Постанова

від 05.08.2021 по справі 588/525/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа №588/525/20

провадження №61-3507св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тростянецька районна державна нотаріальна контора Тростянецького нотаріального округу Сумської області,

відповідач - державний реєстратор відділу реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області Манченко Ольга Олександрівна,

відповідач - державний реєстратор відділу реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області Шкурат Дар`я Олегівна,

приватний нотаріус Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилов Юрій Вікторович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Пролісок ,

третя особа - Тростянецька районна державна адміністрація Сумської обалсті,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 26 жовтня 2020 року у складі судді Щербаченко М. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року Кононенко О. Ю., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство (далі - ТОВ Буймерське господарство ) звернулося до суду до ОСОБА_1 , Тростянецької районної державної нотаріальної контори Тростянецького районного нотаріального округу Сумської області, Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області, державного реєстратора відділу реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О. О., державного реєстратора відділу реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області Шкурат Д. О., приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Ю. В., товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок (далі -ТОВ Пролісок ), третя особа - Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області, з позовом, вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило:

- визнати недійсним з моменту оформлення, нотаріального посвідчення, видання та внесення відомостей до державних реєстрів, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2018 року, видане державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Воропаєм В. В.;

- визнати незаконним та скасувати рішення Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22 лютого 2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надану у власність ;

- визнати недійсними та скасувати із внесенням відповідних відомостей

до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію права приватної власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішення державних реєстраторів Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О. О. від 04 березня 2019 року та Шкурат Д. О. від 05 березня 2019 року з відкриттям відповідних розділів, про право приватної власності

та державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1

на земельні ділянки кадастрові номери: 5925081200:00:005:0037

площею 2,591 га, 5925081200:00:005:0059 площею 0,5045 га, 5925081200:00:005:0123 площею 0,2641 га, 5925081200:00:005:0165 площею 0,1087 га;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 04 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Пролісок і скасувати рішення приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Ю. В. про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ Пролісок .

Позов мотивовано тим, що відповідачами порушено права позивача щодо оренди земельної ділянки площею 2,5910 гa, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої

на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області, переданої йому Тростянецькою районною державною адміністрацією за договором оренди землі від 26 червня 2018 року у строкове користування на платній основі.

Розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації від 03 травня 2018 року затверджена технічна документація із землеустрою з передачею ТОВ Буймерське господарство в оренду земельних ділянок терміном на 7 років із застереженням щодо моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розміщені на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з невитребуваними сертифікатами відповідно до додатку.

До додатку зазначеного розпорядження був включений сертифікат на право на земельну частку (пай), який виготовлений на ім`я ОСОБА_3 , і до якого включено земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037, 5925081200:00:005:0059, 5925081200:00:005:0123, 5925081200:00:005:0165.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина після її смерті виявилася невитребуваною, а державний акт про право власності на земельні ділянки не видавався.

У подальшому державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропаєм В. В. на ім`я видано ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2018 року

на майно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу ім. Карла Маркса, що належить сестрі померлого ОСОБА_3 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай). Однак ОСОБА_3 за життя не отримала сертифікат на право

на земельну частку (пай), який був зареєстрований 03 жовтня 1996 року, тобто після її смерті.

ОСОБА_4 не звертався ні до суду, ні до Тростянецької районної державної адміністрації для отримання сертифіката на право на земельну частку (пай),

а тому ОСОБА_1 не мала права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами факт вступу її дідом ОСОБА_4 в управління та володіння спадковим майном його сестри ОСОБА_3 , сертифіката він не отримав, а земельна частка (пай) в натурі

ще не була виділена. ОСОБА_1 своєчасно одразу після смерті діда

не оформила всю його спадщину, спірне свідоцтво було видано нотаріусом через значний час.

За наявності свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 як правовстановлюючого документа

та розпорядження голови Тростянецької районної державної адміністрації від 03 травня 2018 року про затвердження технічної документації із землеустрою з визначенням кадастрових номерів не було необхідності у прийнятті рішення Буймерською сільською радою Тростянецького району про затвердження технічної документації на ті самі земельні ділянки за одним і тим же сертифікатом на право на земельну частку (пай).

Право приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки зареєстровано рішеннями державних реєстраторів Тростянецької міської ради від 04 березня 2019 року та від 05 березня 2019 року на підставі спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом та оспорюваного рішення Буймерської сільської ради.

За договором оренди землі від 04 листопада 2019 року, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ Пролісок , земельна ділянка, площею 2,5910 гa (рілля) передана в оренду товариства.

Приватний нотаріус Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилов Ю. В., як державний реєстратор, помилково зареєстрував право оренди земельної ділянки за ТОВ Пролісок , оскільки не перевірив інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення їх подвійної реєстрації.

Позивачем та Тростянецькою районною державною адміністрацією не укладалась додаткова угода щодо розірвання договору оренди від 26 червня 2018 року, тому вказаний договір оренди є чинним, що унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ Пролісок до закінчення строку дії попереднього договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, позов ТОВ Буймерське господарство залишено без задоволення.

Стягнуто з ТОВ Буймерське господарство на користь ОСОБА_1 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що спадкодавець ОСОБА_4 у визначеному законом порядку набув, але не оформив за життя право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_3 , яка за життя набула право на земельну частку (пай), яке посвідчувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай), оскільки була включена до Списку громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого

типу ім. Карла Маркса Тростянецького району Сумської області, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю, виданого вказаному товариству, а тому державний нотаріус на законних підставах видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майнове право, що увійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування відомостей стосовно прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги ТОВ Буймерське господарство , у зв`язку з чим відмовив у задоволенні похідних від неї вимог про визнання незаконним і скасування рішення Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22 лютого 2019 року та про визнання недійсними та скасування із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ Буймерське господарство не погодилось з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки, що ані ОСОБА_4 ані ОСОБА_1 не мали права на спадкове майно ОСОБА_3 .

З метою повного, всебічного та неупередженого розгляду спору суд апеляційної інстанції мав витребувати спадкову справу для перевірки та належним чином перевірити коло спадкоємців, чи належало нерухоме майно, а якщо належало - на якій правовій підставі, вказане у свідоцтві про право на спадщину спадкодавцеві, та ретельно перевірити належність особи спадкоємця до кола спадкоємців за законом визначеної черги.

ОСОБА_1 достеменно знала, що її дід не є спадкоємцем за законом після ОСОБА_3 , а також, що він не мав права на спадкування, оскільки спадкоємці другої черги спадкування успадковують майно померлого лише у разі відсутності спадкоємців першої черги або у разі відмови спадкоємців першої черги від спадщини.

Судами першої та апеляційної інстанції ці питання залишено поза увагою, належним чином не перевірено обставини справи та не надано їм оцінки, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Судами застосовано норму статті 1301 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Судувід 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18).

Так, у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з виданою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Крім того, апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та проведено судове засідання без участі його представника, чим порушено його право браги участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи й міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до висновку Верховною Суду, викладеного у постанові у справі №523/18181/18 (провадження 61-14767св19) розгляд справи за відсутності відповідача та його представника позбавило сторону відповідача права бути заслуханою, що свідчить про невиконання судами попередніх інстанцій гарантій щодо справедливого і публічного розгляду справи, визначених статтею 6 Конвенції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість .

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Ю. В. на касаційну скаргу ТОВ Буймерське господарство .

Зазначений відзив колегія суддів не приймає до уваги з підстав його невідповідності вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, а саме - відсутність доказів надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини, установлені судами

ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті діда ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 прийняв спадщину, але юридично не оформив після смерті сестри ОСОБА_3 , включеної до Списку громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого

типу ім. Карла Маркса Тростянецького району Сумської області (№ 472), який був додатком до державного акту на право колективної власності на землю, виданого сільськогосподарському акціонерно-пайовому товариству закритого типу ім. Карла Маркса.

Державний акт на право колективної власності на землю, виданий САПТЗТ ім. Карла Маркса на підставі рішення Буймерської сільської ради від 28 березня 1995 року та рішення Станівської сільської ради від 24 березня 1995 року і зареєстрований у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Тростянецького району - 24 червня 1995 року.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Скрягівка Тростянецького району Сумської області.

У подальшому, на підставі рішення Тростянецької районної державної адміністрації від 03 липня 1996 року, вже після смерті ОСОБА_3 , на її ім`я 16 вересня 1996 року був виданий Сертифікат на право на земельну часку (пай) на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу ім. Карла Маркса розміром 4,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1 , від її імені заповіт не посвідчувався.

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась.

Дід ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , рідний брат ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Від імені ОСОБА_4 27 червня 1997 року посвідчено заповіт, яким він все своє майно заповів ОСОБА_1 .

Після його смерті за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 479 , при цьому, від імені доньки померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 була подана заява про те, що їй відомо про заповіт батька на користь ОСОБА_1 та про відсутність претензій на спадкове майно.

Державним нотаріусом Тростянецької районної нотаріальної контори 26 листопада 2007 року ОСОБА_1 видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало на праві власності ОСОБА_4 .

Розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації від 03 травня 2018 року затверджена технічна документація із землеустрою з передачею ТОВ Буймерське господарство в оренду земельних ділянок терміном на 7 років із застереженням щодо моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розміщені на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з невитребуваними сертифікатами відповідно до додатку.

До додатку зазначеного розпорядження був включений сертифікат на право на земельну частку (пай), який виготовлений на ім`я ОСОБА_3 , і до якого включено земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037, 5925081200:00:005:0059, 5925081200:00:005:0123, 5925081200:00:005:0165.

26 червня 2018 року між ТОВ Буймерське господарство та Тростянецькою районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі,

за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (невитребувані земельні частки (паї) в кількості 1 пай), який знаходиться на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області (пункт 1 Договору). Об`єктом оренди визначено земельну ділянку площею 2,5910 га (рілля), кадастровий номер 5925081200:00:005:0037. Цей договір оренди землі був укладений на період з 26 червня 2018 року по 25 червня 2025 року або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (пункт 8 Договору).

Речове право оренди земельної ділянки за позивачем ТОВ Буймерське господарство зареєстровано рішенням державного реєстратора від 28 серпня 2018 року на строк 7 років до 25 червня 2025 року або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

Після укладення позивачем договору оренди землі від 26 червня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 18 грудня 2018 року державним нотаріусом 18 грудня 2018 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_4 на земельну частку (пай) розміром 4,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) по САПТЗТ ім. Карла Маркса, яка належала на підставі Сертифікату на право на земельну часку (пай) його сестрі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До Сертифікату на право на земельну часку (пай) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 18 грудня 2018 року внесено запис про передання ОСОБА_1 права на земельну частку (пай).

Рішенням Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22 лютого 2019 року Про затвердження технічної документації

із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості) та надання у власність було затверджено документацію

із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості) ОСОБА_1 на території Буймерської сільскої ради, передано відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність - земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037, 5925081200:00:005:0059, 5925081200:00:005:0123, 5925081200:00:005:0165.

За заявами ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на земельні ділянки від 27 лютого 2019 року рішеннями державних реєстраторів Тростянецької міської ради Сумської від 04 березня 2019 року та

від 05 березня 2019 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки площею 2,591 га, площею 0,5045 га, площею 0,2641 га, площею 0,1087 га.

Рішенням Буймерської сільської ради Тростянецького району від 25 квітня 2019 року припинено дію договору оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної частки (паю) від 26 червня 2018 року між ТОВ Буймерське господарство та Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області загальною площею 2,5910 га, у зв`язку з пред`явленням ОСОБА_1 прав спадкоємця.

У цей же день 25 квітня 2019 року укладена угода про розірвання договору оренди землі (договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 26 червня 2018 року стосовно земельної ділянки, яка підписана від імені орендодавця - голови Буймерської сільської ради Комишанським М. М., орендаря - директора ТОВ Буймерське господарство Золотько О. В..

За заявою Буймерської сільської ради Тростянецького району, поданою головою сільської ради 21 листопада 2019 року, та на підставі рішення Буймерської сільської ради Тростянецького району від 25 квітня 2019 року, угоди про розірвання договору оренди землі (договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 25 квітня 2019 року державним реєстратором Тростянецької міської ради здійснено державну реєстрацію припинення речового права оренди ТОВ Буймерське господарство стосовно спірної земельної ділянки, про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис.

Після державної реєстрації припинення речового права позивача стосовно оренди спірної земельної ділянки, за заявою ОСОБА_1 від 01 грудня 2019 року на підставі договору оренди землі, підписаного 04 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Пролісок , рішенням приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області від 06 грудня 2019 року, за ТОВ Пролісок зареєстровано речове право оренди стосовно земельної ділянки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спадщина після смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до спірних правовідносин, пов`язаних із спадкуванням їх майна, підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року.

За статтею 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Частиною першою статті 529 ЦК УРСР передбачалось, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (стаття 530 ЦК УРСР).

Статтею 534 ЦК УРСР передбачалось, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За змістом статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1301 ЦК України (який діяв на момент видачі оспорюваного у цій справі свідоцтва про право на спадщину) свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Положеннями пункту 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95, передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У справі, яка переглядається, установлено факт включення ОСОБА_3 за життя до списку громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу ім. Карла Маркса Тростянецького району Сумської області, який додавався до державного акту на право колективної власності на землю, виданого сільськогосподарському акціонерно-пайовому товариству закритого типу ім. Карла Маркса , на підставі рішення Буймерської сільської ради від 28 березня 1995 року та рішення Станівської сільської ради від 24 березня 1995 року, зареєстрованого у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Тростянецького району - 24 червня 1995 року.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв, але юридично не оформив її брат ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем якого за заповітом є ОСОБА_1 .

Набуте ОСОБА_3 за життя право на земельну частку (пай) посвідчувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай), який є дійсним до виділення власникам таких земельних часток (паїв) у натурі, а тому державний нотаріус правильно видав на підставі цього сертифіката свідоцтво про право на спадщину за заповітом, як на майнове право ОСОБА_1 , що увійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

Позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування відомостей щодо прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 .

Установивши наведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 , та похідних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22 лютого 2019 року, визнання недійсними та скасування із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки площею 2,591 га, площею 0,5045 га, площею 0,2641 га, площею 0,1087 га.

Після набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача, строк дії укладеного між ТОВ Буймерське господарство та Тростянецькою районною державною адміністрацією договору оренди землі від 26 червня 2018 року закінчився, що в силу вимог статті 31 Закону України Про оренду землі стало підставою для його припинення.

Державним реєстратором Тростянецької міської ради здійснено державну реєстрацію припинення речового права оренди ТОВ Буймерське господарство відносно спірної земельної ділянки та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис, а отже право оренди земельної ділянки припинилося, тому відсутні підстави для захисту його прав на користування цією земельною ділянку шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 04 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Пролісок , а також скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ Пролісок .

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) щодо застосування статті 1301 ЦК України, оскільки висновки у вказаній справі, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими у порівнянні зі справою, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у даній справі досліджено докази та встановлені обставини, відповідно до яких суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, оскільки встановив їх безпідставність і недоведеність.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на постанову Верховною Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №523/18181/18 (провадження 61-14767св19) про стягнення аліментів, оскільки у цій справі є іншими підстави та предмет спору, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також нормативно-правове регулювання правовідносин, у порівнянні зі справою, яка переглядається.

Крім того, вказаною постановою, за результатами скасування судового рішення справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. За результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, оскільки й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження у ній судами обставин і доказів, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом прав позивача на участь у судовому засіданні, необґрунтованість відмови у клопотанні про відкладення розгляду справи, призначеного на 28 січня 2021 року в силу зайнятості представника в іншому судовому засіданні, а також розгляд справи за його відсутності, та виходить з наступного.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За наявності у матеріалах справи відомостей про належне повідомлення про день, час і місце розгляду справи позивача, в тому числі його представника, суд апеляційної інстанції у встановленому порядку вирішив подане ним клопотання про відкладення розгляду справи та обґрунтовано відхилив його з тих підстав, що за змістом частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторони належним чином повідомленої про розгляд справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, при цьому позивач, як юридична особа не була позбавлена можливості направити в судове засідання іншого представника.

При цьому, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, у повній мірі перевірені апеляційним судом, аргументовані висновки щодо яких викладено у прийнятій цим судом постанові.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції за відсутності представника позивача не призвело до неправильного встановлення обставин справи та її вирішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Під час розгляду справи позивач не був позбавлений можливості реалізувати надані йому законом процесуальні права щодо спростування заперечень відповідачів, подання доказів та доведення обґрунтованості заявлених ним позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, зводяться до доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку позивача підтверджує відсутність у відповідача ОСОБА_1 права на спадкування земельної частки (паю), яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , оскільки майно останньої не входило до складу спадщини ОСОБА_4 , спадкоємцем за заповітом якого в свою чергу є ОСОБА_1 .

Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин та поданих сторонами доказів.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко