Ухвала

від 05.08.2021 по справі 191/1263/20

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1263/20

Провадження № 1-кп/191/137/20

У Х В А Л А

іменем України

05 серпня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю І-ДП №027108 від 04.01.2001 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою площею 9,320 га з кадастровим номером №1224888500:01:001:0195 з цільовим призначенням «01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району Дніпропетровської області та використовується ним за цільовим призначенням.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 21.04.2017 №Р-120/0/115-17 «Про охорону пам`яток археології в Синельниківському районі у 2017» визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико-культурного призначення.

За обліковим № 4638 до Переліку об`єктів культурної спадщини (археології) по Синельниківському району Дніпропетровської області включено могильник курганний, а саме сім курганів, розташовані у с. Дніпровське, Шевченківської сільської ради, щодо яких встановлено охоронну зону радіусом зо м. Вказані об`єкти взято під охорону держави на підставі рішення Дніпропетровського облвиконкому №180 від 16.04.1987.

Проведеним оглядом місця події від 15.01.2020 встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером №1224888500:01:001:0195, розташованій у с. Дніпровське, Шевченківської сільської ради, Синельниківського району Дніпропетровської області, розташований курганний могильник, у складі якого перебуває курган № НОМЕР_1 . На момент огляду вказаний курган є пошкодженим, а саме природна цілісність кургану порушена, через те, що земля кургану засіяна сільськогосподарськими культурами. Природна рослинність кургану знищена. На кургані наявні сліди ходу сільськогосподарської техніки.

Відповідно до вказаного охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 4638 від 11.04.2016, укладеного з головою Шевченківською сільської ради ОСОБА_6 , останній бере на себе зобов`язання щодо охорони і заборони використання могильника курганного (7 кургани ох. №4638) і, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного Кодексу України, землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь-яка діяльність на них забороняється. Відповідно до нагадувань, наданих ОСОБА_4 головою Шевченківської сільської ради, останній ознайомлений з наявними обмеженням щодо вищевказаної земельної ділянки від 12.09.2018, 20.03.2018 та від 21.02.2019.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управляння Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.04.2020 № 374-ДК/301/АП/09/01/-20 слідує, що курган № НОМЕР_1 та його охоронну зону, загальною площею 0,6498 га розорано ОСОБА_4 та використовуються ним за відсутності відповідного рішення про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину шодо земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_4 самовільно займає земельну ділянку загальною площею 0,06498 га по фактичному розміщенню курганів (земель історико-культурного призначення).

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини З статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до частини 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-1V об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (не включення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до частини 1 статті З Закону України «Про охорону

культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Тобто, в порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_4 , у період часу з жовтня 2019 року (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), незважаючи на попередження з боку Шевченківської сільської ради, достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим №1224888500:01:001:0195, об`єкту археології - могильника курганного №4638, а саме кургану № НОМЕР_1 з визначеною охоронною зоною, а також про заборону ведення земельних робіт в місці розташування об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, здійснюючи обробку та засівання земельної ділянки сільськогосподарськими культурами, з метою сільськогосподарського товарного виробництва, шляхом самовільно зайняла земельну ділянку історико-культурного загальною площею 0,6498 га по фактичному розміщенні курганів та в охоронній зоні могильника курганного №4638, а саме кургану № НОМЕР_1 та обробляв поверхневий шар ґрунту.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, спричинену шкоду усунув шляхом приведення курганних могильників в належний стан, охоронну зону позначено задля запобігання розорювання її в подальшому.

Прокурор в судовому засіданні проти клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК Українита закриття щодо нього кримінального провадження за ч.2 ст. 197-1 КК Українине заперечував.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечувала, надала Акт обстеження кургану №4638-2 по усуненню порушень обвинуваченим.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора та представника потерпілого, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.48КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Обвинуваченому ОСОБА_4 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 2ст.197-1 КК України, який відповідно дост. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

В суді ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.197-1КК України визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, повідомив, що усунув спричинену шкоду, та просить звільнити його від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження щодо нього.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив нетяжкий злочин, визнав свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні. Після вчинення злочину щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та усунув заподіяну шкоду шляхом приведення курганних могильників в належний стан, що підтверджується Актом обстеження кургану №4638-2 по усуненню порушень від 22 квітня 2020 року Шевченківського старостинського округу №9 Раївської сільської ради.

Відповідно дост.48 КК Українита роз`ясненьПостанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.197-1 КК Україниу зв`язку із зміною обстановки, що є підставою для закриття кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.12,48 КК України, ст.ст.284,288 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2ст. 197-1 КК України.

Кримінальне провадження №1219040390001850від 25.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, закрити на підставіст.48КК України у зв`язку зі зміною обстановки.

На ухвалуможе бутиподана апеляційнаскарга доДніпровського апеляційногосуду протягомсеми днівз дняїї проголошеннячерез Синельниківськийміськрайонний судДніпропетровської області

Головуючий суддя: ОСОБА_1