Рішення

від 06.08.2021 по справі 466/5226/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5226/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І.,

справа №466/5226/21,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства Варшавська- 407 , Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго , третя особа: ОСОБА_2 про розподіл особових рахунків,

у с т а н о в и в :

09.06.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Львівського комунального підприємства Варшавська - 407 , Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго та просить суд ухвалити рішення, яким зобов`язати Львівське комунальне підприємство Львівтеплоенерго розподілити особові рахунки на оплату послуг централізованого опалення, що надаються у квартирі АДРЕСА_1 в окремі особові рахунки на ОСОБА_1 відповідно до належної йому на праві спільної часткової власності 1/3 частини квартири;

зобов`язати Львівське комунальне підприємство Варшавська- 407 розподілити особові рахунки на оплату послуг з утримання будинку і прибудинкової території, що надаються у квартирі АДРЕСА_1 в окремі особові рахунки на ОСОБА_1 відповідно до належної йому на праві спільної часткової власності 1/3 частини квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він і ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивач, ОСОБА_1 володіє 1/3 частини квартири, а ОСОБА_3 володіє 2/3 частинами квартири.

ОСОБА_3 фактично у квартирі не проживає і не несе жодних витрат по оплаті комунальних послуг. Між ним та колишньою дружиною виникло непорозуміння щодо оплати комунальних послуг, він повністю сплачує послуги, які споживає, добровільно домовитися про сплату іншої частини ОСОБА_3 не вдається, тому змушений звернутися до суду.

Відповідачі не скористалися правом подання письмового відзиву на позовну заяву.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не подавала.

Ухвалою від 25.06.2021 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник ЛМКП Львівтеплоенерго Кіс А.А., який діє на підставі довіреності від 26.07.2021 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити.

Представник Львівського комунального підприємства Варшавська- 407 в судове засідання повторно не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання повторно не прибула, причин неприбуття суду не повідомила.

Заслухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Суд встановив такі обставини справи.

Співвласниками квартири АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 , який володіє 1/3 частини квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 01.08.1996 року та ОСОБА_3 , яка володіє 2/3 частинами квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 01.08.1996 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.2016 року /арк.спр.10,11/.

Власники квартири є споживачами наданих послуг Львівського комунального підприємства Варшавська- 407 , Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго .

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються такими нормами права.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1,4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють, користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 7,10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 (з наступними змінами та доповненнями) власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнаннями. За відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником спільної часткової власності, володіє не часткою майна (квартири) в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ця частка є ідеальною й визначається у дробовому виразі.

Враховуючи вищевикладене, діючим законодавством обов`язок з оплати комунальних платежів, покладений на кожного з співвласників, відповідно до частки співвласника у квартирі. У разі ухилення співвласника від виконання своїх зобов`язань з оплати за комунальні послуги, інші співвласники, які оплачують ці послуги, мають право на стягнення коштів, сплачених ними із співвласника, який таку оплату не проводить. У разі відмови співвласника у добровільному порядку сплатити кошти співвласнику чи співвласникам, особа має право за захистом своїх прав звернутися до суду з відповідним позовом. Тому позивач не позбавлений можливості звернутися в суд з відповідним позовом за захистом своїх прав.

У зв`язку з тим, що оскільки в даних правовідносинах кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, то розподіл особового рахунку можливий лише за умови виділення часток у натурі (визначення конкретної площі за кожним зі співвласників) чи встановлення порядку користування квартирою, а також щодо технічної можливості здійснення окремого обліку спожитих послуг.

Крім того, встановлені судом обставини та досліджені докази свідчать про те, що порядок користування між співвласниками належною їм квартирою не встановлювався, а також між сторонами у даній справі не укладено договору про участь у витратах на оплату житлово-комунальних послуг.

Окрім того, позивач не надав доказів письмового звернення до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго , ЛКП Варшавське 407 про розподіл рахунків на оплату комунальних послуг та відмови відповідачі в вирішенні такого звернення, що свідчить про відсутність доказів порушення прав позивача вказаними відповідачами.

Отже, вирішити питання про розподіл особових рахунків, як це передбачено чинним законодавством, можливо в випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка має намір оформити особовий рахунок на своє ім`я, та визначення площі приміщень, що перебувають у спільному користуванні цих осіб а також технічної можливості.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем не встановлено порядку користування спільним майном, а тому суд позбавлений можливості зобовязувати відповідачів вчиняти дії щодо розподілу особових рахунків з утримання спільного майна, а саме сплати витрат за надані послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що підстави для розподілу особового рахунку відсутні.

За вищенаведених обставин та норм права у задоволенні позову необхідно відмовити, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго та Львівського комунального підприємства Варшавська - 407 провести розподіл особового рахунку на оплату послуг централізованого опалення, а також оплату послуг з утримання будинку і прибудинкової території квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго , місцезнаходження: м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ЄДРПОУ 05508460.

Відповідач 2: Львівське комунальне підприємство Варшавська- 407 , місцезнаходження: м.Львів, вул.Варшавська, 64, ЄДРПОУ 22333469.

Повний текст судового рішення виготовлений 06.08.2021 року.

Суддя П. С. Невойт