Рішення

від 07.10.2020 по справі 910/14057/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2020Справа № 910/14057/18

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Продтехоптторг"

до 1. Рівненської обласної державної адміністрації

2. Комунального підприємства дитячий санаторій "Хрінники" Демидівської районної ради Рівненської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Демидівська районна рада

про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 07.10.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2018 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Адміністрації та КП, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Адміністрації від 10.09.2010 № 399 (далі - Розпорядження) в частині пункту 3; визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 18.02.2011 серії ЯЯ № 270513, виданий КП для обслуговування будівель і споруд на підставі Розпорядження (далі - Акт).

Позовна заява мотивована тим, що за договором купівлі-продажу будівлі літнього кінотеатру від 26.10.2007, укладеним з територіальною громадою Демидівського району в особі Ради (далі - Договір), Позивач придбав нежитлову будівлю - кінотеатр, загальною площею 262,4 кв.м, який знаходиться по вул. Зарічній, буд. № 1В, в селі Хрінники Демидівського району Рівненської області (далі - Кінотеатр). У 2015 році Товариство звернулось до Адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, проте Позивачу повідомлено, що на підставі Розпорядження КП видано Акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,5344 га кадастровий номер 5621485500:02:000:0007 (далі - земельна ділянка). Кінотеатр знаходиться на Земельній ділянці, а вирішення питання про оформлення земельної ділянки під цим нерухомим майном, яке Позивач неодноразово порушував у відповідних клопотаннях, адресованих Раді та Адміністрації, безпідставно зволікається.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав у 1999 році та перебувала у державній власності, а Кінотеатр відчужений Радою, яка на той час не була власником або користувачем цієї земельної ділянки; держава в особі Адміністрації чи інших органів виконавчої влади не була відчужувачем майна, яке знаходилося на Земельній ділянці; Товариство зверталось до Ради з клопотаннями про надання земельної ділянки у користування, проте Рада не приймала рішень з цього питання, а матеріали справи не містять доказів оскарження Позивачем дій Ради; Позивач не довів, що Розпорядження прийняте з порушенням положень чинного на той час законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним і скасування; обраний Позивачем спосіб захисту цивільного права не є ефективним, оскільки у цьому випадку ефективним способом захисту є вимога щодо оформлення у встановленому порядку свого права користування земельною ділянкою; клопотання Адміністрації про застосування позовної давності залишено без задоволення, оскільки встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 23.06.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Продтехоптторг" ЛТД задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 910/14057/18 скасовані, а справа № 910/14057/18 передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками автоматизованого розподілу вказана справа передана для розгляду судді Джарти В.В.

Ухвалою від 20.07.2020 справу № 910/14057/18 прийнято до провадження суддею Джарти В.В. для розгляду за правилами загального позовного провадження , призначено підготовче засідання у справі на 19.08.2020, запропоновано учасникам справи надати суду пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 23.06.2020.

14.08.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представників.

17.08.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача 1 та клопотання про відкладення розгляду справи.

18.08.2020 до канцелярії суду надійшли пояснення позивача на виконання ухвали суду.

19.08.2020 до канцелярії суду надійшли паперові примірники (оригінали) письмових пояснень відповідача 1 та клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками підготовчого засідання 19.08.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі № 910/14087/18 на 09.09.2020 та повторно запропонувати учасникам справи надати суду пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 23.06.2020.

За наслідками підготовчого засідання 09.09.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/14057/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 23.09.2020.

У судове засідання 23.09.2020 представники сторін не прибули.

Від позивача 23.09.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.09.2020 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 07.10.2020.

До судового засідання 07.10.2020 представники учасників процесу не з`явилися, однак про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2007 на цільовому аукціоні Товариство придбало Кінотеатр, що знаходиться на земельній ділянці Хрінницької сільської ради.

26.10.2007 за результатами аукціону Рада (продавець) та Товариство (покупець) уклали Договір, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець - прийняти Кінотеатр, що знаходиться на земельній ділянці Хрінницької сільської ради. Даний Договір посвідчений приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області 26.10.2007 Мельник Аллою Богданівною та зареєстрований в реєстрі за № 1946.

27.11.2007 в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за Товариством зареєстровано право власності на Кінотеатр.

Разом із цим, Кінотеатр знаходиться на земельній ділянці, яка за державним актом на право постійного користування землею І-РВ № 001754 від 06.12.1999 надана Державно-комунальному підприємству "Оздоровчий комплекс "Стир".

Розпорядження голови Адміністрації від 12.01.2001 № 8 ДКП "Оздоровчий комплекс "Стир" перереєстровано у Комунальне підприємство санаторій "Хрінники", а на підставі рішення Ради від 25.12.2013 змінило назву на комунальне підприємство дитячий санаторій "Хрінники".

У 2006 році КП замовило розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою для обслуговування будівель і споруд за рахунок земель, наданих у постійне користування ДКП "Оздоровчий комплекс "Стир" в адміністративних межах Хрінницької сільської ради.

Протягом 2007-2008 років рішеннями Хрінницької сільської ради за територіальною громадою Демидівського району в особі Ради зареєстровано право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці.

10.09.2010 Розпорядженням Адміністрації № 399 земельна ділянка передана КП на праві постійного користування за Актом від 18.02.2011 для обслуговування будівель і споруд.

Відповідно до тексту Розпорядження обласна державна адміністрація, розглянувши клопотання юридичних та фізичних осіб, враховуючи погодження відповідних державних інспектуючих організацій, районних державних адміністрацій, відповідно до пункту 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", пункту 12 Перехідних положень і статей 17,93,122,123,124,126,186 Земельного кодексу України, статей 4,16 Закону України "Про оренду землі" затвердила проекти землеустрою та надала в оренду земельні ділянки юридичним та фізичним особам.

Пунктом 3 цього ж розпорядження припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 7,69 га Державно-комунальному підприємству "Оздоровчий комплекс "Стир" (землі рекреаційного призначення) на території Хрінницької сільської ради Демидівського району, та надано їх у постійне користування КП для обслуговування будівель і споруд.

Пунктом 11 зазначеного розпорядження доручено Демидівській райдержадміністрації видати КП державний акт на право постійного користування земельною ділянкою в установленому законодавством порядку.

Право постійного користування Земельною ділянкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 6983396, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 432196256214.

У вересні 2015 Товариство звернулося до Адміністрації з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на праві оренди, що знаходиться по вул. Зарічній, буд. № 1 "в" селі Хрінники Демидівського району Рівненської області орієнтовною площею 1200 кв.м із цільовим призначенням "для оздоровчих цілей".

Листом № 6436/0/01-31/15 від 12.10.2015 Адміністрація повідомила Товариство, що оскільки КП оформило право постійного користування земельною ділянкою та враховуючи, що згідно з чинним земельним законодавством припиняється право постійного користування земельною ділянкою, а не її частиною, тому для оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,12 га землекористувачу необхідно розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про землеустрій". Після формування двох земельних ділянок Товариству необхідно звернутись з клопотанням до Ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 гектара в оренду на території Хрінницької сільської ради Демидівського району, долучивши нотаріально засвідчену згоду КП на вилучення земельної ділянки.

Відтак, 16.03.2015 та 16.09.2015 Товариство зверталось до Ради з клопотаннями про надання земельної ділянки у користування, проте рішення Ради з цього питання не прийнято, що підтверджується листом Ради № 01-1-05/211 від 06.10.2016.

21.04.2016 Товариство звернулося з відповідним листом до КП, однак відповіді не отримало.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

У постанові від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття Товариством права власності на Кінотеатр, розташований на Земельній ділянці, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Такий перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення. Суд звертається mutatis mutandis до подібних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Так, після набуття Товариством права власності на Кінотеатр (26.10.2007) Адміністрація ухвалила Розпорядження від 10.09.2010, яким передала КП для обслуговування будівель і споруд Земельну ділянку на праві постійного користування і на підставі якого видано Акт від 18.02.2011; право постійного користування Земельною ділянкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином КП видано Акт про право постійного користування Земельною ділянкою, на якій знаходиться Кінотеатр, вже після того, як Товариство набуло право власності на це нерухоме майно.

За змістом статей 122 та 123 ЗК Кодексу в редакції, чинній на час ухвалення Розпорядження, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 1 частини другої, абзацу 1 частини третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином юридичній особі надано право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 40/3.

За приписами частини першої статті 92 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час ухвалення Розпорядження, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час ухвалення Розпорядження, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

Судом враховано, що повертаючи справу на новий розгляд касаційна інстанція наголосила на тому, що хоча однією з підстав припинення права постійного користування і є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт (е) частини першої статті 141 ЗК України у відповідній редакції), а за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, можливість реалізації набувачем об`єкта нерухомості прав на землю не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування (підпункт 8.11 цієї постанови), однак у спірних правовідносинах КП не є попереднім землекористувачем для Товариства, що унеможливлює позбавлення КП права постійного землекористування за Актом на підставі пункту е) частини першої статті 141 ЗК України у зв`язку з набуттям Товариством права власності на Кінотеатр, а також не звільняє Товариство від необхідності отримати від КП відповідну згоду для припинення права постійного користування Земельною ділянкою в порядку пункту а) частини першої статті 141 ЗК України.

У той же час, предметом спору даної справи є визнання протиправним та скасування розпорядження Адміністрації від 10.09.2010 № 399 в частині пункту 3 та визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 18.02.2011 серії ЯЯ № 270513, виданий КП для обслуговування будівель і споруд на підставі Розпорядження.

Виходячи з положень статті 21 ЦК України, підставами для визнання незаконним та скасування розпорядження є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Утім, повноваження обласної державної адміністрації щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 Земельного кодексу України. До 01.01.2013 (часу набрання чинності Законом України від 06.09.2012 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності") облдержадміністрація розпоряджалась спірною земельною ділянкою. Таким чином, позивач, набувши право власності на об`єкт нерухомості (яким відповідно до поданих документів володіє з 2007 року), повинен був звернутися до Рівненської обласної державної адміністрації щодо передачі йому у власність чи користування земельної ділянкою під об`єктом нерухомості.

Пунктом 3 вищевказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що з дня набрання чинності цим законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, з 01.01.2013 спірною земельною ділянкою розпоряджається Демидівська районна рада.

Разом із цим, Товариство звернулось до Адміністрації 08.10.2013 з проханням надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1146 та на умовах оренди терміном на 49 років для реконструкції придбаної будівлі кінотеатру під відпочинковий корпус з наступним його обслуговуванням, тобто після втрати Адміністрацією повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Також, із матеріалів справи слідує, що Товариство зверталося до Адміністрації листом № 294 від 01.09.2015 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої її оренди, на який адміністрацією роз`яснено листом № вих-6436/0/01-31/15 від 12.10.2015, що уповноваженим органом на розпорядження даною земельною ділянкою є Демидівська районна рада.

Відтак, для оформлення у встановленому порядку права користування на частину земельної ділянки, на якій розташований кінотеатр, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, Товариство має звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які в свою чергу мають право прийняти рішення про позбавлення комунального підприємства права постійного землекористування за актом лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Із наведеного слідує, що Товариством не доведено правових підстав для визнання протиправним та скасування пункту 3 розпорядження Адміністрації.

Більш того, пунктом 3 розпорядження припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 7,69 га Державно-комунальному підприємству "Оздоровчий комплекс "Стир" (землі рекреаційного призначення) на території Хрінницької сільської ради Демидівського району, та надано їх у постійне користування КП для обслуговування будівель і споруд.

У той же час, відповідно до листа Держгеокадастру ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 13-17-0.10-6011/2-18 від 07.12.2018 на земельній ділянці площею 7,69 га розміщені будівлі санаторію, що згідно витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно належали на праві комунальної власності територіальній громаді Демидівського району в особі Демидівської районної ради.

Таким чином, визнання протиправним та скасування пункту 3 розпорядження Адміністрації матиме наслідком порушення також прав територіальної громади Демидівського району в особі Демидівської районної ради, з огляду на розташування на земельній ділянці площею 7,69 га об`єктів нерухомого майна комунальної власності.

Суд також наголошує, що Товариство порушує питання про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування КП земельною ділянкою загальною площею 7,5344 га, у той час як обґрунтування ним спірних правовідносин стосується лише частини земельної ділянки, на якій розміщується придбаний Товариством Кінотеатр.

Поряд із цим судом встановлено, що рішенням Демидівської районної ради № 363 від 18.07.2014 Про надання згоди на відведення земельної ділянки на умовах оренди надано згоду на відведення земельної ділянки Товариству площею 0,12 га на умовах оренди на 49 років для реконструкції будівлі кінотеатру під оздоровчий комплекс за рахунок земель оздоровчого призначення, які перебувають в постійному користуванні КП за межами населених пунктів на території Хрінницької сільської ради Демидівського району.

Так, за приписами статті 120 ЗК України до набувача нерухомості може перейти лише право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями, спорудами, та яка необхідна для їх обслуговування.

Ураховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За положеннями статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Продтехоптторг" до Рівненської обласної державної адміністрації, Комунального підприємства дитячий санаторій "Хрінники" Демидівської районної ради Рівненської області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Демидівська районна рада про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Продтехоптторг".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.07.2021

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ