Рішення

від 05.08.2021 по справі 197/389/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 197/389/21

провадження № 2/197/397/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.В.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Територіальної громади в особі Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, визнання прав та обов`язків в порядку спадкування за законом ,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач 26.04.2021 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в уточненій редакції якої просив суд:

-визнати виданий 15.12.1999 Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ - ДП №034388, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Шр №459/2591 на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі - спадкодавець) недійсним, скасувавши його реєстрацію;

-визнати за позивачем, як спадкоємцем за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 усі права і обов`язки (в т.ч право на реєстрацію права власності), які належали останньому на день його смерті на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ДП №0062384 виданого та зареєстрованого 06.04.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0339 та рішення сесії Розилюксембурзької сільської ради від 22.11.1999 за №55-7/23.

В обґрунтування позову посилаються на те, що за життя, а саме 23.11.2009 спадкодавець на випадок своєї смерті розпорядився належним йому на праві приватної власності майном, склавши заповіт, посвідчений цього ж дня секретарем Розилюксембурзської сільської ради Широківського району, зареєстрованого в реєстрі за №104, яким земельну ділянку, площею 4,8893 га розташовану на території Гречаноподівської (колишня назва - "Розилюксембурзької") сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів позивачу .

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина і позивач маючи намір прийняти в установленому законом порядку спадщину після померлого спадкодавця, в шестимісячний строк звернувся до Широківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак під час звернення нотаріус оглянула правовстановлюючі документі на спадкове майно і виявила, що у державному акті на землю спадкодавця допущена помилка в написанні його прізвища, а саме прізвище спадкодавця помилково записано як ОСОБА_3 , тоді як в свідоцтві про смерть правильно значиться - ОСОБА_4 . Виправлення нотаріусом не приймаються, так як такі вчинені з порушенням вимог чинного законодавства.

З наведених підстав нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки бланк державного акту вважається зіпсованим.

Через невідповідність правовстановлюючого документа вимогам чинного законодавства на земельну ділянку на ім`я спадкодавця - ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач, у державного нотаріального органу відсутні необхідні правові підстави для видачі на його ім`я відповідного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а тому захист його порушеного майнового (спадкового) права є можливим лише шляхом визнання судом за ним права на спадщину в порядку спадкування за законом, до числа яких входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент смерті.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 28.04.2021 позовна заява прийнята судом до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено судове засідання в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою від 28.07.2021справу призначено до судового розгляду.

Позивач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява, в якій він просив справу розглянути за його відсутності. Судові витрати просив йому не відшкодовувати.

Відповідач 1 повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання його представник не з`явився, від нього надійшло пояснення в якому він просить у позовних вимогах позивача до нього відмовити в повному обсязі та виключити себе як учасника у справі.

Відповідач 2 повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання його представник не з`явився, ніяких заяв клопотань від нього не надходило, тобто не з`явився без поважних причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи, що сторони, їх представники не прибули в судове засідання і подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, тому суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (арк. с. 9).

Згідно заповіту ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4.8893 га, розташовану на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому на підставі рішення сесії Розилюксембурзської сільської ради №55-7/23-р від 22.11.1999 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Ш-р №459/2591 заповів ОСОБА_1 (позивачу) (арк. с. 10).

Згідно Довідок ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав сам до дня смерті за адресою АДРЕСА_1 (арк. с. 11-12).

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.02.2017, ОСОБА_1 відмовлено у чинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. с. 13).

До бланку Державного акту про право приватної власності на землю було внесено виправлення у прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , у зв`язку з чим він вважається зіпсованим (арк. с. 14).

Рішенням сесії Розилюксембурзської сільської радивід 22.11.1999 за №55-7/23 видано членам КСП Калинівський державні акти про право приватної власності на землю (арк. с.15).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка за № 1225885700:07:005:0047 належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 15.12.1999 (арк. с.16).

Відповідно до Рішення Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 15.12.2016 за №142-16/7 дану сільску раду перейменовано на Гречаноподівську сільську раду Широківського району Дніпропетровської області (арк. с.19)

У відповіді наданій Віддлом у Широківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.04.2021, повідомлено, що у відомостях Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 4,8893 га, кадастровий номер 1225885700:07:005:0047, рахується за ОСОБА_2 (арк. с. 41).

В сертифікаті на право на земельну частку (пай) прізвище власника зазначено як ОСОБА_4 (арк. с. 42).

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до передбачено, що суди застосовують при розгляді справ 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обв`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлює ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 78, ч. 2 ст. 90 ЗК України передбачено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 ЗК України. Зокрема, ч. 1, 2 цієї статті передбачено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За загальновизнаними нормами, власники й землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при здійсненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст. 91, 96, 103 ЗК України).

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників земля або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку, що вказано в Постанові Великої палати Верховного суду від 12.12.2018, у справі № 2-3007/11.

Ст. 1220 ЦК України встановлює, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено в ст.331 ЦК України, нерухоме майно підлягає державній реєстрації, яку може провести лише особа, яка його побудувала і яка є живою, а до моменту реєстрації вказане будинок володіння вважається об`єктом незавершеного будівництва. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає незалежно від його державної реєстрації, адже відповідно до ч.1ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав , державна реєстрація права на нерухоме майно - це вже офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні вказаного позову, суд також приймає до уваги наступні позиції вищих суддів.

Позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою (ВС/КГС, справа №910/5630/17, 11.04.18).

Положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на законних підставах (ВС/КЦС, №597/1070/15-ц, 06.06.18).

Суд приходить до висновку, що необхідно визнати Державний акт про право приватної власності на землю недійсним. Крім того, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

Позивачами при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір.

Оскільки позивач просив не відшкодовувати понесені ним судові витрати, останні розподілу не підлягають.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати виданий 15.12.1999 Державний акт на право приватної власності на землю, серії IІ-ДП № 034388, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 459/2591 на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 недійсним, скасувати його реєстрацію.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємцем за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , усі права й обов`язки (в тому числі право на реєстрацію права власності), яка належали йому на день його смерті на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ДП №0062384, виданого та зареєстрованого 06.04.1999 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0339 і рішення сесії Розилюкембурзької сільської ради від 22.11.1999 №55-7/23.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 06.08.2021.

Учасники справи (данні):

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області , юридична адреса: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, б. 2, ЄДРПОУ: 39835428.

Відповідач - Територіальна громада в особі Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, юридична адреса: с. Гречано Поди, Криворізький район, Дніпропетровська область, вул. Степова, б. 1Б, ЄДРПОУ: 04525277.

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ