Ухвала

від 03.08.2021 по справі 463/7550/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7550/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/835/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, ОСОБА_7 , звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, що було вилучене під час проведення обшуку 08 липня 2021 року, у приміщенні службового кабінету №615, який знаходиться за адресою: вул. Стрийська,35, м.Львів.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року клопотання задоволено.

Накладено арешт у кримінальному провадженні№62021140010000169 від 28.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1 КК Українина вилучене майно у ході проведення обшуку 08.07.2021 услужбовому кабінеті № 615, який знаходяться за адресою: вул. Стрийська, 35, м. Львів, а саме: наказ № 156 від 23.06.2021 «Про проведення планової перевірки» на 1 арк.; акт про результати планової перевірки стану організації роботи відділів адміністрування підприємств по застосуванню штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) податків за період з 01.10.2019 по 31.12.2020 № 50/33-00-02 від 17.05.2021 на 16 арк.; доповідна записка № 25/33-00-02 від 01.04.2021 на 8 арк.; лист № 2739/5/99-99-03-01-16 від 30.04.2021 на 2 арк.; лист № 8522/99-00-18-01-03-07 від 08.04.2021 з додатком листом № 31/2/1-28621-17 від 05.03.2021 на 4 арк.; носій інформації (флеш-накопичувач) «Transcend» об`ємом 32 ГБ; носій інформації (флеш-накопичувач) «SP» об`ємом 16 ГБ.

Своє рішення суд мотивує тим, що є підстави вважати, що виявлене та вилучене в ході обшуку майно може бути предметом кримінального правопорушення та доказом злочину, могли зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою недопущення їх знищення, а тому клопотання слід задовольнити та накласти арешт на вказане майно.

На ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та ухвалити нову. Якою клопотання слідчого задоволити частково, в частині накладення арешту на носій інформації (флеш-накопичувач) «Transcend» об`ємом 32 ГБ, носій інформації (флеш-накопичувач) «SP» об`ємом 16 ГБ відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що під час розгляду справи заперечувала про накладення арешту на флеш носії: «Transcend» об`ємом 32 ГБ, «SP» об`ємом 16 ГБ. Судом не враховано, що дані носії не мають відношення до кримінального провадження, оскільки на них знаходиться особиста (приватна) інформація, а матеріалами клопотання не доведено, яким чином вилучені флеш-накопичувачі можуть слугувати доказом у кримінальному провадженні. Вважає, що вилучення флеш-носіїв, які не зазначені в ухвалі є грубим порушенням КПК України.

Адвокат ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, що відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.

Прокурор ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, подав на адресу суду клопотання про проведення розгляду скарги у його відсутності, проти апеляційної скарги заперечує, просить ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування№62021140010000169 від 28.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1 КК України.

08.07.2021 слідчим у кримінальному провадженні, проведено обшук у

службовому кабінеті № 615, АДРЕСА_1 . В ході проведення вказаного обшуку виявлено та вилучено: наказ № 156 від 23.06.2021 «Про проведення планової перевірки» на 1 арк.; акт про результати планової перевірки стану організації роботи відділів адміністрування підприємств по застосуванню штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) податків за період з 01.10.2019 по 31.12.2020 № 50/33-00-02 від 17.05.2021 на 16 арк.; доповідна записка № 25/33-00-02 від 01.04.2021 на 8 арк.; лист № 2739/5/99-99-03-01-16 від 30.04.2021 на 2 арк.; лист № 8522/99-00-18-01-03-07 від 08.04.2021 з додатком листом № 31/2/1-28621-17 від 05.03.2021 на 4 арк.; носії інформації: - флеш-накопичувач «Transcend» об`ємом 32 ГБ; флеш-накопичувач «SP» об`ємом 16 ГБ.

Постановою слідчого ОСОБА_9 від 09.07.2021 визнано речовими доказами у кримінальному проваджені №62021140010000169 від 28.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст. 364,ч.3 ст.212,ч.2 ст.205-1 КК України речі та документи, які були вилучені у ході проведення обшуку 08.07.2021 у службовому кабінеті №615, що за адресою: вул. Стрийська, 35 м. Львів.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий у клопотанні про накладення арешту на майно покликається на ч. 2 ст. 170 КПК України, при цьому зазначає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

З врахуванням зазначених положень закону слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та запобігання ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності, необґрунтованості судового рішення та неповноти судового розгляду колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з ч. 2ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Подальша доля тимчасово вилученого майна вирішується у відповідності до вимог ст.ст.169,171 - 173 КПК України, а саме на нього ухвалою слідчого судді накладається арешт або воно повертається власнику.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог статей 170-173 КПК України, врахувавши при цьому обставини, наявність з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, зробив обґрунтований висновок про необхідність накладення на вилучене під час обшуку майно, яке на момент звернення з клопотанням відповідало критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, як речового доказу, та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.Доводи апеляційної скарги, що арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації, матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів, що вилучене майно має відношення до кримінального провадження, а арешт в частині заборони відчуження транспортного засобу був би достатнім для його збереження, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у даному випадку арешт на автомобіль накладений з метою збереження речового доказу, що узгоджується з положеннями ч.10 ст. 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею допущено не було.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4