Ухвала

від 04.08.2021 по справі 157/460/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 157/460/21 Провадження №11-сс/802/376/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна. Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника володільцямайна адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 липня 2021 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12021030530000091),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 липня 2021 року задоволенно клопотання старшого слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, яке було вилучене в ході проведення огляду місця події 14 липня 2021 року, а саме на вантажний автомобіль марки «УРАЛ-5557» жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 та на вантаж піску масою близько 10 тон, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12021030530000091, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

В поданій апеляційній скарзі представник володільця майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що пісок вивозився автомобілем із земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, при цьому ОСОБА_11 надав ОСОБА_8 нотаріально посвідчену довіреність із правом відчуження земельної ділянки. Вказує, що ОСОБА_8 здійснював перевезення піску із земельної ділянки яка фактично належить йому. Також вказує на те, що кримінальне провадження внесено до ЄРДР 02 квітня 2021 року, а тому воно ніяк не може стосуватись подій, які мали місце 14 липня 2021 року. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, адвоката ОСОБА_7 , який підтримував подану апеляційну скаргу та просив скасувати арешт майна, прокурора, яка заперечувала проти апеляційної скарги і просила рішення слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), тобто з метою збереження речових доказів.

Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні рішення вказаних вимог закону дотримано.

З матеріалів судового провадження вбачається, що СВ Камінь-КаширськогоРВП ГУНПу Волинськійобласті здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12021030530000091, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

Органом досудового розслідування перевіряється версія незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення на території Камінь-Каширського району Волинської області, де і був затриманий транспортний засіб з піском, а тому слідчий суддя прийшов до правильного висновку про неможливість надання власнику (володільцю) майна права на його використання.

Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що 14 липня 2021 року в період часу з 18 год. 50 хв. до 19 год. 10 хв. було проведено огляд місця події вул. Івана Піванчука в с. Олексіївка Камінь-Каширського району Волинської області, в ході якого виявлено та тимчасово вилучено вантажний самоскид марки «УРАЛ-5557», жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , завантажений піском, який був зупинений працівниками патрульної поліції (а.п.4).

Постановою старшогослідчого СВКамінь-КаширськогоРВП ГУНПу Волинськійобласті ОСОБА_9 від 15 липня 2021 року вказаний автомобіль з вантажем піску був визнаний речовим доказом та приєднаний до кримінального провадження №12021030530000091, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а пісок є об`єктом кримінально протиправних дій (а.п.5).

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, виявлена слідчим земельна ділянка, на якій було видубуто пісок, перебуває в приватній власності ОСОБА_11 (а.п.11).

Разом зтим, відповідно довіреності (а.с.13), ОСОБА_11 (власник земельної ділянки) уповноважив ОСОБА_8 бути його представником з питань відчуження даної земельної ділянки, при цьому будь-яких дій, пов`язаних з виконанням в тому числі будівельних робіт, власник земельної ділянки ОСОБА_11 , ОСОБА_8 не уповноважував.

Постановляючи рішення про задоволення клопотання старшого слідчого, слідчий суддя таке рішення мотивував тим, що з метою запобігання можливості приховування вказаного вище транспортного засобу та піску, їх зникнення, знищення, використання, відчуження, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом, з метою його збереження, є підстави для накладення арешту на дане майно.

Також необхідно відмітити, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на який накладено арешт, останній не належить ОСОБА_8 (а.п.8).

У зв`язку з чим, з метою детального огляду та встановлення відповідної інформації, яка стосується вказаного кримінального провадження та має суттєве значення для проведення повного, всебічного досудового розслідування кримінального правопорушення, старшим слідчим обгрунтовано винесено постанову про визнання вилученого майна речовими доказами.

Положення ч.1 ст.167 КПК України регламентують, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, аналізуючи встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження, наявні підстави вважати, що вилучениі автомобіль і пісок, має доказове значення у кримінальному провадженні, та відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України.

Обставини кримінального провадження свідчать про те, що це майно може у собі містити відомості, які у подальшому будуть використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У ході проведення досудового розслідування є необхідність вивчення та аналізу інформації, що міститься на ньому.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи з вище наведеного, апеляційний суд вважає, що враховуючи, що вищевказане вилучене майно є предметом доказування злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, слідчий суддя об`єктивно та в повній мірі дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов вірного висновку про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення огляду місця події.

На думку суду апеляційної інстанції, вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, а саме є достатні підстави вважати, що воно використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди, а тому з метою збереження речових доказів та їх дослідження органами досудового розслідування, клопотання слідчого у цій частині підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги представника володільця майна з цього приводу є необґрунтованими.

На переконання суду апеляційної інстанції, слідчим суддею надана належна оцінка тому, яке значення у вказаному кримінальному провадженні має вилучене майно.

Апеляційний суд також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою збереження речових доказів, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст.219 КПК України.

Разом з цим, у подальшому власник або володілець майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, підстави для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Камінь -Каширського районного суду Волинської області від 21 липня 2021 року про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: