Рішення

від 28.07.2021 по справі 910/4642/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2021Справа № 910/4642/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- технологічне підприємство "Оберіг"

до Державної фіскальної служби України

про виконання зобов`язання в натурі

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа №910/4642/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічне підприємство "Оберіг" до Державної фіскальної служби України про виконання зобов`язання в натурі.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором №75 від 30.09.2019 щодо прийняття обладнання, поставленого позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.04.2020.

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2020 відкладено підготовче засідання на 27.05.2020.

25.05.2020 через відділ діловодства суду від ДФС України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що поставка товару у строки визначені договором здійснена не була.

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2020 відкладено підготовче засідання на 24.06.2020.

17.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2020 відкладено підготовче засідання на 22.07.2020.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2020 відкладено підготовче засідання на 05.08.2020.

Ухвалою суду від 05.08.2020 замінено відповідача на Державну митну службу України, залучено ДФС України до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відкладено підготовче засідання на 02.09.2020.

Протокольною ухвалою суду від 02.09.2020 відкладено підготовче засідання на 23.09.2020.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2020 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.10.2020.

Протокольною ухвалою суду від 21.10.2020 задоволено клопотання відповідача від 16.10.2020 та відкладено підготовче засідання на 18.11.2020.

Ухвалою суду від 18.11.2020 зупинено провадження у справі №910/4642/20.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №910/4642/20, у задоволенні заяви Державної фіскальної служби України про заміну відповідача - відмовлено.

Ухвалою суду від 17.02.2021 поновлено провадження у справі №910/4642/20 та призначено підготовче засідання на 17.03.2021.

Ухвалою суду від 26.02.2021 зупинено провадження у справі №910/4642/20 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічне підприємство "Оберіг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/4642/20 та повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2021 касаційна скарга ТОВ "Науково-технологічне підприємство "Оберіг" залишена без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №910/4642/20 без змін.

Ухвалою суду від 21.04.2021 поновлено провадження у справі №910/4642/20 та призначено підготовче засідання на 26.05.2021.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2021 відкладено підготовче засідання на 30.06.2021.

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021.

У судовому засіданні 28.07.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 28.07.2021 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений.

28.07.2021 у судовому засіданні суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 28.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019 між Державною фіскальною службою України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічне підприємство "Оберіг" (постачальник) укладено договір №75, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю та здійснити монтаж і пусконалагодження Рентгенологічного обладнання немедичного призначення (код ДК 021:2015-38580000-4), а саме: Скануючі системи стаціонарного типу (транспортерні з габаритними розмірами тунелю (робочої зони) не менше 1000 х 1000 мм) для огляду багажу, ручної поклажі та міжнародних поштових відправлень згідно зі специфікацією товару (додаток №1 до цього договору) (далі - товар), а покупець прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених цим договором. Кількість, найменування, одиниця виміру товару визначається у специфікації товару (додаток №1 до цього договору).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1) передбачено, що ціна цього договору становить 23 999 999,85 грн, у тому числі ПДВ 20% - 3 999 999,98 грн, згідно зі специфікацією товару (додаток №1 до цього договору).

Джерелом фінансування за цим договором є загальний фонд Державного бюджету КПКВ3507010, КЕКВ 3110 (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку, монтаж та пусконалагодження товару згідно з додатком №1 договору на умовах цього договору до 13.12.2019 . Постачальник надає забезпечення виконання договору у вигляді банківської гарантії (безвідкличної на суму - 5% вартості договору). Строк дії банківської гарантії - протягом строку дії цього договору. Покупець повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання постачальником цього договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що місце поставки, монтаж та пусконалагодження товару зазначено в додатку №5 до цього договору. Поставка здійснюється партіями у строки, кількості та у місце поставки, погоджені сторонами, у межах загального терміну, встановленого у підпункті 5.1 пункту 5 цього договору. Постачальник зобов`язаний надати покупцю всі документи, передбачені чинним законодавством на поставлений товар. На місці поставки товару, товар приймає комісія відповідної митниці ДФС, створена наказом ДФС, яка відповідає за зв`язок з постачальником з питань поставки товару, забезпечує сприятливі умови для постачання, контролює монтаж та пусконалагодження товару та належне оформлення документів (допуск представників постачальника до місця монтажу та пусконалагоджувальних робіт, складання та підписання Актів прийняття-передачі за якістю, кількістю та працездатністю партії товару (додаток №3 до цього договору) тощо. Строк приймання-передачі за якістю, кількістю та працездатністю не повинен перевищувати 5 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення постачальника про готовність партії до приймання-передачі. Акти прийняття-передачі за якістю, кількістю та працездатністю партії товару (додаток №3 до цього договору) складається та підписується комісією відповідної митниці ДФС і представником постачальника та затверджується керівником відповідної митниці ДФС. Акт прийняття-передачі за якістю, кількістю та працездатністю партії товару складається та передається покупцю у 2 примірниках.

Відповідно до п. 10.1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, в частині гарантійних зобов`язань та проведення розрахунків - до повного виконання.

Як стверджує позивач, спір у даній справі виник у зв`язку із відмовою відповідача виконати зобов`язання за договором в натурі та прийняти на виконання умов договору відповідний товар.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що підстави для виконання зобов`язань за спірним договором в натурі відсутні з огляду на пропущення строку поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки, пунктом 5.1 якого встановлено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку, монтаж та пусконалагодження товару згідно з додатком №1 договору на умовах цього договору до 13.12.2019.

На місці поставки товару, товар приймає комісія відповідної митниці ДФС, створена наказом ДФС, яка відповідає за зв`язок з постачальником з питань поставки товару, забезпечує сприятливі умови для постачання, контролює монтаж та пусконалагодження товару та належне оформлення документів (допуск представників постачальника до місця монтажу та пусконалагоджувальних робіт, складання та підписання Актів прийняття-передачі за якістю, кількістю та працездатністю партії товару (додаток №3 до цього договору) тощо (п. 5.2 договору).

Листом від 22.11.2019 відповідач повідомив позивача про затвердження персонального складу комісій митниць ДФС із прийняття-передачі скануючих систем та визначення відповідальної особи на підписання актів приймання-передачі.

Листами від 29.11.2019, 04.12.2019 та 11.12.2019 позивач проінформував відповідача про можливу затримку поставки товару, через об`єктивні обставини, що виникли у зв`язку із затримкою відвантаження товару в Україну його виробником та непередбачувану затримку товару під час його транспортування, у зв`язку із чим позивач запропонував відповідачу укласти додаткову угоду щодо продовження строку поставки, у зв`язку із істотною зміною обставин.

Наказом Державної фіскальної служби України №781 від 09.12.2019 "Про створення комісій митниць ДФС" затверджено персональний склад комісій митниць ДФС із прийняття-передачі скануючих систем стаціонарного типу.

Листом від 12.12.2019 відповідач повідомив позивача, що останнім не було надано документів (доказів) виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії з посиланням на умови договору, за яких сторони звільняються від відповідальності. Також відповідач зазначив про відсутність фінансування за капітальними видатками на 2020 рік.

Листом від 23.12.2020 позивач повідомив відповідача про початок поставок товару починаючи з 27.12.2019 та запропоновано орієнтовний графік поставки товару.

Листом від 27.12.2019 позивач повідомив відповідача, що станом на 27.12.2019 не отримував від відповідача підтвердження про готовність прийняти товар; зазначив про неможливість поставки товару 27.12.2019; та запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору.

Листом від 03.01.2020 позивач звертався до структурних підрозділів - митниць ДФС із вимогою забезпечити наявність відповідного персоналу для здійснення приймання обладнання.

Листом від 03.01.2020 позивач направив Державній митній службі України вимогу про внесення корективів до графіку поставки обладнання та необхідність забезпечення умов для прийняття товару.

11.01.2020 позивач направив відповідачу проект додаткової угоди до договору.

20.01.2020 позивач направив відповідачу підписані в односторонньому порядку акти приймання-передачі та акти про відмову від підписання актів приймання-передачі. 07.02.2020 позивачем було повторно направлено відповідачу зазначені документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Однак, сторонами не було досягнуто домовленостей щодо укладення додаткової угоди до договору та такі не були укладені.

Разом з тим, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Із наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що зміна обставин щодо неможливості вчасної поставки товару у зв`язку із затримкою поставки товару є істотною, належних та допустимих доказів на підтвердження зміни обставин до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи позивача щодо впливу зміни істотних обставин на неможливість виконання умов договору у строки, передбачені договором.

При цьому, частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, поставка товару у строк до 13.12.2019 є істотною умовою договору, та відповідно вказана умова обов`язково для позивача при виконанні обов`язку щодо поставки спірного товару.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вплив істотної зміни обставин на можливість виконання зобов`язань за договором, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (стаття 202 ГК України).

Отже, за загальним правилом, зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки здійснюються шляхом банківського переводу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом десяти банківських днів з дати надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок покупця на зазначені цілі, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі товару.

Пунктом 2.6 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів №309 від 02.03.2012, встановлено, що у кінці бюджетного періоду розпорядники бюджетних коштів подають до органу Казначейства Реєстри та/або Реєстри фінансових зобов`язань і підтвердні документи з урахуванням строків, визначених п. 2.3 цієї глави.

Відповідно до п. 2.7 Порядку організації та ведення договірної роботи в органах ДФС, затвердженого Наказом Державної фіскальної служби України №216 від 27.10.2014, договори, що містять фінансові зобов`язання, укладаються на строк, що не перевищує тривалість бюджетного року, але у будь-якому разі до повного виконання взятих за договором зобов`язань у частині проведення розрахунків за поставлений товар (здійснені роботи, отримані послуги). У випадках, передбачених законодавством, договори можуть укладатися на строк, що перевищує тривалість бюджетного року. При цьому обсяги робіт, терміни їх виконання, порядок розрахунків тощо можуть коригуватися шляхом укладання відповідних додаткових угод.

Також, постановою Кабінету Міністрів України №2100 від 18.12.2018 було утворено, зокрема Державну митну службу України, яка є правонаступником реорганізованої ДФС України у відповідній сфері.

Відповідно до п. 3.2 договору встановлено, що джерелом фінансування за цим договором є загальний фонд Державного бюджету КПКВ3507010, КЕКВ 3110.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи кошторису на 2020 рік (39292197 ДФС України), видатків за кодом 3110 не передбачено.

З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами відповідача щодо неможливості укладення додаткової угоди до договору з огляду на відсутність правових підстав для внесення змін до договору.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Примусове виконання зобов`язання в натурі - спосіб захисту цивільного права, який випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов`язання. Цей спосіб полягає у зобов`язанні вчинити дію або утриматися від дій, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків, пені, накладення штрафу).

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач обрав способом захисту своїх прав примусове виконання обов`язку в натурі. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття товару та підписання акта приймання-передачі є зверненням за захистом не права, а обов`язку, та примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов`язком.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов`язку в натурі, передбачене п .5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, та не призведе до відновлення порушеного обов`язку позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №910/13407/17 від 13.03.2018, №915/370/16 від 24.04.2019, №916/3545/15 від 05.03.2020.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічне підприємство "Оберіг" до Державної фіскальної служби України про виконання зобов`язання в натурі - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.08.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна