Постанова

від 29.07.2021 по справі 520/5818/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2135/21

Номер справи місцевого суду: 520/5818/19

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 5

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м.Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Рибачук О.І.,

розглянувши у м. Одесі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лазурне узбережжя - адвоката Дігуляра Василя Васильовича на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Апатенко Марини Анатоліївни про скасування права власності, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2019 року представник позивача ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою, яку надалі уточнив, до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Апатенко Марини Анатоліївни, в якому просить: скасувати право власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1308407151101, номер запису про право власності: 31265711 на квартиру, будинок АДРЕСА_1 та скасувати право власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1308407151101, номер запису про право власності: 31266670 на квартиру, будинок АДРЕСА_2 , що зареєстровані за: ОСОБА_2 (т.1, а.с. 2-29).

06 лютого 2020 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Салтан Л.В.) позовну заяву ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Апатенко Марини Анатоліївни про скасування права власності задоволено. Скасовано право власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1308407151101, номер запису про право власності: 31265711 на квартиру, будинок АДРЕСА_1 та скасувати право власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1308407151101, номер запису про право власності: 31266670 на квартиру, будинок АДРЕСА_2 , що зареєстровані за: ОСОБА_2 (т.2, а.с. 19-23).

06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року у цивільній справі за № 520/5818/19 за позовною заявою ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Апатенко Марини Анатоліївни про скасування права власності (т.2, а.с. 29-41).

11 червня 2020 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Салтан Л.В.) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року у цивільній справі за № 520/5818/19 за позовною заявою ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Апатенко Марини Анатоліївни про скасування права власності залишено без задоволення (т.2, а.с. 56-57).

31 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами Укрпошти експрес направила апеляційну скаргу на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року. Апелянт вказує на порушення норм процесуального права, та пояснює, що нею було подано відзив на позовну заяву, відтак, на думку апелянта були відсутні підстави щодо ухвалення заочного рішення. На думку апелянта, позивачем не доведено наявність порушеного права та/або законного інтересу, він не довів наявність в нього права для звернення до суду з таким предметом спору, а судом першої інстанції проігноровано цей факт, внаслідок чого ухвалено незаконне рішення. Крім того, апелянт вказує на те, що подані позивачем докази у вигляді копій документів отримані в непередбачений законом спосіб, а саме надано копії документів, що невідомо в який спосіб отримані, а також враховуючи те, що ці докази не стосуються предмету доказування. Також, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що державна реєстрація права власності спірний об`єкт нерухомого майна, щодо якого було зареєстровано декларацію, грубо порушує право власності територіальної громади м. Одеси на землю, яке має бути відновленим у порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому апелянт просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Одеського апеляційного суду Дрішлюка А.І. було залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 в зв`язку з несплатою судового збору.

09.10.2020 року було відрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2020 року.

21 квітня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лазурне узбережжя - адвоката Дігуляра Василя Васильовича на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2020 року. Апелянт повідомляє, що до розгляду даної справи залучений не був, при цьому оскаржуваним рішенням відносно нього були вирішені питання про його права та інтереси. Апелянт зауважує, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду справи та на даний час ТОВ Лазурне узбережжя є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірний об`єкт та власником проектної документації, яка була предметом дослідження в судовому процесі. Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права власності на спірне майно грубо порушує право власності територіальної громади м.Одеси на землю, та зазначає, що земельна ділянка знаходиться у власності ТОВ Лазурне узбережжя та не відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Одеси. Апелянт вважає, що в оспорюваному рішенні суд першої інстанції не дослідив існування порушених прав ОСББ Лазурне узбережжя та не вказав, які його права та в який спосіб підлягають захисту та відновленню, також суд першої інстанції, на думку апелянта, не вказав яким чином скасування права власності може вплинути на захист прав ОСББ Лазурне узбережжя , так як в позовних вимогах не сформульовано вимоги про ефективний спосіб захисту його порушених прав. На думку апелянта, копії доказів, поданих ОСББ Лазурне узбережжя були отримані в незаконний спосіб та подані з метою ввести суд в оману, адже в позовній заяві не вказується в який спосіб були отримані докази, де знаходять оригінали документів, та хто і на якій підставі їх отримав та завірив їх правдивість. Також, апелянт вказує, що ОСББ Лазурне узбережжя не надано до суду документів або доказів того, що правочин (договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) на підставі якого приватним нотаріусом вчинено реєстраційну дію на момент прийняття рішення судом були визнані недійсними або скасованими, а судом першої інстанції вказані обставини не досліджувались та їм не надано правову оцінку. Апелянт повідомляє, що 12 квітня 2021 року від ОСОБА_1 ним було отримано листа з повідомленням про існування оспорюваного рішення, до цього моменту ТОВ Лазурне узбережжя не мало інформації про існування судового спору та порушені права в результаті прийнятого судом рішення. Апелянт просить суд прийняти апеляційну скаргу та долучити ТОВ Лазурне узбережжя до участі в справі, поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ОСББ Лазурне узбережжя відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Представником апелянта - відповідача по справі було подано заяву про розгляд апеляційної у його відсутність. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з врахуванням предмету та підстав заявленого позову в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що одноповерховий будинок не введений в експлуатацію, оскільки відсутня декларація з Держархбудінспекції України. Об`єкт нерухомості згідно з договору не є складовою частиною об`єкту капітального будівництва, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 30 травня 2013 року Держархбудінспекцією України за номером №1У 143131500600 та не передбачений проектом багатоповерхового житлового будинку з мансардою та підземним паркінгом по АДРЕСА_3 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що майнові права на одноповерховий будинок не можуть перейти до ОСОБА_1 та державний реєстратор не мав законних підстав зареєструвати права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 93,8 кв.м. Суд першої інстанції констатував допущення державним реєстратором ряду порушень процедури реєстрації права власності за відповідачкою: 1) не звернув увагу, що житловий будинок АДРЕСА_4 не включений до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 30.05.2013 року Держархбудінспекцією України. Відповідно до ч.2 ст. 101 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів) про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт; 2) не здійснив перевірку документів, тим самим порушив норми ч. 4 ст. 18 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: …Перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 3) постановою Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 р. № 1127 визначено конкретний порядок та перелік документів, що необхідні для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційні скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Фактичні обставини справи

30.05.2013 року в Держархбудінспекції України була зареєстрована декларація ТОВ Лазурне узбережжя про готовність об`єкта до експлуатації - 5-ти поверхового житлового будинку з мансардою та підземним паркінгом по АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 20-23).

Відповідно до довідки № 350663/1 від 19.09.2013 року на підставі вказаної декларації було зарезервовано наступну адресу об`єкта нерухомого майна - 5-ти поверхового житлового будинку з мансардою та підземним паркінгом - АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 15).

10.05.2013 року між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ Лазурне узбережжя (продавець) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 1-ЖБ, за умовами якого сторони дійшли згоди, що продавець зобов`язаний передати у власність покупця майнові права на об`єкт нерухомості - житловий будинок по АДРЕСА_3 загальною площею 93,8 кв.м., житловою площею - 21,6 кв.м., спорудження якого здійснює продавець в м. Одесі, який являється складовою та невід`ємною частиною об`єкту капітального будівництва (п`ятиверховий житловий будинок з мансардою та підземним паркінгом по АДРЕСА_3 ). Сторони домовились, що майнові права на об`єкт нерухомості передаються продавцем шляхом підписання акту. Акт підписується сторонами не пізніше 3-ьох робочих днів з дати здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав. Право власності на майнові права на об`єкт нерухомості переходить від продавця до покупця після підписання акту. Покупець самостійно здійснює оформлення права власності на об`єкт нерухомості в порядку, встановленому чинним законодавством. Покупець після оформлення права власності на об`єкт нерухомості має право володіти, користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомості без обмежень та має право користуватись неподільним майном об`єкта капітального будівництва як невідокремленими конструктивними елементами будівлі. Вартість майнових прав складає 395 600 грн (т. 1, а.с. 159-168).

20.08.2013 року ТОВ Лазурне узбережжя видало довідку ОСОБА_1 про те, що згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 1-ЖБ від 10.05.2013 року вартість житлового будинку сплачено в повному обсязі (100%) відповідно до договору взаємозаліку від 17.08.2013 року, укладеного між ТОВ Лазурне узбережжя та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 170).

11.10.2013 року ТОВ Лазурне узбережжя та ОСОБА_1 був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 93,8 кв.м., житловою площею - 21,6 кв.м. ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 169). Окремо, апеляційний суд звертає увагу на те, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_6 загальною площею 93,8 кв.м., житловою площею - 21,6 кв.м. належить на праві приватної власності ТОВ Лазурне узбережжя , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 08.04.2004 року. Вказана земельна ділянка по АДРЕСА_3 площею 0,2797 га належить ТОВ Лазурне узбережжя на підставі договору купівлі-продажу (т. 1, а.с. 19).

08.08.2017 року між ТОВ Лазурне узбережжя та ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого земельний сервітут встановлюється щодо земельної ділянки площею 0,2797 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 в інтересах сервітуарія для проходу та проїзду до житлового будинку АДРЕСА_4 . Право власності власника не земельну ділянку щодо частини якої встановлюється сервітут підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ОД № 082664 від 08.04.2004 року (т. 1, а.с. 172-173).

Отже, з наведеного вбачається, що забудовником 5-ти поверхового житлового будинку з мансардою та підземним паркінгом по АДРЕСА_7 виступало ТОВ Лазурне узбережжя . Будівництво здійснювалось на земельній ділянці, яка належить на праві власності ТОВ Лазурне узбережжя - АДРЕСА_3 , що підтверджується матеріалами справа (акт на право власності на земельну ділянку від 08.04.2004 року) та не заперечувалось сторонами в процесі розгляду справи.

Поряд з вказаним 5-ти поверховим житловим будинком, був побудований будинок АДРЕСА_8 , майнові права на які були відчужені забудовником ТОВ Лазурне узбережжя - ОСОБА_1 .

Оцінка апеляційного суду

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За положеннями ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснив Пленум ВССУ в своїй постанові № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Відповідно до ст. 4 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Майно об`єднання утворюється з майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

За обставинами даної справи ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ , звернулись до суду з позовом про скасування права власності на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_4 . Будь-які докази, які б підтверджували право власності ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ на спірний на житловий будинок чи його частину або земельну ділянку, на якій він розташовується, іншого майна, яке було передано співвласниками багатоквартирного будинку тощо, що б свідчило про порушення їх прав та/або законних інтересів матеріали справи не містять та позивач до суду не надавав. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_9 чи будь-яким іншим учасником правовідносин щодо вказаного нерухомого майна позивач не був. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ було зареєстровано 08.06.2015 року, в той як договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно був укладений 10.05.2013 року, а право власності зареєстровано 20.07.2017 року.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ обмежились в своїй позовній заяві лише оскарженням процедури реєстрації права власності на спірний нерухомий об`єкт та, як вже вище зазначалось, не вказали в чому саме полягає порушення їх прав. На аналогічну обставину звертало Міністерство юстиції України, під час розгляду скарги ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ на дії держаного реєстратора (т.1, а.с. 61).

Крім того, позивач не обрав жодного способу захисту його прав відповідно до цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим вказаний перелік не є вичерпним, що логічно випливає зі змісту частини 3 статті: суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин (постанова ВП ВС від 08.06.2021 року, справа № 662/397/15-ц).

Апеляційний суд зауважує, що готуючи справу до розгляду, суд першої інстанції повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз`яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду (п. 2 постанова пленуму ВСУ Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження в справі до судового розгляду № 5 від 12.06.2009 року). Вказані дії суддя вчиняє в порядку ст. 197 ЦПК України. Розглядаючи справу по суті в заочному порядку суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не визначився з сутністю та характером спірних правовідносин, не в повній мірі дослідив та встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, не визначився зі статусом позивача стосовно спору, не вирішив питання про склад осіб, прав та законних інтересів може стосуватися спір (не здійснив жодних дій щодо залучення до участі в справі ТОВ Лазурне узбережжя як власника земельної ділянки, забудовника спірного об`єкту - житлового будинку АДРЕСА_8 , а крім того й 5-ти поверхового житлового будинку, який знаходиться на балансі позивача), а також суд першої інстанції в своєму рішенні не визначився з способом захисту прав позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в цивільній справі № 523/9076/16-ц). При цьому маючи можливість усунути вказані недоліки зі стадії перегляду заочного рішення, суд першої інстанції фактично ухилився від здійснення правосуддя та вирішення спору по суті, в тому числі відмовивши в скасуванні заочного рішення суду.

Отже, оскільки спірне нерухоме майно являється окремим об`єктом нерухомого майна, право власності на яке було отримано відповідачами, розташовується на земельній ділянці, яка належить ТОВ Лазурне узбережжя , яке не було притягнуто до участі в розгляді справи, що підтверджується матеріалами справи, а порушення прав та законних інтересів позивача діями відповідачів щодо набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна належними, достатніми та достовірними доказами не підтверджено та, власне, позивачем не заявлено, апеляційний суд частково задовольняє апеляційні скарги та скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Інші доводи апеляційних скарг стосуються формальних міркувань, не впливають на вирішення справи по суті заявлених позовних вимог та з огляду на встановлені вище обставини, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, окремій оцінці не підлягають. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30).

Таким чином, враховуючи вище наведене, встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та не застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняє апеляційні скарги, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Одночасно, апеляційний суд роз`яснює позивачу право на звернення до суду з окремим позовом про усунення перешкод в користуванні чи розпорядженні власністю за наявності відповідних підстав та обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лазурне узбережжя - адвоката Дігуляра Василя Васильовича - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2020 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСББ ЛАЗУРНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Апатенко Марини Анатоліївни про скасування права власності - залишити без задоволення.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Дата складення повного тексту рішення 04 серпня 2021 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

29.07.2021 року м. Одеса