Рішення

від 04.08.2021 по справі 544/743/21

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/743/21

№ пров. 2/544/303/2021

Номер рядка звіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Орла В.І. (діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27.05.2021 № 130-Д),

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області - Ричинди В.В. (діє на підставі довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на самочинне будівництво,

у с т а н о в и в :

У травні 2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням від 16.12.2009 № 57 сесії 5 скликання Пирятинської міської ради йому у приватну власність було надано земельну ділянку площею 0,0030 га для індивідуального гаражного будівництва, (кадастровий номер 5323810100:50:023:0299). На належній позивачу земельній ділянці в 1994 році ним було побудовано гараж за адресою АДРЕСА_1 ) на який були відсутні правовстановчі документи. 17.11.2009 ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на гараж. З метою реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна останній звернувся до виконавчого комітету Пирятинської міської ради та 07.12.2020 отримав зідку про відповідність будівлі протипожежним, будівельним та санітарним нормам. 08.12.2020 позивачем було отримано звіт про проведення технічного обстеження за яким гараж АДРЕСА_1 визнано надійним та безпечним експлуатації. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області з приводу надання дозволу на введення в експлуатацію побудованого ним гаража, проте листом від 23.03.2021 йому було відмовлено у зв`язку з наявним закінченого будівництвом об`єкта. Позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж загальною площею 25,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

07.06.2021 до суду від третьої особи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, надійшли пояснення по справі. Останні мотивовані тим, що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області заперечує проти задоволення позову у повному обсязі з наступних підстав: частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття збудованого майна до експлуатації; 3) державна реєстрація прав.

За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тошо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття /до експлуатації.

Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суд) України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № б Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд мас виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29 - 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною 7 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

Згідно зі статтею 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року (надалі Порядок № 461).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Орел В.І. у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у позовній заяві у повному обсязі. Додаткового зазначив, що гараж будувався його довірителем власними силами (господарським способом), що також підтверджується Звітом про проведення технічного обстеження. Крім того, про спосіб виконаних робіт та найменування особи, що їх виконувала зазначено у Декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта - ним є позивач ОСОБА_1 .

Представник відповідача Пирятинської міської ради Полтавської області у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву в якій зазначив, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду та просив провести слухання справи без його участі.

Представник третьої особи у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у поясненнях по справі. Додатково зазначила, що позивачем не надано доказів, що будівництво було здійснено саме ним, а не іншою особою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Суд, вислухавши учасників, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 5323810100:50:023:0299, для індивідуального гаражного будівництва, площею 0,0030 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 (а.с. 8).

На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 у 1994 році побудовано гараж № НОМЕР_1 та погріб під частиною будівлі, проте попередньо забудовником не було отримано дозвіл на виконання робіт у інспекції Державної архітектурно будівельної інспекції (ДАБІ).

Після завершення будівництва був виготовлений технічний паспорт (а.с. 10-12).

Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.

Позивачем на адресу Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області було направлено декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта.

23 березня 2021 року листом №1016-1.20/2/36 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області відмовив ОСОБА_1 у прийнятті в експлуатацію збудованого ним гаража, мотивуючи тим, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане лише за рішенням суду (а.с. 26).

З метою реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Пирятинської міської ради та отримав довідку №П23710 від 07.12.2020 про відповідність будівлі протипожежним, будівельним та санітарним нормам (а.с. 13).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України, відповідно до якої, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (ч. 4 ст. 375 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

З диспозиції норми ч. 1 ст. 376 ЦК України випливає, що за наявності недотримання забудовником хоча б одного припису, який міститься в ній, будівництво вважається самочинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила (або здійснює) самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, законодавець в частині п`ятій цієї статті закріпив право особи, яка здійснила самочинне будівництво, звернутись до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване на власній земельній ділянці нерухоме майно, при умові, що воно є завершеним і цим будівництвом не порушено права інших осіб. Однак, загальною вимогою і підставою для можливого узаконення самочинного будівництва в судовому порядку залишається виконання особою приписів, встановлених ч. 1 ст. 376 ЦК України, тобто отримання належних дозволів та висновків в адміністративному порядку на відповідність здійсненого будівництва державним будівельним, санітарним та іншим нормам, як це вимагається для прийняття будівництва в експлуатацію.

Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 461 Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (надалі - Порядок №461).

Пунктом 10 вказаного Порядку № 461 передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

У пункті 14 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 № 6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) зазначено, що на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. 3 ст. 375 ЦК).

Відповідно до наданої суду копії Звіту про проведення технічного обстеження від 08.12.2020 виготовленого експертом ТОВ Експертне бюро Рідний Дім , була встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації самочинно зведеної позивачем споруди ( а.с. 14-25).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 по справі № 623/3999/18.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Пирятинської міської ради, останні заперечень щодо розгляду даного спору не висловлювали.

Таким чином, суд не знайшов підстав щодо порушення ОСОБА_1 прав інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 надано достатньо доказів того, що будівництво велося ним самостійно з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а наявність у матеріалах справи таких доказів дає всі підстави встановити можливість надійної та безпечної експлуатації самочинно побудованого гаража.

На підставі ст.ст. 328, 331, 376, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області,третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований гараж загальною площею 25,9 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 , на належній йому земельній ділянці (кадастровий номер 5323810100:50:023:0299) площею 0,0030 га за цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.08.2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешканець АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 25.11.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області, адреса місця знаходження м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 42, код ЄДРПОУ 13955752.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, адреса місця знаходження м. Полтава, вул. Гоголя, 25, к. 62.

Суддя Ю.О. Ощинська