проводилися без участі позивача, відповідно суд при відкритті провадження дійшов висновку, що позивачем не був пропущений строк звернення до суду.

Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.04.2021.

26.04.2021 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 18.05.2021.

18.05.2021 Ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 14.06.2021.

14.06.2021 Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.07.2021.

19.07.2021 відкладено судове засідання на 02.08.2021.

29.07.2021 до суду надійшло клопотання про призначення відеоконференції, але враховуючи, що клопотання було подано не за 5 днів до судового засідання, тому судом відмовлено в задоволенні клопотання.

02.08.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

02.08.2021 на підставі ст.205 КАС України суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач у даній справі правовідносини виникли між Мелітопольською міською радою Запорізької області, власником майна, та державним реєстратором у зв`язку з державною реєстрацією права власності на павільйон, як на нерухоме майно, що порушує права Мелітопольської міської ради на володіння її власністю у вигляді земельної ділянки, на якій цей павільйон розміщено. Вважає, що спір в цій частині виник саме з публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор діяв як суб`єкт владних повноважень, дії якого позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його права.

Суд вирішуючи питання щодо закриття провадження по справі виходив з наступного.

До позовної заяви ОСОБА_1 додав Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності №141870406 від 19.10.2018 з якого випливає, що йому на праві власності належить торговельний павільйон, загальної площі 19,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30.01.1999 ОСОБА_1 купив торгівельний павільйон, загальної площі 19,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, до заяви додано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності № 202702534 від 03.03.2020 щодо договору оренди земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_2 площею 20,64 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:007:0021 (для розміщення торгівельного павільйону), який укладено зі ОСОБА_2 на 20 років з правом пролонгації, за рішенням Мелітопольської ради від 30.11.2005 №1/4

Земельна ділянка в оренді у ОСОБА_1 з 18.12.2002, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки (а.с.25). Відповідно до додаткової угоди до договору оренди №050626200025 від 18.01.2006 ОСОБА_1 належить земельна ділянка АДРЕСА_2 , площею 20,64 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:007:0021 для розміщення торгівельного повільйону (а.с.114).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 28.09.2020 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання протиправним та скасування п. 11 рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області 52 сесії VII скликання №2/20 від 18.11.2019 та зобов`язання Мелітопольської міської ради Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0021 га, кадастровий номер 2310700000:02:007:0021 та надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання: для розміщення торгівельного павільйону) за адресою АДРЕСА_2 ,площею 0,0021га, кадастровий номер 2310700000:02:007:0021.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що даний спір виник у зв`язку з тим, що визнання права власності на об`єкт нерухомості надає власнику право отримати земельну ділянку під таким об`єктом у власність та користування. Враховуючи, що земельна ділянка належить на праві комунальної власності Мелітопольській міській раді Запорізької області, відповідно остання як власник не бажає продавати земельну ділянку ОСОБА_1 , власнику торгівельного павільйону, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0021 га, кадастровий номер 2310700000:02:007:0021. Тобто по суті даний спір ніяким чином не пов`язаний з виконання позивачем публічно- владних управлінських функцій.

Хоча Мелітопольська міська рада Запорізької області зазначає, що не оспорюється право власності на об`єкт павільйон , а оспорюється лише його державна реєстрація, як нерухомого майна, що вчинив державний реєстратор, при цьому суд зазначає, що скасування запису в державному реєстрі щодо права власності на торгівельний павільйон не вирішує публічно-правовий спір, а свідчить про те, що в даному випадку наявний спір про право.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2021 року по справі № 914/2006/17.

Суд приймаючи рішення про закриття провадження виходив з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до пунктів 6 та 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Згідно з частиною першою Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю.

Статтею 80 ЗК установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, -на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Судом встановлено, що виник приватно-правовий спір між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендодарем, і подальше оспорювання права на земельну ділянку, як і питання власності на нерухоме майно не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей визнавати, змінювати чи припиняти цим рішенням речові прав зареєстровані відповідно до законодавства.

Оскільки спір у справі не є публічно-правовим, то з урахуванням змісту позовних вимог, характеру спірних правовідносин, обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб`єктний склад учасників спору, суд вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Рішення про закриття справи не обмежує сторони у реалізації захисту свого права в порядку господарського судочинства враховуючи суб`єктний склад правовідносин.

Керуючись статтями 183, 238, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №280/1507/21 за позовом Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 25716722) до Державного реєстратора виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області Боглаєва Дмитра Євгеновича (72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, 57), третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Повернути з Державного бюджету України Мелітопольській міській раді Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 25716722) сплачений судовий збір у сумі 2270,00 грн. який сплачено на підставі платіжного доручення №242 від 15.03.2021 та у сумі 2270,00 грн. який сплачено на підставі розрахункового документа №115 від 11.02.2021, оригінали яких зберігаються в матеріалах адміністративної справи № 280/1507/21.

Роз`яснити позивачу, що данні правовідносини повинні розглядатися в порядку господарського судочинства у господарському суді.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в повному обсязі та підписана 04.08.2021.

Суддя О.В. Конишева