Рішення

від 27.07.2021 по справі 81/10-271(902/501/21)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2021 р. Cправа № 81/10-271(902/501/21)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Сідлецької Ю.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - арбітражного керуючого Томашука М.С.

присутня - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до : Арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука Миколи Савелійовича (вул. Визволення, 2, оф.113, м. Вінниця, 21050)

про визнання умисними та неправомірними дій та бездіяльності арбітражного керуючого, пов`язані з відмовою в звільненні та виплаті заробітної плати та стягнення 60 432,60 грн. шкоди

в межах справи № 81/10-271

за заявою : Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції (вул.Устима Кармелюка, 7/54, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)

до : Спільного підприємства "Дністрове гроно" (24000, вул. Академіка Заболотного, 67, м.Могилів-Подільський, Вінницька обл., код 14362942)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

На адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 18.05.2021 року (вх. №01-36/396/21 від 18.05.2021 року) ОСОБА_1 до арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука Миколи Савелійовича з наступними вимогами:

- визнати умисними та неправомірними дії бездіяльність арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука Миколи Савелійовича щодо звільнення працівника СП "Дністрове гроно" ОСОБА_1 , пов`язані з відмовою в звільненні та виплаті заробітної плати у відповідності з вимогами законодавства України;

- стягнути з арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука Миколи Савелійовича на користь ОСОБА_1 60 432,60 грн. відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок умисних та неправомірних дій та бездіяльності арбітражного керуючого.

Вказаний позов мотивовано тим, що з 02 квітня 2001 року та до теперішнього часу, за твердженням позивача, останній перебуває у трудових правовідносинах з СП Дністрове гроно на підставі та умовах діючої Трудової угоди від 01.04 2001 року, укладеною між СП Дністрове гроно та ОСОБА_1 на невизначений строк, тому що до початку процедури ліквідації СП Дністрове гроно як підприємства-банкрута не виникало підстав та умов щодо припинення вказаного трудового договору, визначених статтею 36 Кодексу законів про працю України.

Доказами наведеного факту позивач вважає:

- відсутність угоди сторін про припинення вказаного трудового договору;

- відсутність заявлених ініціатив про розірвання вказаного трудового договору з мого боку в порядку ст.ст. 38,39 КЗпП України або з боку уповноваженого органу СП Дністрове гроно в порядку ст.ст. 40,41 КЗпП України, та, як наслідок, - відсутність будь-яких відповідних дій сторін або судових рішень про скасування вказаного трудового договору;

- наявність та цілісність оригіналу не припиненої Трудової угоди від 01.04.2001 року, укладеною між СП Дністрове гроно та ОСОБА_1 на невизначений строк, яка продовжує залишатися діючою та знаходиться у нього на збереженні;

- відсутність до цього часу відповідних документів та записів у трудовій книжці, які б підтверджували факт звільнення у порядку, встановленому законодавством України, та розрахунку при звільненні в порядку ст. 116 КЗпП України;

- повернення судових виконавчих документів без виконання, у зв`язку з перебуванням СП "Дністрове гроно" з 11.02.2002 року до цього часу у процедурі банкрутства, відсутність умов для стягнення боргу із заробітної плати (постанови відділів державної виконавчої служби від 27.05.2008 року, 06.07.2020 року).

Крім того, позивач вказує, що Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області визначив суму боргу з заробітної плати ОСОБА_1 за період правці в СП "Дністрове гроно" з 02.04.2001 року до 03.04.2003 року та в межах предмету позову прийняв рішення від 01.06.2005 року у справі № 2-633 про стягнення на його користь 12602,37 грн. заробітної плати.

Законні підстави для звільнення ОСОБА_1 , за твердженням позивача виникли лише 08.12.2016 у зв`язку з початком процедури ліквідації СП Дністрове гроно як підприємства- банкрута та у відповідності до статті 41, п.2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , згідно з якою ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю (дія вказаної норми продовжена Кодексом України з процедур банкрутства ст. 61, п.1).

Таким чином, позивач вказує, що мав бути звільнений 08.12.2016 року, тобто з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, з виплатою на день звільнення 12 602 грн. 37 коп. заробітної плати , яка була і є не оспорювана.

18.12.2018 року позивач звернувся до ліквідатора СП Дністрове гроно Томашука М.С. з письмовою заявою про звільнення з передачею на оформлення трудової книжки під розпис. Однак усупереч нормам діючого законодавства та на свій розсуд, Томашук М.С. 27.12.2018 року повідомив про відсутність законних підстав для проведення звільнення із 08.12.2016 року та повернув трудову книжку без належного оформлення відповідних записів, оформлення звільнення у порядку, встановленому законодавством України, та розрахунків при звільненні в порядку ст.ст.116,117 КЗпП України на день звільнення.

Крім того, позивач вказує, що у своїй заяві про перегляд ухвали суду від 26.06.2018 року за нововиявленими обставинами Томашук М.С. умисно та протиправно не виключив із загальної суми поточних грошових вимог суму заробітної плати, яка не могла бути оспорювана (12 602 грн.37 коп.), внаслідок чого 15.01.2019 року суд прийняв ухвалу про скасування ухвали від 26.06.2018 року повністю та відмову ОСОБА_1 в задоволенні загальної суми поточних грошових вимог зі сплати заробітної плати та включення до реєстру вимог кредиторів СП Дністрове гроно .

14.06.2019 року Північно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою частково скасував ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.01.2019 року та визнав грошові вимоги ОСОБА_1 до СП Дністрове гроно у розмірі 12 602 грн.

На підставі наведених фактів та відповідних доказів позивач вважає, що Томашук М.С. грубо порушив та продовжує порушувати перше зобов`язання арбітражного керуючого неухильно дотримуватися вимог законодавства (Кодекс України з процедур банкрутства, п.2 статті 12) та повинен відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду відповідно до статті п.3 ст. 25 Кодексу України з процедур банкрутства: Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим .

До суми заподіяної шкоди позивач включає наступні складові.

- Відповідно до п. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 116 КЗпП України за діючими судовими рішеннями - 12602 ,37 грн. заробітної плати.

- Відповідно до ст. 117 КЗпП України : У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, зазначених в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Розрахунок середнього заробітку за час затримки з 08.12.2016 по 18 .05.2021 року (53 місяці): 12602, 37 грн. : 24 (середній заробіток за місяць з 02.04. 2001 року до 03.04. 2003 року ) = 525 грн. х 53 = 27 830,23 грн.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому як військовому інваліду 2-й групи довічно, внаслідок фізичного болю та стресових страждань, свідками яких були учасники судових засідань та які підтверджуються медичними документами, а також душевних страждань та принижень честі і гідності, які останній зазнав в зв`язку з протиправною поведінкою ліквідатора Томашука М.С .

За критеріями норми законодавства для нівелювання та загладжування заподіяної моральної шкоди позивач вказує, що його влаштувала б компенсація у розміри 20 000 грн. (приблизна сума витрат на його лікування в 2019-2020 роках).

Таким чином, загальна сума відшкодування за розрахунком позивача складає 60 432,60 гривень.

Зазначені обставини й стали підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 04.06.2021 року відкрито провадження з розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука Миколи Савелійовича про визнання умисними та неправомірними дій та бездіяльності арбітражного керуючого, пов`язані з відмовою в звільненні та виплаті заробітної плати та стягнення 60 432,60 грн. шкоди, в межах справи № 81/10-271, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2021 року.

09.06.2021 на адресу суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшов відзив № 02-02/93 від 08.06.2021 на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти позову з наступних підстав.

Як зазначає арбітражний керуючий Томашук М.С. в ході виконання повноважень ліквідатора СП Дністрове гроно 18.12.2018 року до нього з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 в якій просив звільнити його з посади юрисконсульта СП "Дністрове гроно" із 08.12.2016 року.

На дану заяву про звільнення із СП Дністрове Гроно з 08.12.2016 року. було письмово повідомлено ОСОБА_1 про те, що провести його звільнення із 08.12.2016 року відсутні законні підстави, оскільки у відповідності до Рішення Вінницького міського суду, Ухвали Апеляційного суду Вінницької області та Ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі за позовом ОСОБА_1 до СП Дністрове Гроно №127/11995/16-ц, встановлено факт того, що ОСОБА_1 припинив трудові відносини із СП Дністрове Гроно 03.04.2003 року.

В зв`язку із цим датою звільнення ОСОБА_1 із СП Дністрове Гроно є 03.04.2003 року, оскільки даний юридичний факт встановлено судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій .

Крім того, арбітражним керуючим зазначено, що із копії трудової книжки позивача вбачається, що в трудовій книжці міститься запис про прийняття позивача на посаду юрисконсульта за умовами трудової угоди, однак не зазначено реквізити такої трудової угоди (номер та дата), а також відсутній підпис посадової особи СП Дністрове Гроно , якою було проведено такий запис та відсутня печатка підприємства.

Трудова книжка містить посилання на підставу внесення запису і таким документом є Нак. №11 від 30.03.2001 р., однак позивачем даний документ не надається.

Тобто запис до трудової книжки внесено невстановленими особами , а підставою запису є Нак. №11 від 30.03.2001р., а не трудова угода про яку зазначає позивач в своєму позові.

Крім того, трудова книжка позивача перебуває в його особистому володінні, а не на зберіганні СП Дністрове гроно , яка повертається працівнику після його звільнення з підприємства.

Арбітражний керуючий зазначив, що йому не відомо хто вносив запис до трудової книжки позивача від імені СП Дністрове Гроно , трудова книжка записів про повноважних осіб СП Дністрове гроно не містить.

Враховуючи те, що в період із 02.04.2001 року по 03.04.2003 року арбітражний керуючий Томашук М.С. не був особою, яка мала право вносити запис від імені СП Дністрове гроно до трудової книжки ОСОБА_1 , то ним жодним чином не порушено права позивача.

До того ж, як вказує відповідач ним неодноразово було роз`яснено позивачу про той факт, що провести запис в трудовій книжці про його звільнення, як ліквідатор СП Дністрове Гроно може із зазначенням дати звільнення 03.04.2003 року, однак позивач відмовляється надавати трудову книжку для внесення такого запису та продовжує наполягати, що він працював в СП Дністрове Гроно до 08.12.2016 року.

Твердження позивача про те, що відповідачем не визнається заборгованість із заробітної плати не відповідає дійсності, оскільки, відповідач жодного разу не заперечував про наявність невиплаченого боргу по заробітній платі ОСОБА_1 в сумі 12602, 37 грн. про що свідчать відповіді на запити ОСОБА_1 .

Дана сума боргу по заробітній платі ОСОБА_1 включена до реєстру вимог кредиторів СП "Дністрове гроно", як заборгованість із заробітної плати та не оспорюється жодним із учасників справи про банкрутство, а тому рахунку і арбітражним керуючим.

Так 30.07.2020 року відповідачем отримано по пошті заяву позивача про виконання Ухвали Господарського суду Вінницької області від 23.06.2020 року в якій останній просив здійснити виплату боргу із заробітної плати.

У відповідь на заяву позивача відповідачем було надано відповідь в якій повідомлено ОСОБА_1 про те, що сума боргу по заробітній платі в розмірі 12602,37 грн. включена до реєстру вимог кредиторів СП Дністрове гроно ще до прийняття судом ухвали від 23.06.2020 року, як заборгованість із заробітної плати за період 2002-2003р.р. та ним не оспорюється.

Що стосується виплати заборгованості із заробітної плати відповідачем зазначено, що грошові кошти за рахунок яких можливо виплатити борг із заробітної плати на ліквідаційному рахунку відсутні, оскільки виручених коштів від реалізації забезпеченого майна не вистачило для погашення вимог заставного кредитора.

Зважаючи на викладене відповідачем на запит позивача, 25.08.20 року. було повідомлено ОСОБА_1 про те, що вимоги із виплати боргу по заробітній платі в сумі 12602,37 грн. не заперечуються ліквідатором та включені до реєстру вимог кредиторів СП Дністрове гроно", питання погашення заборгованості із заробітної плати буде вирішуватись в спосіб та в порядку встановленому КУзПБ .

З огляду на викладене відповідач вказує, що позивачем не доведено того факту вчинення умисних та неправомірних дій або бездіяльності щодо звільнення працівника СП "Дністрове гроно" ОСОБА_1 , пов`язані з відмовою в звільненні та виплаті заробітної плати у відповідності з вимогами законодавства України. Всі дії стосовно звільнення та виплати заробітної плати ОСОБА_1 проводяться у відповідності з вимогами законодавства України.

Крім того, відповідач також зазначає, що заявлена до стягнення з нього сума боргу - 12602,37 грн. є заборгованістю СП Дністрове гроно по заробітній платі позивача і не може бути пред`явлена до стягнення з нього як до арбітражного керуючого, оскільки боржником по виплаті заробітної плати є СП Дністрове гроно , як юридична особа.

Також заявлена до стягнення із нього сума боргу - 27830,23 грн. є безпідставно нарахованою оскільки як зазначено вище відповідно до судових рішень у справі №127/11995/16-ц перебування позивача в трудових відносинах із СП Дністрове гроно відбувалось в період із 02.04.2001 року по 03.04.2003 року, а не із 08.12.2016 року по 18.05.2021 року. Крім того відповідно до Ст.117 КЗпП України такі вимоги можуть бути пред`явлені виключно до СП Дністрове гроно , а не до нього як арбітражного керуючого. Заявлена моральна шкода також є безпідставною оскільки позивачем не наведено які саме моральні страждання арбітражний керуючий завдав.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року підготовче судове засідання у справі №81/10-271 (902/501/21) відкладено на 15.07.2021 року.

08.07.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив відповідача не має безпосереднього відношення до предмету позову та до його конкретних вимог. Відповідач не заперечує і не оспорює основних доказів та норм діючого законодавства, наведених на обгрунтування вимог позову.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 року.

В судовому засіданні 27.07.2021 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.

Відповідач проти позову заперечив з підстав та за обставин, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, надавши належну їм правову оцінку дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи 01.04.2021 року між СП "Дністрове гроно" (підприємство) та ОСОБА_1 (працівник) було укладено трудову угоду, відповідно до умов якої працівник - ОСОБА_1 приймається Підприємством на роботу за сумісністю та призначається на посаду юрисконсульта з дати підписання Даної угоди до закінчення її дії за згодою сторін, з посадовим окладом 600 грн.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 , 02.04.2001 його було прийнято на посаду юрисконсульта центрального офісу СП "Дністрове гроно" за умовами письмової Трудової угоди, згідно наказу № 11 від 30.03.2001.

Відповідно до рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 червня 2005 року в справі №2-633 позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ТОВ Дністрове гроно про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Дністрове гроно в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 12 602,37 грн. заробітної плати. Рішення суду набрало законної сили. Судовим рішенням встановлено наступне. Таким чином, на підставі зібраних в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 працював з 02.04.2001 року в СП Дністрове гроно юрисконсультом на підставі та на умовах протоколу загальних зборів засновників від 30.03.2001 року, наказу №11, трудової угоди від 01.04.2001 року. За виконання посадових обов`язків підприємство повинно було сплачувати йому заробітну плату в розмірі 600 грн. однак, жодного разу дану оплату він не отримував і припинив виконання обов`язків після реорганізації СП Дністрове гроно в ТОВ Дністрове гроно , тобто, з 03 квітня 2003 року .

Крім того, Вінницький міський суд Вінницької області (рішення від 03.10.2016у справі №127/11995/16-ц) встановив, що ОСОБА_1 03.04.2003 року припинив виконання обов`язків після реорганізації СП "Дністрове гроно" в ТОВ "Дністрове гроно".

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2016 року у справі №127/11995/16-ц залишено без змін.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства "Дністрове гроно" в особі арбітражного керуючого (керуючого санацією) Вознякевич Надії Іванівни про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №917/1345/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №127/11995/16-ц, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Таким чином факт звільнення (припинення трудових відносин) ОСОБА_1 з посади юрисконсульта СП "Дністрове гроно" встановлено судовими рішеннями і датою такого звільнення є 03.04.2003 року.

Таким чином, твердження позивача про те, що датою його звільнення має бути 08.12.2016 року, тобто день визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури спростовується викладеним вище.

Разом з тим, судом встановлено, що 19.07.2021 ліквідатором СП "Дністрове гроно" Томашуком М.С. видано наказ №1-К про внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення його із займаної посади юрисконсульта СП "Дністрове гроно" на підставі п.1 ст. 40 КзПП України, датою звільнення ОСОБА_1 з СП "Дністрове гроно" є 03.04.2003, датою внесення запису до трудової книжки є 19.07.2021.

26.07.2021 року, арбітражним керуючим Томашуком М.С. до суду подано супровідний лист № 02-02/121 від 26.07.2021 року, до якого додано копію трудової книжки ОСОБА_1 із внесеним записом про звільнення 03.04.2003 року.

Що стосується виплати заробітної плати позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 червня 2005 року в справі №2-633 позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ТОВ Дністрове гроно про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Дністрове гроно в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 12 602,37 грн. заробітної плати.

Після виключення в 2014 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про перереєстрацію СП Дністрове гроно в ТОВ Дністрове гроно , дана сума боргу із заробітної плати обліковується по СП Дністрове гроно .

ОСОБА_1 на підставі рішення Могилів-Подільського районного суду 01.06.2005 року було видано Виконавчий лист за №2-633 про стягнення із ТОВ Дністрове гроно грошових коштів в сумі 12602,37 грн..

Вказане підтверджується копією постанови про закінчення виконавчого провадження органами ДВС від 27.05.2008 року.

30.07.2020 року ліквідатором отримано по пошті заяву позивача про виконання ухвали Господарського суду Вінницької обл. від 23.06.2020 року, в якій він просив здійснити виплату боргу із заробітної плати.

У відповідь на вказану заяву, арбітражним керуючим Томашуком М.С. листом № 02-02/136 від 25.08.2020 року повідомлено ОСОБА_1 , що сума боргу по заробітній платі в розмірі 12 602,37 грн. була включена до реєстру вимог кредиторів СП "Дністрове гроно" як заборгованість із заробітної плати за період 2002-2003 р.р та арбітражним керуючим не оспорюється.

У вказаному листі також зазначено, що погашення заборгованості із заробітної плати буде вирішуватись в спосіб та в порядку встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено порядок погашення заборгованості кредиторів в т.ч. і по заробітній платі за рахунок коштів отриманих на ліквідаційний рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута.

Відповідно до ч.6 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Відповідно до ч.3 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов`язані з утриманням та збереженням такого майна, сплачується винагорода оператора електронного майданчика. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню в порядку, визначеному цим Кодексом. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, які забезпечує таке майно.

Як зазначено арбітражним керуючим (ліквідатором) 04.10.2019 року відбулась реалізація майна СП Дністрове гроно , яке є предметом забезпечення кредитора ОСОБА_4 (правонаступник АТ Укрінбанк за договором про відступлення права вимоги) чиї вимоги забезпечені договором застави майна, грошові кошти направлені на часткове погашення вимог забезпеченого кредитора ОСОБА_4 відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.

Ліквідатором також зазначено. що на даний час грошові кошти за рахунок яких можливо виплатити борг із заробітної плати на ліквідаційному рахунку відсутні, оскільки виручених коштів від реалізації забезпеченого майна не вистачило для погашення вимог заставного кредитора.

Таким чином, ліквідатором 25.08.20 року було повідомлено ОСОБА_1 про те, що вимоги із виплати боргу по заробітній платі в сумі 12602,37 грн. не заперечуються ліквідатором та включені до реєстру вимог кредиторів СП "Дністрове гроно".

З урахуванням наведених вище обставин, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука М.С. щодо звільнення працівника СП "Дністрове гроно" ОСОБА_1 , пов`язаних з відмовою в звільненні та виплаті заробітної плати.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука Миколи Савелійовича на користь ОСОБА_1 60 432,60 грн. шкоди, заподіяної внаслідок умисних та неправомірних дій та бездіяльності арбітражного керуючого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, останній вважає, що Томашук М.С. грубо порушив та продовжує порушувати перше зобов`язання арбітражного керуючого неухильно дотримуватися вимог законодавства (Кодекс України з процедур банкрутства, п.2 статті 12) та повинен відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду відповідно до статті п.3 ст. 25 Кодексу України з процедур банкрутства.

До суми заподіяної шкоди позивач включає наступні складові.

- Відповідно до п. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 116 КЗпП України за діючими судовими рішеннями - 12 602,37 грн. заробітної плати.

- Відповідно до ст. 117 КЗпП України : У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, зазначених в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Розрахунок середнього заробітку за час затримки з 08.12.2016 року по 18.05.2021 року (53 місяці): 12602, 37 грн. : 24 (середній заробіток за місяць з 02.04.2001 року до 03.04.2003 року ) = 525 грн х 53 = 27 830,23 грн.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок фізичного болю та стресових страждань, свідками яких були учасники судових засідань та які підтверджуються медичними документами, а також душевних страждань та принижень честі і гідності , які останній зазнав в зв`язку з протиправною поведінкою ліквідатора Томашука М.С.

За критеріями норми законодавства для нівелювання та загладжування заподіяної моральної шкоди позивач вказує, що його влаштувала б компенсація у розміри 20 000 грн. (приблизна сума витрат на його лікування в 2019-2020 роках).

Таким чином, загальна сума відшкодування за розрахунком позивача складає 60 432,60 гривень.

Згідно зі ст. 25 Кодексу України з процедур банкрутства шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.

За приписами ч.1 ст.21 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані позивачем в обґрунтування наявності підстав для стягнення шкоди докази, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 12 065,37 грн. є заборгованістю СП "Дністрове гроно" по заробітній платі позивача, а не ліквідатора, оскільки боржником по виплаті заробітної плати є СП "Дністрове гроно", як юридична особа.

Заявлена до стягнення сума середнього заробітку за весь час затримки в розмірі 27 830,23 грн. також не може бути пред`явлена до арбітражного керуючого, оскільки в трудових відносинах позивач перебував саме з СП "Дністрове гроно".

Крім того, відповідно до судових рішень у справі №127/11995/16-ц судом уже встановлено, що перебування позивача в трудових відносинах з СП "Дністрове гроно" відбувалось в період з 02.04.2001 по 03.04.2003 р.р.

Що стосується моральної шкоди, то відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК у вигляді відмови в задоволенні позову.

Пунктом 5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню під час вирішення суперечки про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дії того, хто її завдав, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням, а також провини того, хто завдав шкоди.

Натомість, позивач всупереч вимогам ст. 74 ГПК України не надав суду належних та допустимих доказів протиправної поведінки арбітражного керуючого (ліквідатора) Томашука М.С., а також не доведено факт заподіяння шкоди, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) ліквідатора та завданою позивачу моральною шкодою.

Підсумовуючи викладене та ураховуючи вище встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність заявником своїх позовних вимог та наявності усіх чотирьох елементів складу цивільно-правового правопорушення, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення відповідного позову в цій частині.

З огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії довідки голови МСЕК серії 12ААА №008600 від 07.10.2014 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безстроково, а тому останній звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 256, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до арбітражного керуючого - ліквідатора СП "Дністрове гроно" Томашука Миколи Савелійовича про визнання умисними та неправомірними дій та бездіяльності арбітражного керуючого, пов`язані з відмовою в звільненні та виплаті заробітної плати та стягнення 60 432,60 грн. шкоди.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Копію рішення суду надіслати згідно переліку рекомендованим листом, а також на електронну адресу арбітражного керуючого Томашука М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Повне рішення складено 06 серпня 2021 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

3 - Арбітражному керуючому - ліквідатору СП "Дністрове гроно" Томашуку М.С. (вул. Визволення, 2, оф. 113, м. Вінниця, 21050)