Рішення

від 05.08.2021 по справі 903/286/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2021 року Справа № 903/286/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейо Україна»

до Фізичної особи - підприємця Дятела Сергія Леонідовича

про стягнення 216694грн. 91коп.

за відсутності сторін

встановив: позивач - ТОВ «Бейо Україна» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ФОП Дятела Сергія Леонідовича 216694грн. 91коп., з яких: 194550грн. 86коп. заборгованості за поставлений та неоплачений товар, 11832грн. 90коп. пені та 10311грн. 15коп. інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, які складаються з 3250грн. 43коп. судового збору та 8000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору поставки №2019/060 від 01.11.2019р. щодо повної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 22.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Також, відповідачу встановлено строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позов не подав, позову не оспорив.

Ухвала суду від 22.04.2021, що двічі надсилалася на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ (45060, Волинська обл., Ковельський район, с. Воля-Ковельська, вул.Центральна, 21), повернулася до суду з довідкою пошти про причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, 28.05.2021 судом надісланий запит до Управління Державної міграційної служби у Волинській області про надання відомостей про реєстрацію (перебування) фізичної особи Дятела С.Л.

07.06.2021 на адресу суду від Управління Державної міграційної служби у Волинській області надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що місце реєстрації відповідача - Дятела С.Л: Волинська обл., Ковельський район, Воля-Ковельська, вул.Центральна, 21.

Ухвалою суду від 15.06.2021р. постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; продовжено строк підготовчого провадження до 20.07.021р.; призначено підготовче засідання на 01.07.2021р. та зобов`язано позивача надати суду для огляду оригінали видаткових накладних, доданих до позовної заяви та розгорнутий розрахунок заборгованості з посиланням на поставку товару та його оплату.

Ухвала суду від 15.06.2021, що надсилалася на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у відповіді Управління Державної міграційної служби у Волинській області на запит суду (45060, Волинська обл., Ковельський район, с. Воля-Ковельська, вул.Центральна, 21), повернулася з довідкою пошти про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» .

Ухвалою суду від 01.07.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2021р. Зобов`язано позивача надати суду для огляду оригінали видаткових накладних, доданих до позовної заяви та розгорнутий розрахунок заборгованості з посиланням на поставку товару та його оплату.

Ухвала суду від 01.07.2021, що надсилалася на адресу відповідача, повернулася з довідкою пошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою » .

13.07.2021р. представник позивача надіслав на адресу суду клопотання (вх.№01-57/3984/21), до якого долучив оригінали видаткових накладних для огляду в кількості 19 шт., які просив повернути після огляду на поштову адресу позивача (копії яких долучені до позовної заяви). Також у вказаному клопотанні представник подав розгорнутий розрахунок заборгованості з посиланням на поставку товару та його оплату.

Ухвалою суду від 13.07.2021 відкладено розгляд справи по суті на 05.08.2021.

Вказана ухвала суду отримана позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвала повернулася до суду без вручення відповідачу з довідкою пошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою » .

Сторони у судове засідання 05.08.2021р. не з`явилися. Відповідач відзиву на позов не надав.

Клопотань та заяв від сторін не надійшло.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що суд неодноразово здійснював повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, шляхом надіслання ухвал на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, витязі з ЄДРПОУ та інформації Управління Державної міграційної служби у Волинській області, а також шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з врахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності представників сторін.

Крім того, суд зауважує, що відповідач мав можливість ознайомитися з ухвалами по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень та офіційному веб-сайті судової влади України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

01.11.2019 між ТОВ "Бейо Україна" (Постачальник) та ФОП Дятел С.Л. (Покупець) укладено договір поставки №2019/060.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставляти у зумовлені Сторонами строки другій стороні - Покупцеві насіння овочевих культур, виробництва "Бейо-Заден" Голандія (Товар), а Покупець зобов`язується приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість на умовах, встановлених цим Договором. Поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями на підставі затверджених сторонами специфікацій. Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики Товару для кожної окремої партії попередньо погоджується сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі компанії-виробника Товару й остаточно визначаються у відповідній Специфікації. Кожна Специфікація підписується Сторонами , додається до Договору і є невід`ємною частиною, а в разі її відсутності Рахунку, Видаткової накладної.

Згідно п. 4.1.1. Покупець здійснює попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості Товару, визначеної у Специфікації/Рахунку, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня виставлення рахунку-фактури, сформованого на основі замовлення.

Приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних накладних на Товар. Постачальник передає товар представнику Покупця після отримання від Покупця Довіреності, на підставі якої представник Покупця наділяється відповідними повноваженнями на отримання Товару. В момент передачі Товару Постачальник передає Покупцю належним чином оформлені документи: видаткову накладну та інші документи (п.5.4 Договору).

Відповідно до п.7.3 Договору у разі прострочення строків оплати Товару, визначених у п.4.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день простроченої заборгованості.

Договір підписаний сторонами та є чинним.

Позивач зазначає, що товар був відвантажений відповідачу без проведення авансової оплати, у договорі відсутній строк протягом якого покупець повинен оплатити товар, який уже відвантажено.

Не зважаючи на недотримання відповідачем п. 4.1.1 Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 411 344,06 грн. згідно наступних видаткових накладних:

№19-РН002208 від 06.11.2019р. на суму 4 258,08 грн.

№19-РН002304 від 26.11.2019р. на суму 149 940,12 грн.

№19-РН002423 від 17.12.2019р. на суму 56 374,32 грн.

№19-РН002495 від 27.12.2019р. на суму 4 397,40 грн.

№20-РН000274 від 31.01.2020р. на суму 44 458,20 грн.

№20-РН000328 від 05.02.2020р. на суму 3 856,14 три.

№20-РН000398 від 12.02.2020р. на суму 32 419,08 грн.

№20-РН000423 від 14.02.2020р. на суму 9 482,70 гри.

№20-РН000445 від 18.02.2020р. на суму 5 422,20 грн.

№20-РН000528 від 24.02.2020р. на суму 7 603,98 грн.

№20-РН000640 від 04.03.2020р. на суму 20 728,56 грн.

№20-РН000935 від 25.03.2020р. на суму 10 275,72 грн.

№20-РН000943 від 25.03.2020р. на суму 5 662,58 грн.

№20-РН001055 від 06.04.2020р. на суму 10 776,96 гри.

№20-РН001133 від 15.04.2020р. на суму 6 916,80 грн.

№20-РН001134 від 15.04.2020р. на суму 2 146,08 грн.

№20-РН001482 від 10.06.2020р. на суму 25 404,00 грн.

№20-РН001551 від 23.06.2020р. на суму 2 909,64 грн.

№20-РН001712 від 14.07.2020р. на суму 8 311,50 грн:

Товар отримано відповідачем без зауважень та заперечень, про що свідчать підписи та відтиски печатки у видаткових накладних в графі Отримав(ла) .

Оригінали накладних з підписами і печаткою ФОП Дятел С.Л. оглянуто судом.

Відповідач частково оплатив товар, що підтверджується банківськими виписками:

від 06.11.2019р. на суму 4 258,08 грн., від 18.12.2019р. на суму 25 000,00 грн., від 26.12.2019р. на суму 3802,68 грн., від 03.01.2020р. на суму 1 200,00 грн., від 05.02.2020р. на суму 5 740,12 грн., від 12.02.2020р. на суму 22 000,00 грн., від 13.02.2020р. на суму 7 000,00 грн., від 18.02.2020р. на суму 7 000,00 грн., від 20.02.2020р. на суму 8 000,00 грн., від 04.03.2020р. на суму 20 000,00 грн., від 10.03.2020р. на суму 5 000,00 грн., від 19.03,2020р. на суму 3 100,00 грн., від 24.03.2020р. на суму 8 000,00 грн., від 03.04.2020р. на суму 11 000,00 грн., від 26.05.2020р. на суму 35 774,32 грн., від 10.06.2020р. на суму 25 404,00 грн., від 23.06.2020р. на суму 3 000,00 грн., від 09.07.2020р. на суму 2 000,00 грн., від 14.07.2020р. на суму 8 400,00грн., від 05.08.2020р. на суму 3 000,00 грн., від 11.08.2020р. на суму 4 000,00 грн., від 01.10.2020р. на суму 1 000,00 грн.

Всього відповідачем оплачено товару на загальну суму 213 679,20 грн.

У зв`язку з частковою оплатою отриманого товару, позивач нарахував відповідачу суму заборгованості у розмірі 197 664,86 грн. (411 344,06 - 213 679,20). Проте, позивач просить стягнути з відповідача 194 550,86 грн., оскільки 3114 грн. позивач зараховує з переплати по іншому договору поставки укладеним з відповідачем.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем та відсутність заперечень, що підтверджується підписом на видатковій накладній, здійсненою частковою оплатою за отриманий товар відповідачем, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Оскільки сторони, уклавши договір поставки №2019/060 від 01.11.2019, відступили від його умов, здійснивши поставку товару без попередньої оплати, передбаченої п.4.1.1 Договору та оплату товару після його отримання, суд дійшов висновку, що сторони діяли не на підставі укладеного між ними договору, а на підставі усної домовленості, відступивши від умов укладеного договору. В матеріалах справи відсутні докази оплати товару на підставі договору. Надані позивачем виписки по рахунку не містять посилання на договір. В матеріалах справи також відсутні специфікації, рахунки-фактури, замовлення та довіреності, які передбачені пунктами 1.2, 4.1.1, 5.4 укладеного договору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України N 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки надані видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Товар поставлено відповідачу згідно видаткових накладних та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити його вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України після прийняття товару від позивача, тобто з дати підписання видаткових накладних.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар становить 194550,86грн., підтверджена матеріалами справи, не оспорена відповідачем та є підставною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до поданого розрахунку на підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 10311,15грн. інфляційних втрат за період липень 2020р. - лютий 2021р.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних втрат, встановив, що нараховані 10311,15грн. інфляційних втрат за період липень 2020 р. - лютий 2021 р. є підставними та підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо стягнення 11832,90грн. пені суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі. Враховуючи, що при проведенні господарських операцій сторони відступили від умов договору поставки №2019/060 від 01.11.2019, положення договору щодо сплати пені (п.7.3) судом не застосовується. Сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, в позові в частині стягнення 1173,32грн. слід відмовити.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, позов підлягає до задоволення в частині стягнення 194550,86грн. заборгованості та 10311,15грн. інфляційних втрат. В позові про стягнення 11832,90грн. суд відмовляє.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача 8000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність,» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір витрат на правову допомогу на суму 8000грн. представник позивача підтверджує наступними доказами: копіями договору №1 про надання правової допомоги від 04.02.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.02.2012, рахунком-фактурою №А-00000001 від 15.03.2021 на суму 8000грн., випискою з банку про оплату від 31.03.2021. та ордером на надання правової допомоги ТП №009420 від 14.04.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Умовами договору про надання правової допомоги від 04.02.2021, укладеним між ТОВ "Бейо Україна та адвокатом Сідим С.В. сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15000грн.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми. Представник позивача просить стягнути 8000грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі виставленого рахунку-фактури.

Дослідивши подані позивачем докази про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обгрунтованим.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч. 4 ст.129 ГПК України).

Отже, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі 3072грн. 93коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 7563грн. 15коп.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Дятела Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейо Україна» (08321, Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Бориспільська, буд. 40, 42, код ЄДРПОУ 35390512) 204862грн. 01 коп. (в тому числі 194550,86грн. боргу та 10311,15грн. інфляційних втрат), а також 3072грн. 93коп. витрат по сплаті судового збору та 7563грн. 15коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3 . В позові про стягнення 11832грн. 90коп. пені відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.08.2021.

Суддя О. Г. Слободян