Рішення

від 02.08.2021 по справі 581/84/21

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/84/21

Провадження № 2/581/73/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2021 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі головуючого - судді Бутенка Д.В., при секретарі судового засідання Бочкун Л.І., представників сторін Маківського В.В., Яковця Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина цивільну справу загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування доходів від безпідставно збереженого майна, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад заявлених до суду вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить дві земельні ділянки площами 3,9233 га (кадастровий номер 5923280800:02:001:0215) та 1,0909 га (кадастровий номер 5923280800:02:003:0047), які розташовані на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. У 2016 році вона вирішила передати належні їй земельні ділянки в оренду ТОВ Беєве , проте з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 20 квітня 2016 року від її імені укладено два договори оренди вищевказаних земельних ділянок із орендарем ФОП ОСОБА_3 (відповідачем по справі), які були зареєстровані державним реєстратором Недригайлівської селищної ради Заїкою Р.П. Оскільки жодних договорів вона з відповідачем не підписувала, намагалася врегулювати дане питання у позасудовому порядку, проте отримала відмову відповідача, та в подальшому за захистом своїх порушених прав звернулася до місцевого суду. Рішеннями Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 серпня 2018 року, від 15 листопада 2019 року, які залишені без змін постановами Сумського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, від 03 липня 2020 року відповідно, визнано недійсними два договори оренди двох вищезазначених земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 . Після визнання недійсними вищенаведених договорів вона у вересні 2019 року передала належні їй земельні ділянки, як і планувала, в оренду ТОВ Беєве . У 2016-2017 роках відповідачем перераховано орендодавцю 6342 грн. 87 коп. та 6343 грн. 50 коп. відповідно орендної плати, у 2018 та 2019 роках жодних виплат ним не проводилося. Уважає, що за період дії договорів оренди з відповідачем вона фактично (в повному розмірі) не отримувала орендну плату на яку розраховувала, а тому їй завдані збитки: у 2016-2018 роках відповідач безпідставно користувався 500 сотками її землі, а у 2019 році 392 сотками, відповідач повинен повернути їй за 2016 рік - 12447 грн., за 2017 рік - 12446 грн., за 2018 рік - 18790 грн., за 2019 рік - 15958 грн., а всього згідно з розрахунком 59641 грн., оскільки відповідач, користуючись її землею без відповідної правової підстави, повинен нести відповідальність, передбачену ст.1212 ЦК України. Також зазначала про те, що відповідач безпідставно користуючись її земельними ділянками фактично унеможливив для неї здачу їх в оренду ТОВ Беєве , а тому ФОП ОСОБА_3 зобов`язаний повернути їй кошти у виді орендної плати, які вона могла б отримати від ТОВ Беєве . У порядку досудового врегулювання спору нею, на її думку, вжито всіх можливих заходів, але відповідач категорично відмовлявся відшкодовувати недоотримані доходи, які виникли з його вини. Окремо зазначала про те, що порушення відповідачем її прав власника землі призвело до перенесення нею значних душевних та моральних страждань, необхідність звертатися протягом останніх чотирьох років за судовим захистом її прав, поїздок на судові засідання з витрачанням коштів на переїзди з Рівненської області до сел. Липова Долина, проведення оплати вартості послуг адвоката, проживання під час розгляду справ у майже незнайомих їй людей; відповідач висловлював їй постійні погрози про те, що вона ніколи не зможе забрати належній їй земельні ділянки і він вживатиме всіх заходів, щоб земельні ділянки назавжди залишилися в його користуванні, що в свою чергу вимусило її вживати додаткові заходи для організації свого повсякденного життя, а перенесені страждання спричинили погіршення її емоційного, психологічного стану та стану здоров`я з подальшим прийманням ліків для покращення свого самопочуття. Посилаючись на норми ст. 22, 23, 1166, 1167, 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст.ст.152,156, 206 ЗК України, норми ст.1, 3, 13, 14 Закону України Про оренду землі , просила суд стягнути з відповідача на її користь зазначену суму недоотриманих доходів за самовільне заняття та обробіток належних їй двох земельних ділянок, а також 10000 грн. у рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Позиція позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача по даній справі

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Представник позивача ОСОБА_2 , підтримавши заявлений позов його довірительниці з вищевикладених підстав, додатково у порядку вступних слів та додаткових пояснень суду пояснював:

- по першій позовній вимозі: земельна ділянка площею 3,9233 га безпідставно використовувалась відповідачем із часу укладення договору оренди з квітня 2016 року і до серпня-вересня 2019 року, а земельна ділянка площею 1,0909 га використовувалась протягом 2016-2018 років, безпідставність користування відповідачем зазначеною землею підтверджена рішеннями місцевого суду у цивільних справах № 581/761/17, 581/144/19, на підставі яких двоє договорів оренди визнані недійсними з моменту їх укладення. Відповідач у 2016 році виплатив позивачці 6342 грн., а в 2017 році - 6343 грн. у рахунок оплати вартості використання двох земельних ділянок, що підтверджується довідкою від МДПІ, і саме ці проплати визнаються позивачем як належні. На підставі норм ст. 1212-1214 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачці 59641 грн. в якості недоотриманих нею грошових коштів за безпідставне використання ФОП ОСОБА_3 двох земельних ділянок, оскільки позивачка мала намір здати їх в оренду ТОВ Беєве й отримувати більшу орендну плату, яка обраховувалася як середня по району за один гектар, оскільки відповідач сплачував незначну за розміром орендну плату. Про порушення свого права позивачка дізналася 5 років тому, влітку 2017 року, проте перебіг позовної давності для даної вимоги слід обраховувати з дати набрання судових рішень законної сили щодо визнання оспорюваних договорів оренди недійсними (для земельної ділянки площею 1,0909 га з 11 жовтня 2018 року, для земельної ділянки площею 3,9233 га - з 03 липня 2020 року, тобто з часу ухвалення судами апеляційної інстанції постанов про законність рішень місцевих судів про визнання договорів оренди землі недійсними). Уточнив, що позивачем заявлена вимоги про стягнення не упущеної вигоди в якості збитків, а неотриманих доходів, збережених від безпідставного використання земель саме у кондикційному зобов`язанні; проплати вчинені відповідачем через відділення АТ Укрпошта його довірительниця не визнає, так як у цих відомостях не зазначено призначення цих платежів, вони значно різняться із виплатами відображеними у довідці Роменської МДПІ, у них не розмежовано технічні витрати відповідача (витрати на оплату судових витрат, за переоформлення земельного паю в якості спадщини від чоловіка позивачки); у довідках від ТОВ Беєве , ТОВ Альянс зазначені відомості про виплачувану орендну плату цими товариствами після проведення всіх виплат за користування землями сільськогосподарського призначення;

- по другій вимозі: позивачка, як особа пенсійного віку, перенесла переживання та вживала заходів по організації свого життя та зусиль з приводу подання позову до суду, приїзду в судові засідання із іншої частини України протягом 2016-2019 років, розчарувалася у відповідачі, який, як вона вважала працює у ТОВ Беєве і діяв від імені цього товариства, незаконно заволодівши її коштами, які вона могла отримати від ТОВ Беєве при оформленні договорів оренди, незаконними діями відповідач завдав їй моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн., протиправність дій відповідача підтверджена висновками судів у двох вищевказаних цивільних справах, а погіршення стану здоров`я підтверджено довідковими відомостями з лікарні по місцю проживання позивача.

Відповідач ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду даної справи належним чином повідомлений.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та додатково суду у порядку вступних слів та доповнень пояснив:

- по першій вимозі: позивачкою не доведено те, що вона намагалася передати в оренду свої земельні ділянки ТОВ Беєве , а навпаки обіцяла укласти дані договори саме з відповідачем. Щодо взяття в основу розрахунку невиплаченої орендної плати показників розмірів орендної плати саме ТОВ Беєве , а не ТОВ Альянс , то вважав їх вигідними саме для позивача, бо вартість оренди за 1 га у період з 2016 по 2018 роки є вищим саме у ТОВ Беєве , у довідках щодо розміру орендної плати не зазначено за який вид земель нараховується цими підприємствами орендна плата, в яких населених пунктах чи за їх межами вона розміщена. Висловив свою незгоду з розрахунком позивачки та зазначив, що відповідно до калькуляції позивача, різниця між орендною платою, яку б ОСОБА_1 могла отримати від ТОВ Беєве , та тією, яку виплатив відповідач, становить 2756 грн. 43 коп. При цьому, позивачем не враховані проплати відповідача у розмірі 8000 грн. за 2016 рік та по 12000 грн. за 2017-2018 роки, за період з 2016 по 2019 роки всього сплачено орендної плати у розмірі 56884 грн. 57 коп. після відрахування всіх обов`язкових платежів (про це наявні підтвердження у табличній інформації АТ Укрпошта , в якій наведені саме дані про сплату орендної плати позивачці відповідачем), обидві земельні ділянки позивачки у 2019 році відповідачем не використовувалися у зв`язку із початком і перебігом судових спорів щодо визнання недійсними договорів оренди, середній розмір плати за користування земельними ділянками, які перераховував відповідач позивачці за вказані роки складав 2400 грн. за один гектар землі, ту різницю грошових коштів між даними АТ Укрпошта та наведеним позивачем під звукозапис у цивільній справі № 581/144/19 щодо плати за землю у 2016 році позивачка отримала особисто на руки, проте таких документальних підтверджень у відповідача не зберіглося. Уважав поданий представником позивача розрахунок недоотриманих грошових коштів абстрактним, який ґрунтується на припущеннях та домислах, і не містить достовірних доказів того, що зазначені кошти могли б бути нею реально отримані позивачем, а в експертному порядку не підтверджені наведені позивачем калькуляції.

- по другій вимозі: зазначав, що позивачка використовувала її земельні ділянки на власний розсуд, ніхто їй не чинив перешкод, вона отримувала грошові кошти за користування землями від відповідача протягом трьох років та не пред`являла жодних претензій до нього, не зазначаючи про будь-які порушення її прав як власника землі при відсутності будь-яких негативних наслідків для позивача. Також уважав, що не може бути завдана моральна шкода позивачу у спосіб її вимушеного звернення до судів, явки в судові засідання, й погіршення її фізичного здоров`я саме через участь у судових засіданнях, а факт завдання їй моральної шкоди взагалі є недоведеним, медична довідка із лікарні не містить посилань на те, що виявлені у неї хвороби, пов`язувались із тривалим порушенням її прав як власника двох земельних ділянок.

Також представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати у даному спорі позовну давність та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивачка довідалася про незаконне заволодіння відповідачем її двома земельними ділянками 21 липня 2016 року, подаючи заяву про вчинення злочину до місцевого підрозділу поліції про захоплення відповідачем її земельних ділянок, а до суду звернулася лише 18 лютого 2021 року, пропустивши трирічний строк загальної позовної давності, який станом на 18 лютого 2021 року сплив, заяву про застосування позовної давності представник відповідача підтримав під час розгляду справи по суті.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 лютого 2021 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 16 березня 2021 року о 10 год. 00 хв. з викликом сторін. 16 березня 2021 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 13 квітня 2021 року для надання часу сторонам по справі подати додаткові докази. 13 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд даної справи по суті на 22 квітня 2021 року з викликом сторін по справі та витребувано додаткові матеріали. 22 квітня 2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 27 травня 2021 року за клопотання представника відповідача для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи № 581/144/19. 27 травня 2021 року розгляд справи відкладено до 01 червня 2021 року за клопотанням представника відповідача. 01 червня 2021 року розгляд справи відкладено до 16 червня 2021 року за клопотанням представника відповідача. 16 червня 2021 року розгляд справи відкладено до 24 червня 2021 року за клопотанням представника відповідача. 24 червня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02 липня 2021 року для надання стороною відповідача додаткових доказів. 02 липня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 липня 2021 року для витребування та дослідження додаткових доказів. 02 серпня 2021 року спір вирішено по суті.

Установлені судом фактичні обставини справи

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 серпня 2018 року визнано недійсним із моменту укладення договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,0909 га (кадастровий номер 5923280800:02:003:0047), укладений 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , зареєстрований 12 травня 2016 року державним реєстратором Недригайлівської селищної ради Заїкою Р.П. Рішення суду набрало законної сили 11 жовтня 2018 року (а.с. 11-14, арк).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 листопада 2019 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,9233 га, кадастровий номер 5923280800:02:001:0215, укладений 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , зареєстрований 12 травня 2016 року державним реєстратором Недригайлівської селищної ради Заїкою Романом Петровичем, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 29649001 від 18 травня 2016 року та зобов`язано останнього повернути дану земельну ділянку її власнику (а.с. 15-22). Постановою Сумського апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 листопада 2019 року без змін (а.с.23-27).

Як вбачається із витягу із Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі сільськогосподарського призначення (сіножаті) площею 1,0909 га, розташованої на території Беївської сільради Липоводолинського району Сумської області, проведена 07 лютого 2016 року з кадастровим номером 5923280800:02:003:0047 із визначенням її меж на місцевості (а.с.152-156).

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка площею 1,0909 га, кадастровий номер 5923280800:02:003:0047, розташована на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , 22 жовтня 2019 року державним реєстратором Липоводолинської селищної ради Яковенко А.С. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди цієї землі на підставі договору оренди від 17 вересня 2019 року терміном 10 років, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Беєве (а.с. 28-29).

Як вбачається із витягу із Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі сільськогосподарського призначення (рілля) площею 3,9233 га, розташованої на території Беївської сільради Липоводолинського району Сумської області, також проведена 07 лютого 2016 року з кадастровим номером 5923280800:02:001:0215 із визначенням її меж на місцевості (а.с.157-161).

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка площею 3,9233 га, кадастровий номер 5923280800:02:001:0215, розташована на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , 26 серпня 2020 року державним реєстратором Липоводолинської селищної ради Яковенко А.С. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки на підставі договору оренди від 16 липня 2020 року терміном 10 років, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Беєве (а.с. 30-31).

Із фотокопії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22 січня 2021 року № 4503 вбачається те, що ОСОБА_1 отримала від суб`єкта підприємницької діяльності НОМЕР_1 (фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ) дохід за надання майна в лізинг у розмірі: у 4 кварталі 2016 року - 6342 грн. 87 коп., у 4 кварталі 2017 року - 6343 грн. 50 коп. (а.с. 32).

Згідно із фотокопією довідки ТОВ Альянс № 25 від 29 січня 2021 року зазначеним товариством нараховувалася та виплачувалася орендодавцем в середньому орендна плата за земельні ділянки приватної власності за один рік користування за 1 га в наступних розмірах: 2016 рік - 2599 грн. 80 коп., 2017-2018 роки - по 3713 грн. 99 коп., 2019-2020 роки - по 4457 грн. 00 коп. (у довідці не зазначено про цільове призначення земель та їх вид, за які сплачувалася товариством зазначена орендна плата)(а.с. 33).

Згідно із фотокопією довідки ТОВ Беєве сума орендної плати за 1 га землі, розташованої на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області по цьому товариству становила: у 2016-2018 роках - по 3758 грн. 61 коп., у 2019 році - 4071 грн. 83 коп. (у довідці також не зазначено про цільове призначення земель та їх вид, за які сплачувалася товариством зазначена орендна плата)(а.с. 34).

Із розрахунку до позовної заяви про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна вбачається те, що при калькуляції розміру орендної плати використовував розмір орендної плати, який сплачувало ТОВ Беєве за 1 га в перерахунку за однин ар (сотку) і становив у 2016-2018 роках 37 грн. 58 коп. (3758 грн. 61 коп./100=37 грн. 58 коп.), у 2019 році - 40 грн. 71 коп. (4071 грн. 83 коп./100=40 грн. 71 коп.), з 2016 року по 2018 рік відповідач обробляв 5,01 га (500 арів), у 2019 році - 3,9233 га (392 ари). Отже, розмір орендної плати з 2016 року по 2019 рік становив 72328 грн. (18790+18790+18790+15958), де 18970=500*37,85, а 15958=392*40,71. Розмір орендної плати, яку відповідач сплатив у 2016 та 2017 роках становить 12686 грн, таким чином позивач обрахував, що відповідачем не доплачено 59641 грн. (72328-12686=59641) (а.с. 35).

Як вбачається з епікризу № 6176/1181 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП Рівненська ЦРЛ Рівненської районної ради з 04 по 21 листопада 2019 року, їй установлені діагнози, пов`язані із хронічними захворюваннями серцево-судинної та ендокринної систем, хворіє ними останні 4-5 років (а.с. 66).

Під час судового розгляду оголошені окремі аркуші із матеріалу перевірки за фактом події, що не містить ознак кримінального правопорушення, ЄО № 1131 від 21 липня 2016 року заведеного в Липоводолинському ВП ГУНП в Сумській області, а саме:

- фотокопія нотаріальнопосвідченої довіреності, виданої 27 січня 2016 року позивачем, якою уповноважено ОСОБА_3 представляти її інтереси в будь-яких установах, організаціях та підприємствах незалежно від форм власності та перед фізичними особами з питань, які будуть стосуватися належної їй спадщини чи її майнових прав щодо неї, а також на оформлення в органах нотаріату її спадкових прав на майно, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ; для цього йому надано право вчиняти від її імені різні дії, включаючи укладення договорів оренди належних їй земельних ділянок на території Липоводолинського району Сумської області та підписувати їх тощо;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 25 липня 2016 року, надані на ім`я т.в.о начальника Липоводолинського ВП ГУНП в Сумській області, які записані з її слів, про те, що з 1991 року і по 1994 рік вона проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_5 в с. Беєве. У 2016 році вона надала довіреність жителю с. Беєве ОСОБА_3 для переоформлення земельної ділянки (невитребуваної) її померлого чоловіка та виготовлення свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім`я. Після цього вона пообіцяла ОСОБА_3 заключити з ним договір оренди земельної ділянки. Станом на 25 липня 2016 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 підписав договір оренди земельної ділянки від її імені та зареєстрував в Недригайлівській селищній раді. 21 липня 2016 року довіреність, видану нею на ім`я ОСОБА_3 вона скасувала у приватного нотаріуса ОСОБА_6 . Також додала, що договорів із ОСОБА_3 на оренду земельних ділянок (сінокоси, рілля) вона не заключала та не підписувала (арк. матеріалу 8-9, 22, арк. спр.178-217).

Із журналу судового засідання від 18 вересня 2019 року та звукозапису судового засідання у цивільній справі № 581/144/19 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (аудіофайл …-133346 ) вбачаються усні особисті пояснення позивачки в присутності її представника, який надавав їй правничу допомогу безпосередньо в суді, зокрема, ОСОБА_1 пояснила, що документи (договір оренди земельної ділянки та інші спадкові документи) вона отримала від відповідача у липні 2016 року (11 хв. 10 сек. - 11 хв. 50 сек. звукозапису), також вона пояснила, що вона видала довіреність на ім`я відповідача лише на оформлення спадщини її чоловіка на її ім`я, а не на підписання договорів оренди (17 хв. 40 сек. - 18 хв. 11 сек. звукозапису), від відповідача вона отримувала плату за користування її землею без укладення договору, орендну плату на підставі укладеного договору вона від нього не отримувала, із цієї плати відповідач відрахував витрати за оформлення її спадщини й інші понесені ним витрати (20 хв. 56 сек. - 21 хв. 40 сек. звукозапису), за дві земельні ділянки площею більш ніж 5 га у 2016 році вона отримала від ОСОБА_3 8000 грн., у 2017 році вона отримала 12000 грн. перед Новим роком, за 2018 рік сплатив 12000 грн. у квітні 2019 року, до 2016 році ОСОБА_3 їй жодних грошових коштів не сплачував, за оформлення спадщини на її ім`я ОСОБА_3 відрахував 3700 грн. (22 хв. 30 сек. - 24 хв. 53 сек. звукозапису), вона не зверталася у 2016 році до ОСОБА_3 з приводу добровільного розірвання договорів оренди, а сказала, що подає позов до суду, у 2017 році вона повторно зверталася до нього, телефонувала до нього, але він через ОСОБА_7 повідомив, що добровільно розірвати договір оренди земельної ділянки з позивачкою не збирається (26 хв. 30 сек. - 27 хв. 57 сек. звукозапису). (арк. справи № 581/144/19: 144-145, 215, арк. спр.176-177).

Згідно з фотокопією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів в цивільній справі № 581/144/19 вбачається те, що 12 травня 2016 року проведена державна реєстрація договору оренди земельної ділянки площею 3,92 га на підставі договору оренди від 20 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на строк 10 років із виплатою орендної плати в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становила 6183 грн. 80 коп. на рік (а.с.11-12 цив. справі № 581/144/19). Із фотокопії квитанції ПАТ Укрпошта від 06 грудня 2019 року № 00121758 00003 вбачається проведення цього дня грошового переказу в розмірі 12000 грн. на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням її місця проживання, індексу адресу (арк. справи № 581/144/19: 42, арк. спр.166).

Як вбачається із табличної інформації ПАТ Укрпошта за період 2016-2019 років позивачці від відповідача відправлені отримані нею три поштові перекази грошових коштів на загальну суму 28300 грн., а саме: 28 листопада 2016 року відправлено 4300 грн., які отримані 01 грудня 2016 року, 27 жовтня 2017 року відправлено 12000 грн., які отримані 03 листопада 2017 року, 06 лютого 2019 року відправлено 12000 грн. із призначенням платежу орендна плата за 2018 рік , які отримано 13 лютого 2019 року (а.с.109-110,166).

Із фотокопій матеріалів виконавчих проваджень № 58590706, 62958409 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат убачаються обставини сплати відповідачем позивачці на стадії примусового виконання виконавчого листа № 581/761/17 23 липня 2019 року 1929 грн. 26 коп. та 1500 грн. 12 квітня 2019 року, всього 3429 грн. 26 коп. (включаючи, 2890 грн. 24 коп. судових витрат по справі, інші 289 грн. 02 коп. були сплачені в якості виконавчого збору, 250 грн. були сплачені в якості витрат виконавчого провадження), а також на стадії примусового виконання виконавчого листа № 581/144/19 відповідач сплатив позивачці 30 жовтня 2020 року 3787 грн. 10 коп. судових витрат, інші 378 грн. 71 коп. були сплачені в якості виконавчого збору та 260 грн. - витрати виконавчого провадження (арк. спр. 126-138).

Представники сторін визнали, що земельні ділянки площами 3,9233, 1,0909 га використовувалися відповідачем протягом 2016-2018 років за їх призначенням. Доказів безпосереднього використання відповідачем земельної ділянки площею 3,933 га у 2019 році позивач первинно суду не надав.

Як вбачається зі змісту фотокопії договору оренди земельної ділянки площею 1,0909 га від 20 квітня 2016 року, укладеного між сторонами спору, розмір орендної плати за використання цієї землі щорічного дорівнював 159 грн. 01 коп. в рік (5% від нормативної грошової оцінки землі (сіножаті) в розмірі 3185 грн. 45 коп.) (арк. справи № 581/761/17: 159-163, 226-239).

Норми права, які підлягають застосуванню судом при вирішенні даного спору

а) щодо вимоги про відшкодування доходів від безпідставно збереженого майна:

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами глави 83 ЦК України.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

На підставі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтями 23, 30 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , статті 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 14 Закону України Про оренду землі визначені вимоги щодо форми договору оренди землі, а саме договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В силу ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до підпункту 288.5.1. пункту 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Згідно з нормами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

б) щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди:

Ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Висновки суду

а) щодо вимоги про відшкодування доходів від безпідставно збереженого майна:

Суд уважає, що для установлених у даній справі правовідносинах підлягають застосуванню саме норми ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України у зв`язку із виникненням у даному спорі між його сторонами кондикційного зобов`язання, оскільки після визнання недійсними в судовому порядку двох договорів оренди земельних ділянок площами 1,0909 га, 3,9233 га відповідач, як фактичний користувач цього майна, без достатньої правової підстави зберіг (набув) у себе за рахунок позивача певні грошові кошти у виді орендної плати, які мав сплачувати останньому як власнику цього майна. Таким чином, суд уважає, що позивачка має право на повернення їй безпідставно набутого майна у виді орендної плати за користування земельними ділянками приватної форми власності, останні є сформованими в якості об`єктів цивільних правовідносин, їх межі є визначеними на місцевості, для них визначені кадастрові номери та інформація про них занесена до Державного земельного кадастру України (а.с.152-161). При цьому, суд не вбачає підстав для одночасного застосування у даному спорі п.2 ч.2 ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 152,156 ЗК України щодо відшкодування шкоди (збитків), на які посилався позивач у сформульованій до суду вимозі, оскільки характер спірних правовідносин не є за своїм змістом деліктним і не пов`язується із відшкодуванням позивачу збитків в їх змістовому розумінні. Аналогічні правові висновки сформульовані судами касаційної інстанції в усталеній судовій практиці, включаючи п. 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року справа № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), п. 55,71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), у п. 28-32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року (справа № 161/17945/18).

Також при вирішенні спору в цій частині суд ураховує ті обставини, що належна позивачу земельна ділянка площею 3,9233 га, кадастровий номер 5923280800:02:001:0215, використовувалася відповідачем з квітня 2016 року і по грудень 2018 року, а земельна ділянка площею 1,0909 га, кадастровий номер 5923280800:02:003:0047, використовувалася відповідачем також із квітня 2016 року і по грудень 2018 року. Доказів безпосереднього використання відповідачем першої земельної ділянки за її цільовим призначенням протягом 2019 року, включаючи акти обстеження зазначених земельних ділянок, позивач суду не надав і відповідно не довів цю обставину в порушення вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України.

Аналізуючи наведений позивачем розрахунок безпідставно набутих відповідачем грошових коштів за використання двох земельних ділянок ОСОБА_1 , суд ураховує те, що позивачем обрахування розміру цих коштів проведено спираючись на розмір виплачуваної у 2016-2019 роках ТОВ Беєве орендної плати за одну сотку землі, помножуючи цей показник на загальну площу двох земельних ділянок позивача в сотках. Натомість, цей розрахунок суд уважає методологічно і калькуляційно неправильним, так як за змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі та ст. 288, 289 ПК України (цей закон застосовується за аналогією закону для визначення розмірів орендної плати за землю) обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок і відповідні положення податкового законодавства щодо розміру орендної плати, які визначають мінімальні розміри орендної плати для земельних ділянок різних форм власності, призначень із проведеною нормативною грошовою оцінкою (аналогічні правові висновки сформульовані у п. 56 постанови Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, у п. 71 Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19 (п.55,59), від 24 вересня 2020 року у справі №922/3616/19 (п. 5.11), від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18 (п. 46, 47), від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18 (п. 4.13), від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18 (п. 4.18-4.21). Також, як вбачається з наведених представником позивача калькуляцій, у розрахунку безпідставно набутих (збережених) від фактичного використання двох земельних ділянок відповідачем практично застосовано методологію і фактичні відомості, які є властивими для обрахунку упущеної вигоди, як різновиду збитків у виді гарантованого, безумовного і реального доходу позивача (п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України).

Обраховуючи за методологічно правильною калькуляцією розмір орендної плати за земельні ділянки площею 3,9233 га та 1,0909 га, як безпідставно збереженого майна (набутого) відповідачем, суд ураховує інформацію щодо незміннообрахованої їх нормативної грошової оцінки, яка наявна у досліджених двох цивільних справах станом на день внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (квітень 2016 року, інша інформація у виді витягів із технічної документації з актуальною нормативною грошовою оцінкою цих ділянок у 2017-2018 роках відсутня у матеріалах цивільних справ та сторонами суду не подавалася), а також мінімальний визначений станом на день подання позову розмір орендної плати у виді 3 % від зазначеної оцінки земельних ділянок із проведеною нормативною грошовою оцінкою, визначеною за аналогією з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, ст. 289 Податкового кодексу України, проте з урахуванням коефіцієнтів індексації цієї оцінки (за 2016-2018 роки коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель (угідь) дорівнював показнику 1,0) та індексів інфляції за 2016-2018 роки для визначеної орендної плати, а також відповідний річний період користування зазначеними земельними ділянками відповідачем.

Розрахунок по земельній ділянці площею 3,9233 га безпідставно набутих коштів наведено нижче за 2016-2018 роки при її незмінній нормативній грошовій оцінці:

- за 2016 рік: 141361 грн. 67 коп. (123676 грн. нормативна грошова оцінка землі станом на квітень 2016 року123676 грн.*1,43 коефіцієнт індексації цієї оцінки)*3 % мінімального розміру орендної плати / на 100 = 4240 грн. 85 коп.*1,124 (індекс інфляції за 2016 рік) = 4766 грн. 72 коп.;

- за 2017 рік: 139011 грн. 83 коп. (123676 грн. нормативна грошова оцінка землі станом на квітень 2016 року.*1,124 коефіцієнт індексації цієї оцінки)*3 % мінімального розміру орендної плати / на 100 = 4170 грн. 35 коп.*1,137 (індекс інфляції за 2017 рік) = 4741 грн. 69 коп.;

- за 2018 рік: 140619 грн. 62 коп. (123676 грн. нормативна грошова оцінка землі станом на квітень 2016 року*1,137 коефіцієнт індексації цієї оцінки)*3 % мінімального розміру орендної плати / на 100 = 4218 грн. 58 коп.*1,098 (індекс інфляції за 2018 рік) = 4632 грн. 01 коп., тобто всього за три роки сума в розмірі 14140 грн. 42 коп. Дослідженими матеріалами справи достовірно не підтверджено факт користування відповідачем зазначеною земельною ділянкою саме протягом певних місяців чи повного 2019 року, відповідні витребувані докази на підтвердження чи спростування цих обставин сторони по справі суду не надали, а тому суд не проводить розрахунок недоотриманого позивачем розміру орендної плати за цей період часу для зазначеної земельної ділянки.

Розрахунок по земельній ділянці площею 1,0909 га безпідставно набутих коштів наведено нижче за 2016-2018 роки при її незмінній нормативній грошовій оцінці:

- за 2016 рік: 4549 грн. 40 коп. (3181 грн. 40 коп. нормативна грошова оцінка землі станом на квітень 2016 року.*1,43 коефіцієнт індексації цієї оцінки)*3 % мінімального розміру орендної плати / на 100 = 136 грн. 48 коп.*1,124 (індекс інфляції за 2016 рік) = 153 грн. 40 коп.;

- за 2017 рік: 3575 грн. 89 коп. (3181 грн. 40 коп. нормативна грошова оцінка землі станом на квітень 2016 року*1,124 коефіцієнт індексації цієї оцінки)*3 % мінімального розміру орендної плати / на 100 = 107 грн. 27 коп.*1,137 (індекс інфляції за 2017 рік) = 121 грн. 97 коп.

- за 2018 рік: 3617 грн. 25 коп. (3181 грн. 40 коп. нормативна грошова оцінка землі станом на квітень 2016 року)*3 % мінімального розміру орендної плати / на 100 = 108 грн. 52 коп. * 1,098 (індекс інфляції за 2018 рік) = 119 грн. 15 коп., тобто всього за три роки 394 грн. 52 коп.

При цьому, суд не вбачає підстав для даного розрахунку застосовувати більший від мінімального розміру відсоток орендної плати як для земельних ділянок із визначеною нормативною грошовою оцінкою, передбачений у податковому законі, оскільки саме цей показник є мінімально гарантованим законом розміром обрахованої орендної плати при укладеному договорі оренди землі, і відступ від цього розміру є недопустимим при діючих судових рішеннях про визнання двох договорів оренди земельних ділянок між сторонами недійсними і при відсутності доказів підтвердження досягнення сторонам згоди на більший розмір орендної плати за фактичне використання двох земельних ділянок.

Також позивач не обрав у методології обрахунку, як розрахункові величини показники нормативної грошової оцінки двох земельних ділянок із урахуванням коефіцієнтів індексації та розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції, і відповідно не довів суду їх розмір для перевірки правильності проведених ним калькуляцій, а тому суд, з огляду на принцип змагальності й при відсутності сформованих сумнівів у добросовісності при наявній процесуальній можливості представником позивача чи особисто позивачем у подані доказів по справі щодо обрахунку безпідставно збереженого майна, будучи позбавленим можливості самостійно збирати необхідні відомості для проведення таких розрахунків, приймає для обрахунку ті відомості щодо нормативної грошової оцінки, які наявні у матеріалах двох цивільних справ (арк. цив справи № 581/761/17: 210-212, нормативна грошова оцінка земельних ділянок калькуляційно обрахована із відсоткового розміру орендної плати по відношенню до зазначеної оцінки, такі відомості також відсутні у витребуваній судом інформації з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (арк. справи 581/761/17: 210-213, арк. спр.234-239).

Разом із цим, із урахуванням усних пояснень позивачки, наданих нею в присутності її представника під час розгляду цивільної справи № 581/144/19 щодо підтвердження фактично отриманих нею коштів від відповідача, суд розглядає проведені й документально підтверджені відповідачем виплати грошових коштів протягом 2016-2019 років на загальну суму 32000 грн. (28300 грн. сума переказів по АТ Укрпошта +3700 грн. отриманих нею окремо без поштового переказу (8000 грн. - 4300 грн. розмір отриманого поштового переказу) в якості сплачених відповідачем коштів за фактичне користування двома земельними ділянками позивачки, які з огляду на засади розумності та справедливості потрібно враховувати при загальному обрахунку безпідставно набутого майна у виді орендної плати для потенційного стягнення їх на користь позивача.

Ураховуючи наведені вище судом калькуляційні розрахунки по обрахунку невиплаченої орендної плати в розмірі 14534 грн. 94 коп. та приймаючи до уваги сукупні проведені проплати відповідачем грошових коштів позивачу за фактичне користування двома земельними ділянками за 2016-2018 роки в розмірі 32000 грн., суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача жодних грошових коштів в якості безпідставно збереженого майна за рахунок позивача і відповідно не уважає порушеним право цієї сторони на повернення (стягнення) з відповідача безпідставно збережених (набутих) коштів із подальшим його судовим захистом (а.с. 109-110, 166,176-177).

Щодо застосування позовної давності для даної вимоги, то суд уважає, що позивач пропустив загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України з урахуванням абз. 2 ч.5 ст. 261, ст. 264 ЦК України щодо вимоги про повернення безпідставно збережених коштів відповідачем за 2016-2017 роки, оскільки відповідач 28 листопада 2016 року та 27 жовтня 2017 року сплатив позивачу через поштовий переказ 4300 грн. та 12000 грн. відповідно, вчинивши у такий спосіб дії щодо визнання свого обов`язку вносити плату за користування двома земельними ділянками, перервавши заново перебіг строку позовної давності, проте первинно позивачка достовірно довідалася про порушення свого права на вільне розпорядження своїми землями у травні 2016 року (коли вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану держаним реєстратором Заїкою Р.П.) і трирічний строк позовної давності слід уважати таким, що сплив відповідно 29 листопада 2019 року і 28 жовтня 2020 року по вказаним двом щорічним платежам. Проте щодо застосування позовної давності для даної вимоги за 2018 рік, то суд уважає, що позивач не пропустив загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України з урахуванням абз. 2 ч.5 ст. 261, ст. 264 ЦК України щодо вимоги про повернення безпідставно збережених коштів відповідачем за 2018 рік, оскільки відповідач 06 лютого 2019 року сплатив позивачу через поштовий переказ 12000 грн. відповідно, вчинивши у такий спосіб дії щодо визнання свого обов`язку вносити плату за користування двома земельними ділянками за 2018 рік із зазначенням відповідного призначення платежу у значно вищому розмірі, ніж вищенараховано судом, перервавши заново перебіг строку позовної давності, і трирічний строк для цієї вимоги спливає саме 07 лютого 2022 року, а позивачка звернулася до суду з цієї вимогою 18 лютого 2021 року (тобто в межах трирічного строку позовної давності), проте первинно позивачка довідалася про порушення свого права на вільне розпорядження своїми землями у травні 2016 року (арк. спр. 109-110,206-213).

Разом із цим, суд уважає за необхідне відмовити у задоволенні заявленого позову саме з огляду на недоведеність правильної методології з відповідними відправними даними для обрахунку безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати із урахуванням фактично проведених відповідачем виплат позивачу за безпідставне використання двох його земельних ділянок, тобто у зв`язку з його необґрунтованістю та відсутності порушень прав позивачки, а не у зв`язку зі спливом строку позовної давності при ненаведенні позивачем поважних причин його пропуску (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

б) щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди:

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди позивачка посилалася на порушення відповідачем її прав власника землі, перенесенням нею значних душевних та моральних страждань, необхідністю звертатися за судовим захистом її прав, поїздок на судові засідання з витрачанням коштів на переїзди з Рівненської області до сел. Липова Долина, оплатою вартості послуг адвоката, проживанням під час розгляду справ у майже незнайомих їй людей; відповідач висловлював їй неодноразово погрози про те, що вона ніколи не зможе забрати належні їй земельні ділянки і він вживатиме всіх заходів, щоб земельні ділянки назавжди залишилися в його користуванні, всі ці обставини в свою чергу призвели до вжиття нею додаткових заходів для організації свого повсякденного життя, а перенесені страждання спричинили погіршення її емоційно-психологічного стану здоров`я з подальшим прийманням ліків для покращення свого самопочуття. Отже, позивачка мотивувала моральну шкоду спричиненими душевними стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, та щодо її нерухомого майна.

Оцінюючи вищенаведені доводи позивача та докази досліджені в їх підтвердження суд виходить із:

- недоведеності позивачем обставин перенесених душевних страждань у зв`язку із пошкодженням чи знищенням її майна у виді двох вищезазначених земельних ділянок відповідачем;

- недоведеності позивачем погроз зі сторони відповідача по подальшому незаконному використанню двох належних їй земельних ділянок, що призвело до її моральних страждань;

- того, що необхідність звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів оренди двох земельних ділянок, явки в судові засідання, які пов`язувалися із переїздами по території України, та понесені витрати на правничу допомогу з явками до суду тощо не є за своїм змістом протиправною поведінкою відповідача, яка призвела до завдання душевних страждань позивачу;

- того, що сукупно вищенаведені обставини, які пов`язуються із мотивуванням перенесенням значних душевних та моральних страждань позивачем, не є підставою для відшкодування спричиненої шкоди, так як вони не містять переконливих посилань на опис самої сутності моральної шкоди, її глибини та тривалості без наведення мотивів щодо того, які саме порушення відповідачем її прав, як власника двох земельних ділянок, спричинили їй моральну шкоду. Також поданий представником позивача епікриз щодо проходження позивачем стаціонарного лікування в неврологічному відділенні КНП Рівненська ЦРЛ у період з 04 по 13 листопада 2019 року підтверджує обставини наявності раніше діагностованих хронічних хвороб серцево-судинної та ендокринної систем у позивача (перших хвороб у неї на стадії загострення), проте не є належним і допустимим доказом спричинення відповідачем позивачці моральної шкоди у виді душевних та фізичних страждань, так як в цьому документі не зазначено у зв`язку з якими психо-емоційними факторами на боці позивача відбулася її госпіталізація до лікарні, із якими причинами пов`язувалися скарги при поступленні до стаціонару медичного закладу, а викладений в ньому опис обставин є характерним для періодичного лікування пацієнта в стаціонарних умовах при загостренні хронічних хвороб (а.с.66).

Із урахуванням вищенаведеного, суд уважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині саме у зв`язку з його недоведеністю, оскільки позивачем із посиланням на засоби доказування не доведені факти завдання їй самої шкоди зі сторони відповідача внаслідок порушення кондикційного зобов`язання, у заявленому позові не наведено переконливих мотивів щодо змісту протиправних дій відповідача по відношенню до позивачки, які саме призвели до настання душевних та фізичних страждань у позивача, тобто всіх загальних умов цивільно-правової відповідальності, які підлягають обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди .

Розподіл судових витрат по справі

Відповідно до ч.1, абз. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі повного задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд відмовив у задоволенні двох позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю, то при проведенні розподілу судових витрат із відповідача на користь позивача не підлягають стягненню жодні судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування доходів від безпідставно збереженого майна, відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2 ).

Представник позивача: Маківський Віталій Вікторович (місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).

Представник відповідача: Яковель Євгеній Олександрович (місце здійснення адвокатської діяльності: 1-й провул. Бульвару Свободи, буд. 8-В, м. Ромни, Роменський район, Сумська область).

Повне рішення суду надруковано 06 серпня 2021 року.

Суддя Д. В. Бутенко