Рішення

від 05.08.2021 по справі 580/2985/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року справа № 580/2985/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "ХОРСТА" про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Ладижинської сільської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою протиправними та скасувати рішення №6-23/VІІІ від 26.03.2021 року Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення, і у відповідності та в межах чинного законодавства прийняти рішення щодо затвердження поданого проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124383200:03:000:3396 в адміністративних межах села Затишок, Уманського району, Черкаської області, за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що згідно норм Земельного кодексу України, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також не проведено обов`язкову державну експертизу у визначених законом випадках та відсутні відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Позивачем вказано, що проект землеустрою було перевірено на відповідність вимогам земельного законодавства на стадії погодження та надано висновки про відсутність будь-яких зауважень чи недоліків, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, визначеними в ЗК України, у зв`язку із чим спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того вказано, що відсутність дискреційності повноважень відповідача у даному випадку, оскільки у нього є лише один варіант правомірної поведінки з огляду на подання позивачем повного пакету документів - затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02.07.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в яких відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що сільська рада не може прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, який містить недоліки та передати у власність земельну ділянку не вилучивши її у попереднього користувача. Вказано також на недоліки, перелік яких встановлений у оскаржуваному рішенні. Зазначено, що право користування земельною ділянкою кадастровий № 7124383200:03:000:3396, яку бажає отримати у власність позивач, Фермерське господарство ХОРСТА в порядку, визначеному законом на момент розгляду заяви та на даний час - не припинено. Отже передача у власність даної земельної ділянки позивачу без припинення права користування нею ФГ "Хорста" прямо суперечить вимогам ст. 116 ЗК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру України в Черкаській області від 10.01.2019 №23-2/14-19-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га в адміністративних межах села Затишок, Уманського району, Черкаської області, за межами населеного пункту.

Вказаний проект виготовлено Жашківським районним відділом Державного Підприємства Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , який погоджено в порядку, встановленому вимогами Земельного Кодексу України, отримано відповідні висновки, проведено та отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації щодо відповідності проекту вимогам норм чинного законодавства.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124383200:03:000:3396 в адміністративних межах села Затишок, Уманського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, разом з оригіналом позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, заявою від 02.03.2021, в порядку ст. 118 Земельного кодексу України подано на затвердження та прийняття рішення про надання у власність, до Ладижинської сільської ради Уманського району, Черкаської області- розпорядника земельною ділянкою.

Рішенням Ладижинської сільської ради від 26.03.2021р. №6-231/VIII, розглянувши заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою з наступних підстав:

- у пояснюючій записці (сторінка 6) вказано, що розшифровка земель по власниках землі, землекористувачах та угіддях приведена в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, але сама довідка в проекті землеустрою відсутня;

- у таблиці 1 (сторінка 6 проекту відведення) у графі Б вказано, що земельна ділянка відноситься до земель запасу, що не відповідає дійсності, оскільки дана земельна ділянка перебуває в користуванні ФГ ХОРСТА для ведення фермерського господарства.

- у пояснюючій записці (сторінка 7) вказано, що проект землеустрою затверджений рішенням Ладижинської сільської ради, що не відповідає дійсності;

- наявність у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки обгрунтування розмірів та площі земельної ділянки не передбачено ст. 50 Закону України Про землеустрій , крім того, у даному обгрунтуванні не зрозуміло у кого гр. ОСОБА_1 просить надати йому дозвіл на відведення земельної ділянки;

- земельна ділянка кадастровий №7124383200:03:000:3396 перебуває у користуванні ФГ ХОРСТА і право користування ФГ ХОРСТА не припинено та договір оренди не розірвано, а відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: - завдання на розроблення проекту землеустрою; - пояснювальну записку; - копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); - письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; - матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); - відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; - розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); - розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); - акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); - акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон саніта

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України (у редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частина 9 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, однією із підстав для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою стала обставина перебування земельної ділянки кадастровий №7124383200:03:000:3396 у користуванні ФГ ХОРСТА , право користування яким не припинено, а договір оренди не розірвано.

Надавши оцінку вказаній обставині, судом враховано, що відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 ЗК України. З їх аналізу вбачається, що згода землекористувача на передачу земельної ділянки особі у власність не є підставою для припинення ним права користування земельною ділянкою.

Таким чином, розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у користуванні можливе лише після припинення договору оренди.

Відповідно до матеріалів проекту землеустрою, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №207304549 від 22.04.2020 (міститься в матеріалах справи) цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та орендар - ФГ ХОРСТА , згідно договору оренди землі б/н від 19.12.2019р. Укладений строком на 7 років з правом пролонгації.

Як зазначає відповідач, земельна ділянка кадастровий №7124383200:03:000:3396 на даний час перебуває у користуванні ФГ ХОРСТА і право користування ФГ ХОРСТА не припинено та договір оренди не розірвано.

Таким чином, ФГ ХОРСТА є дійсним користувачем земельна ділянка кадастровий №7124383200:03:000:3396.

Суд зазначає, що письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально є лише необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою. Проте, передачі у власність чи користування підлягають земельні ділянки, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

Відтак, на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте, на стадії затвердження проекту землеустрою та передачі її у власність чи користування, бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 15.06.2021р. у справі №823/106/18, від 04.05.2020р. у справі №816/1331/17, від 01.10.2020р. у справі №120/4116/19-а.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що за наявності у ФГ ХОРСТА права оренди на запитувану позивачем земельну ділянку, чинного та не скасованого договору оренди на земельну ділянку, у відповідача відсутні законодавчі підстави для передачі спірної земельної ділянки у власність позивача.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко