Рішення

від 28.07.2021 по справі 910/4613/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2021Справа № 910/4613/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/4613/21

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (Україна, 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285; ідентифікаційний код: 22800735)

до 1) Фонду державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код: 00032945);

2) Державної казначейської служби України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; ідентифікаційний код: 37567646)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Енергоринок" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 21515381)

про стягнення 145 700 000,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Юрченко К.І., ордер серії КС № 894512 від 23.07.2021;

від відповідача-1: Міщенко О.В. (в порядку самопредставництва);

від відповідача-2: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (далі - відповідач-2) на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями Фонду державного майна України (далі - відповідач-1), в розмірі 145 700 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача-1 з оскарження мирових угод у справах № 925/819/17 та № 925/965/16 фактично спричинили зупинення надходження грошових коштів у рахунок погашення заборгованості від ПАТ "Азот" на користь позивача, внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4613/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено Державне підприємство "Енергоринок" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, підготовче засідання призначено на 28.04.2021.

19.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти позову заперечує, зазначає, що позивачем не доведено неправомірності дій відповідача-1, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача-1 і заподіяною позивачу шкодою, оскільки дії, спрямовані на захист інтересів держави в суді (оскарження ухвал судів про затвердження мирових угод у вищевказаних справах), не можуть бути розцінені як незаконні, а заявлений позивачем розмір шкоди не можна вважати збитками, оскільки зазначені позивачем грошові кошти мають бути стягнуті з ПАТ "Азот", а не з відповідача-1.

19.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, за змістом яких третя особа, серед іншого, зазначає, що доводи позивача фактично зводяться до переоцінки преюдиційних фактів, встановлених судом апеляційної інстанції у постановах від 23.12.2019 у справі №925/965/16 та від 25.11.2019 у справі №910/819/17, судом у вказаних справах було двічі встановлено незаконний характер мирових угод, укладених між позивачем та ПАТ "Азот", і зазначені судові рішення є обов`язковими до виконання.

У підготовче засідання 28.04.2021 з`явився представник відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 28.04.2021 судом було оголошено перерву до 26.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/4613/21 призначено на 26.05.2021.

07.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача-1, викладених у відзиві, зазначає, що скасування мирових угод, укладених у справах № 925/965/16 та № 910/819/17, спричинило недоотримання позивачем грошових коштів у загальному розмірі 145 700 000,00 грн, відтак діями відповідача-1 позивачу заподіяно шкоду у вигляді недоотримання надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот".

У підготовче засідання 26.05.2021 з`явились представники позивача та відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 26.05.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/4613/21 призначено на 30.06.2021.

У підготовче засідання 30.06.2021 з`явились представники позивача та відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021.

У судове засідання 28.07.2021 з`явились представники позивача та відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 28.07.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Черкасиобленерго") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - ПАТ "Азот") про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 у загальному розмірі 718 090 453,55 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №925/819/17 позовні вимоги задоволено частково; вирішено питання про розподіл судових витрат; в частині заявленої до стягнення пені за прострочення оплати активної електроенергії в розмірі 16 611 235,40 грн у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №925/819/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2018, рішення Господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

24.07.2018 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 Господарським судом Черкаської області був виданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення у справі № 925/819/17 (виконавче провадження № 56922143) задоволено; затверджено мирову угоду, укладену сторонами 22.03.2019 на викладених у ній умовах.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №925/819/17 було задоволено апеляційну скаргу Фонду державного майна України та скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/819/17. У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

У серпні 2016 року ПАТ "Черкасиобленерго" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПАТ "Азот" про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 у загальному розмірі 1 276 177 255,52 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 було припинено провадження у справі № 925/965/16 в частині вимог про стягнення 74 000 000 грн, в решті позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 510 969 029 грн 25 коп. боргу, 1 750 889 грн 53 коп. пені, 6 038 201 грн 53 коп. 3 % річних, 37 402 330 грн 05 коп. інфляційних втрат, 87 254 грн 46 коп. судових витрат. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь позивача 267 677 775 грн 21 коп. боргу, 37 053 грн 99 коп. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 було відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Черкасиобленерго" і ПАТ "Азот" про затвердження мирової угоди у справі № 925/965/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №925/965/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2018, скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2016, прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Черкасиобленерго" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Азот" на користь позивача 1 091 346 413 грн 08 коп. боргу, 126 659 691 грн 64 коп. інфляційних втрат, 18 113 773 грн 23 коп. 3% річних, 24 854 321 грн 29 коп. пені, 204 237 грн 59 коп. судових витрат. В частині позовних вимог до ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" відмовлено.

30.07.2018 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 Господарським судом Черкаської області був виданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/965/16 заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди, укладеної ПАТ "Черкасиобленерго" та ПАТ "Азот", в межах виконавчого провадження №56922080 з примусового виконання наказу суду від 30.07.2018 задоволено; затверджено мирову угоду, укладену сторонами 28.03.2019 на викладених у ній умовах.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №925/965/16 було задоволено апеляційні скарги Національного антикорупційного бюро України, Фонду державного майна України і Державного підприємства "Енергоринок" та скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/965/16. У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Як зазначає позивач, на виконання укладених позивачем та ПАТ "Азот" мирових угод у вищевказаних справах, на користь позивача боржником було перераховано грошові кошти в загальній сумі 70 500 000,00 грн, що майже в десять разів перевищує суму грошових коштів, стягнутих державним виконавцем в процесі примусового виконання судових рішень, та після скасування ухвал судів про затвердження мирових угод і поновлення виконавчих проваджень жодних коштів ПАТ "Азот" на рахунок ПАТ "Черкасиобленерго" перераховано не було, відтак, на думку позивача, дії Фонду державного майна України (далі - Фонд, відповідач-1), як органу державної влади та найбільшого акціонера ПАТ "Черкасиобленерго", призвели до заподіяння значної шкоди позивачу.

За твердженнями позивача, в період з квітня по жовтень 2019 року, на виконання мирової угоди, затвердженої судом у справі № 925/965/16, ПАТ "Азот" перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 32 900 000,00 грн.

У зв`язку зі скасуванням ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі №925/965/16 за період листопад 2019 року - лютий 2021 року позивачем недоотримано 75 200 000,00 грн.

Також, як зазначає позивач, в період з квітня по листопад 2019 року, на виконання мирової угоди, затвердженої судом у справі № 925/819/17, ПАТ "Азот" перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 37 600 000,00 грн.

В той же час, у зв`язку зі скасуванням ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі №925/819/17 за період грудень 2019 року - лютий 2021 року позивачем недоотримано 70 500 000,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача-1, які полягають в оскарженні ухвал про затвердження мирових угод у справах №925/965/16 та №925/819/17, позивачу заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот", у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь майнову шкоду, завдану незаконними діями відповідача-1, у розмірі 145 700 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цією правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цією нормою не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Неправомірність дій відповідача-1, внаслідок яких було завдано позивачу шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

За доводами позивача, неправомірність дій відповідача-1 полягає в оскарженні ухвал Господарського суду Черкаської області про затвердження мирових угод у справах №925/965/16 та №925/819/17, внаслідок чого позивачу заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот" у загальному розмірі 145 700 000,00 грн.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 8, 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача щодо протиправності дій відповідача-1 з оскарження в апеляційному порядку ухвал Господарського суду Черкаської області про затвердження мирових угод у справах № 925/965/16 та № 925/819/17 є безпідставними.

Інших підстав, які б вказували на неправомірність дій відповідача-1, як і доказів на підтвердження вчинення відповідачем-1 неправомірних дій, які завдали шкоди позивачу, позивачем не наведено.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на протиправну поведінку відповідача-1.

При розгляді апеляційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі № 925/819/17 судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.11.2017 розстрочено виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2017 у справі № 925/193/17 на 19 місяців, починаючи з грудня 2017 року згідно з графіком. Водночас, затвердженою судом першої інстанції мировою угодою від 22.03.2019 сторони передбачили оплату боргу ПАТ "Азот" у період з липня 2018 року по червень 2027 року. При цьому, платіж, який підлягає сплаті ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго", складає щомісячно впродовж квітня 2019 року - березня 2023 року - 4 700 000,00 грн, тобто графік погашення заборгованості ПАТ "Азот" перед ПАТ "Черкасиобленерго" у 4 рази перевищує графік погашення заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго" перед ДП "Енергоринок", а сума щомісячного платежу ПАТ "Азот" є значно меншою від платежу ПАТ "Черкасиобленерго" з квітня 2019 року (майже в п`ять разів більший платіж ПАТ "Черкасиобленерго"). З урахуванням викладеного, оскільки запропонована редакція мирової угоди від 22.03.2019 суперечить Закону України "Про електроенергетику", положенням спеціального законодавчого акту у регулюванні правовідносин у сфері електоренергетики, принципам розумності та пропорційності і може спричинити зміни НКРЕКП алгоритму перерахування коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про затвердження мирової угоди у справі № 925/819/17 та скасував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019.

Аналогічні обставини було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг Національного антикорупційного бюро України, Фонду державного майна України та ДП "Енергоринок" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі № 925/965/16, у зв`язку з чим Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про затвердження мирової угоди у справі № 925/965/16 та скасував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №925/819/17 та від 23.12.2019 у справі № 925/965/16 набрали законної сили з дня їх прийняття, відтак вищевказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції у справах №925/819/17 та №925/965/16, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують незаконність укладених ПАТ "Азот" та ПАТ "Черкасиобленерго" мирових угод на стадії виконання судових рішень у вказаних справах та, відповідно, спростовують доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача-1.

Отже, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено, що дії відповідача-1 є неправомірними, що, в свою чергу, свідчить про відсутність інших складових цивільного правопорушення та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

Суд також вважає необґрунтованим розмір збитків, заявлений позивачем - суми грошових коштів, які недоотримано позивачем за мировими угодами, укладеними з ПАТ "Азот", а саме за період листопад 2019 року - лютий 2021 року - 75 200 000,00 грн (справа №925/965/16) та за період грудень 2019 року - лютий 2021 року - 70 500 000,00 грн (№925/819/17), оскільки, по-перше, вказані грошові кошти підлягали до сплати ПАТ "Азот", а по-друге, ухвали суду першої інстанції про затвердження мирових угод, укладених ПАТ "Азот" та ПАТ "Черкасиобленерго", були скасовані судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в діях відповідача-1 відсутній склад цивільного правопорушення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судом не вирішується.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.08.2021

Суддя О.В. Нечай