Постанова

від 05.08.2021 по справі 584/1387/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року м.Суми

Справа №584/1387/18

Номер провадження 22-ц/816/9/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, державний реєстратор виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області Житник Оксана Олексіївна, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Путивльського районного суду Сумської області від 01 вересня 2020 року , постановлену у складі судді Данік Я.І., в приміщенні Путивльського районного суду Сумської області ,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області Житник Оксани Олексіївни (далі - державний реєстратор Житник О.О.), ОСОБА_2 , в якому просить: скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 червня 2018 року за № 18-4674/16-18-СГ про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5923886300:01:002:0030, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Путивльський район, с/рада Новослобідська; скасувати запис № 26880044 від 02 липня 2018 року державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Житник О.О. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5923886300:01:002:0030 за ОСОБА_2 та стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року, укладеного між ним та КСП Мирова революція , він придбав нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1 : недобудоване приміщення складу (тракторної бригади № 1) та інше нерухоме майно.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 червня 2018 року за № 18-4674/16-18-СГ земельну ділянку з кадастровим номером 5923886300:01:002:0030, на якій, як він вважає знаходиться належне йому нерухоме майно, було передане у власність ОСОБА_2 . В подальшому 02 липня 2018 року державний реєстратор Житник О.О. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку.

Вважає, що оскаржуваним наказом порушено його права як власника нерухомого майна, оскільки при передачі у власність земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не звернуло уваги на те, що ця земельна ділянка не є вільною, оскільки на ній знаходяться належні йому забудови. Оскаржуваним наказом Держгеокдастр фактично порушив його право власності на вказану земельну ділянку.

Посилаючись на зазначені обставини, просить позов задовольнити.

Путивльський районний суд Сумської області ухвалою від 01 вересня 2020 року задовольнив клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сенченка А.В.

Закрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області Житник О.О., ОСОБА_2 про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги в цій справі безпосередньо стосуються прав та обов`язків фізичної особи, якій спірним наказом надано в приватну власності земельну ділянку.

Звертає увагу суду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах № 911/4111/16 від 16 травня 2018 року; № 911/4144/16 від 15 травня 2018 року; № 910/13755/17 від 08 травня 2018 року.

Зазначає, що звернення його до суду з вказаним позовом обумовлено відсутністю підстав для виділення земельної ділянки кадастровий номер 5923886300:01:002:0030, на якій розташоване належне йому нерухоме майно та проведення реєстрації речового права за ОСОБА_2 , а отже, має місце, на його думку, приватноправовий інтерес, на захист якого по суті направлено звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_2 .

Наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказаний спір виник з учасником публічно-правових відносин і стосується його управлінських рішень та дій як суб`єкта владних повноважень, а тому цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Даний спір направлений на перевірку законності дій Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та державного реєстратора з дотримання порядку реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачу майно.

Від державного реєстратора Житник О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволення апеляційної скарги. Вказує на те, що вона жодним чином не порушувала права та інтереси позивача, а тому вона не повинна бути відповідачем у даній справі. Просить розгляд справи проводити без її участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката Матишинця В.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п. 1) ч. 1 ст. 255 ЦПК України, виходив з того, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між позивачем та суб`єктами владних повноважень, а саме Головним управлінням Дежгеокадастру у Сумській області щодо виділення спірної земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_2 та проведення державним реєстратором Житник О.О. реєстрації її речового права на цю земельну ділянку, відсутні приватноправові відносини. А право власності ОСОБА_2 є похідним від вирішення по суті заявлених вимог позову до суб`єктів владних повноважень і до неї позивачем самостійних вимог щодо припинення цього права власності у справі не заявлялося, а її участь була пов`язана з оскарженням рішень суб`єктів владних повноважень, на підставі яких відбулося виникнення у неї такого права.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З огляду на наведені вище нормативні положення не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

В даній справі, виникнення спірних правовідносин зумовлено захистом позивачем ОСОБА_1 набутого за його твердженням ще в 2007 році права приватної власності на нерухоме майно. Порушення свого права позивач вбачає у вчиненні відповідачами відповідних дій (видачі оскаржуваного наказу та внесення запису про державну реєстрацію права власності) щодо передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5923886300:01:002:0030 .

Отже, за змістом заявленого позову між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 має місце спір про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, на яку, як вважає позивач, він має право у зв?язку з тим, що на ній знаходиться належне йому нерухоме майно.

Та обставина, що співвідповідачами у справі є суб`єкти владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з необхідністю захисту приватноправових відносин позивача.

Скасування рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та запису про державну реєстрацію права власності на це майно впливає на приватні права як позивача, так і власника майна ( ОСОБА_2 ), а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29 травня 2019 року у справі 826/9341/17, під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

З указаного висновку Великої Палати Верховного Суду вбачається, що у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду спори, що мають приватноправовий характер, якщо вони обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта. З матеріалів справи вбачається, що заявлений ОСОБА_1 позов стосується саме захисту приватного права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки не врахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_2 не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а пов`язані із захистом приватного права особи (права власності або речового права на спірне майно - земельну ділянку).

Місцевий суд не врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом з метою захисту свого приватноправового інтересу та дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 6; 379; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Путивльського районного суду Сумської області від 01 вересня 2020 рокускасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області Житник Оксани Олексіївни, ОСОБА_2 про скасування наказу та запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку - направити для продовження розгляду до Путивльського районного суду Сумської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук