Постанова

від 03.08.2021 по справі 500/3898/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3898/20 пров. № А/857/9475/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Большакової О.О., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Квітовської Ю.С.,

представника відповідача Кущик А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області та Малого підприємства Хвиля на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі за позовом Малого підприємства Хвиля до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Баранюк А.З.,

час ухвалення рішення - 14:29:20,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 05 квітня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2020 року Мале підприємство Хвиля звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2020 року № 0002253201 та № 0002273201.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку із відсутністю ліцензії на право роздрібної торгівлі нафтопродуктами АЗС МП Хвиля припинила реалізацію нафтопродуктів з 01 липня 2019 року до 08 серпня 2019 року, однак магазин на автозаправній станції (АЗС) продовжив свою роботу. На вказаній АЗС відбуваються постійні перепади напруги електроенергії, які виходять за рамки дозволених 10%, у зв`язку із чим виходить із ладу електрообладнання, тому було вирішено у час коли не відбувається реалізація пального провести позаплановий ремонт паливо-роздавальної колонки (ПРК), електронного та комп`ютерного обладнання АЗС. Під час проведення профілактичних робіт на АЗС 01 липня 2019 року було виявлено що ПРК № 2, через яку відбувається пролив бензину А-92, не підтримує стабільного зв`язку з касовим апаратом (ЕККА). Для перевірки включення колонки оператору було дано команду на включення ПРК № 2, однак внаслідок некоректної роботи системи відбувся пролив 2 л. бензину А-92. Також, були виявлені пошкодження плати управління процесором ПРК № 2, яка була знята для ремонту. На наступний день 02 липня 2019 року продовжувались роботи по ремонту комп`ютера ПРК № 2, однак при запуску системи, відбувся збій та бензоколонка не спрацювала належним чином проливши 7,01 л. бензину А-92, внаслідок чого ЕККА видрукував чек, як реалізацію, а не технічний пролив палива. Плату управління процесором повторно було знято для ремонту. 05 липня 2019 року відремонтовану плату було встановлено на ПРК, але під час пробного проливу знову відбувся збій колонки допустивши пролив бензину А-92 в кількості 4,91 л. Лише після того, як було проведено ремонт блока живлення плати управління процесором ПРК № 2 появився стабільний зв`язок між колонкою та касовим апаратом. 11 липня 2019 року відбулось помилкове включення колонки на реалізацію пального через кнопку пуск а не через тех.пролив під час заміни паливо-роздавального пістолета, що протікав на ПРК № 3, після знаття якого зі шланга колонки розлилось пальне в невеликій кількості. Після заміни пістолета під час перевірки з`єднання на герметичність оператором було включено ПРК № 3 дизпаливо, пролито через лічильник 0.32 л. дизпалива, яке зайшло в шланг ПРК до пістолета. Зазначає, що пролите пальне, в ході профілактичних робіт, було повернуто в відповідні ємкості згідно актів повернення. Вказує, що 09 березня 2020 року МП Хвиля уклало договір № 1977 із ПФ ПРЕФ-СЕРВІС , предметом якого є монтаж, підключення та налаштування системи заміру рівнів і рівномірів та консолі на АЗС, що знаходиться за адресою: Козівський район, с. Дибще, вул. Л. Українки, 26 та належить Малому підприємству Хвиля , однак запровадження карантинних заходів завадили контрагенту доставити та встановити відповідне обладнання у необхідні терміни.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 22 липня 2020 року № 0002253201. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що позивач не здійснював продажу пального, а тому не допустив порушення податкового законодавства у цій частині, отже податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2019 року № 0002253201 є протиправним. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002273201, то таке прийняте правомірно, оскільки станом на 01 січня 2020 року є обов`язок позивача обладнати резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, однак станом на 29 липня 2020 року такі резервуари відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що оскільки позивачем за період з 01 липня 2019 року по 07 серпня 2019 року реалізовано пальне в кількості 14,24 літра на загальну суму 406,17 грн, що підтверджується Z-звітами електронного журналу, без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, то податкове повідомлення-рішення № 0002253201 винесене правомірно.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Мале підприємство Хвиля подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року карантин, що призвело до неможливості виконання зобов`язань контрагентом щодо поставки та встановлення відповідного обладнання у необхідні терміни.

В судовому засіданні представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені, щодо апеляційної скарги позивача заперечив.

03 серпня 2021 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що не зможе з`явитись у судове засідання через участь у іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що необхідно відхилити дане клопотання, оскільки на підтвердження обгрунтованості вказаного клопотання не долучено доказів залучення представника до участі в іншому судовому засіданні, а також відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів

Крім того, виходячи з положень ч. 4 ст. 196 КАС України присутність осіб, які беруть участь у справі, є не обов`язковою та судом така обов`язковою не визнавалася, а відкладення справи, призведе до необґрунтованого затягування апеляційного розгляду, коли таку може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та наданих письмових пояснень викладених в апеляційних скаргах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 22 червня 2020 року № 712 та направлень ГУ ДПС у Тернопільській області від 22 червня 2020 року № 872, № 873, № 875, з відома та в присутності директора МП Хвиля Чоловського В.А., було проведено фактичну перевірку МП Хвиля з питань наявності ліцензій на право виробництва, зберігання, здійснення оптової та роздрібної торгівлі пальним, реєстрації акцизних складів, обладнання та реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, дотримання встановлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюються вимогами Кодексу, Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та інших нормативно-правових актів, результати якої оформленні актом від 30 червня 2020 року № 438/19-00-32-01/14047979.

З вказаного акту слідує, що перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме на АЗС, що знаходиться за адресою: Козівський р-н, с. Дибще, вул. Л.Українки, буд. 26, за період з 01 липня 2019 року по 07 серпня 2019 року реалізовано пальне в кількості 14,24 л. на загальну суму 406,17 грн, що підтверджується Z-звітами електронного журналу. МП Хвиля отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 08 серпня 2019 року по 08 серпня 2020 року.

Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що МП Хвиля порушено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Також встановлено, що МП Хвиля у своїй господарській діяльності використовує 4 резервуари, які не обладнані рівнемірами-лічильниками та 3 паливо-роздавальні колонки, які виконують функції витратомірів-лічильників та не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що МП Хвиля порушено п.п. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки, на підставі акта від 30 червня 2020 року №438/19-00-32-01/14047979, 22 липня 2020 року було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002253201, згідно з яким застосовані до МП Хвиля штрафні (фінансові) санкції у сумі 250000,00 грн за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії; № 0002273201, згідно з яким застосовані до МП Хвиля штрафні (фінансові) санкції у сумі 140000,00 грн за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильниквів та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 04 листопада 2020 року № 31723/9/99-00-06-06-06-06 дані рішення залишені без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2020 року № 0002253201. Щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2020 року № 0002273201, то у задоволенні цієї відмовлено.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно із п.п. 19-1.1.14. п. 19-1 ст. 19 ПК України однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, в тому числі у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5. ПК України).

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст80 ПК України).

Положеннями п. 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абз. 8 вказаного пункту у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі - Закон № 481/95-ВР).

До вказано Закону було внесено зміни Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів , які набули чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно із ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Частиною 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Абзацом 8 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Системний аналіз вказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що для притягнення особи до відповідальності за порушення норм чинного законодавства податковий орган у разі виявлення порушень зобов`язаний скласти акт перевірки, в якому відобразити результати перевірки, зокрема виявлені порушення, матеріали, які досліджувались та висновки перевірки, а документи, які аналізувались в ході перевірки мають бути відображені в акті перевірки чи долучені до такого акту як додатки. Такий акт перевірки не тільки підтверджує факт проведення фактичної перевірки, а є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Фактична перевірка позивача проводилась з дотриманням порядку встановленого законом, і відповідач, як державний орган, який видає ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, мав повноваження здійснювати перевірку та у разі виявлення порушень щодо продажу пального без ліцензії приймати рішення про застосування штрафних санкцій, що не оспорюється сторонами.

Актом перевірки встановлено, що МП Хвиля отримало ліцензію на право здійснення роздрібної господарської торгівлі пальним терміном дії з 08 серпня 2019 року по 08 серпня 2020 року.

Також, згідно акту перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним МП Хвиля за період з 01 липня 2019 року по 07 серпня 2019 року реалізовано пальне в кількості 14,24 л на загальну суму 406,17 грн, що підтверджується Z-звітами електронного журналу.

З матеріалів справи слідує, що позивачем під час проведення перевірки надавалися пояснення щодо пробитих чеків через ЕККА на АЗС МП Хвиля протягом періоду з 01 липня 2019 року по 11 липня 2019 року. Згідно вказаних пояснень зазначено, що у зв`язку з відсутністю ліцензії на право роздрібної торгівлі нафтопродуктами, АЗС МП Хвиля припинила реалізацію нафтопродуктів з 01 липня 2019 року по 08 серпня 2019 року, але магазин на АЗС продовжив свою роботу. В цей час позивачем проводив ремонт паливо-роздавальних колонок, електронного та комп`ютерного обладнання АЗС, який здійснювався ФОП ОСОБА_1 . Під час профілактичних робіт виявлено, що ПРК № 2, через яку відбувся пролив бензину А-92, не підтримує стабільного зв`язку з касовим апаратом ЕККА. Для перевірки включення колонки оператору було дано команду на включення ПРК № 2, однак оператор допустився помилки включивши заявлені наладчиком 2л бензину А-92 не на клавішу тех.пролив , а натиснувши клавішу Пуск , в результаті чого помилково було видруковано чек як реалізація. Виявлено пошкодження плати управління процесором ПРК № 2 та така була знята для ремонту. Після ремонту для перевірки знову дано команду оператору, який знову повторив вищевказану помилку, внаслідок чого бензоколонка не спрацювала належним чином і пролила 7,01 л. Відбувся збій ЕККА та видрукувано чек як реалізацію а не технічний пролив під час включення. Повторно було забрано в ремонт плату управління процесором. Після ремонту під час перевірки оператором втретє допущено ту саму помилку, що спричинило видрукування нового помилкового чека. Сервісна служба провела ремонт блока живлення плати управління процесором ПРК № 2 після чого з`явився стабільний зв`язок між колонкою та касовим апаратом. Також, помилкове включення колонки на реалізацію пального відбулося під час заміни паливо-роздавального пістолета, що протікав на ПРК № 3 дизельне пальне та пролито 0,32 л дизпалива, яке зайшло в шланг ПРК до пістолета. Пролите через вище вказані профілактичні та ремонтні роботи пальне повернуто у відповідні ємкості згідно Акту повернення.

Проте, вказані пояснення не враховані під час складання акту перевірки.

МП Хвиля подало до контролюючого органу заперечення до акту перевірки та на підтвердження відсутності фактів реалізації пального за період зазначений в акті долучено наступні документи: договір від 25 червня 2019 року № 25/06/19 на виконання робіт з обслуговування та ремонту комп`ютерної техніки та обладнання АЗС; замовлення послуг до Договору від 25 червня 2019 року № 25/06/19 від 01 липня 2019 року; замовлення послуг до Договору від 25 червня 2019 року № 25/06/19 від 02 липня 2019 року; замовлення послуг до Договору від 25 червня 2019 року № 25/06/19 від 05 липня 2019 року; акт діагностики техніки та обладнання згідно договору від 25 червня 2019 року № 25/06/19 від 05 липня 2019 року; акт про втрати пального згідно договору від 25 червня 2019 року № 25/06/19 від 11 липня 2019 року; акт виконаних робіт/послуг у липні 2019 року згідно договору від 25 червня 2019 року № 25/06/19; акти перевірки ПРК (ОРК) на точність відпуску нафтопродуктів на АЗС та зливання їх після перевірки до резервуарів від 01 липня 2019 року, 02 липня 2019 року, 05 липня 2019 року.

Також, відповідно до п. 7 та п. 8 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків:

дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції службова видача ;

забороняється реєструвати через РРО від`ємні суми з використанням операції сторно .

Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

На виконання вказаних вимог законодавства, МП Хвиля здійснено скасування помилкових сум проведених через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується копіями чеків.

Однак, рішенням Державної податкової служби України від 04 листопада 2020 року № 31723/6/99-00-06-02-06-06 скаргу позивача залишено без задоволення та не враховано вищевказані обставини.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи належні докази, колегія суддів вважає, що продажу палива у кількості 14.24 л не було, а відбувся його пролив, під час ремонтних робіт паливо-роздавальної колонки.

Відтак, оскільки відповідачем факт відпуску позивачем пального в період з 01 липня 2019 року по 07 серпня 2019 року у встановленому порядку не доведено, та з огляду на те, що в межах спірних правовідносин мало місце проведення перевірки та ремонту ПРК (ОРК), що не є реалізацією пального в розумінні Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не допустив порушення податкового законодавства у цій частині, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2019 року № 0002253201 є протиправним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2019 року № 0002273201, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Пунктом 230.1 ст. 230 ПК України визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких виробляється спирт етиловий, повинні бути обладнані витратомірами - лічильниками обсягу виробленого спирту етилового (далі - витратомір-лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників обсягу виробленого спирту етилового.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Відпуск пального без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників забороняється.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також порядок передачі облікових даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників електронними засобами зв`язку контролюючим органам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України норми п .230.1 ст. 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.

Згідно із ст. 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі по тексту - Порядок № 891).

Підпунктом 3 п. 2 Порядку № 891 передбачено, що резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Згідно із п.22 підрозд.5 розділу XX ПК України відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів, відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01 липня 2019 року;

2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01 жовтня 2019 року;

3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01 січня 2020 року.

Отже, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Підпунктом 128 прим.1.1 ст.128 прим.1 ПК України передбачено, зокрема, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 грн. за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, та/або незареєстрований витратомір-лічильник.

Відповідно до пункту 18 підрозділу 5 Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку Податкового кодексу України норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 01 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, з 01 січня 2020 року повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1 ст. 230 Кодексу), а відповідальність за порушення цієї вимоги настає з 01 квітня 2020 року.

Щодо доводів апеляційної скарги МП Хвиля про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року карантин, що призвело до неможливості виконання зобов`язань контрагентом щодо поставки та встановлення відповідного обладнання у необхідні терміни, то колегія суддів не бере такі до уваги, оскільки вказаними вище нормами Податкового кодексу України встановлено обов`язок суб`єкта обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі у строк не пізніше 01 січня 2020 року, а відповідальність за порушення вказаного обов`язку застосовується з 01 квітня 2020 року.

За відсутності обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та відсутності реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі у встановлений строк виключає можливість проведення суб`єктом здійснення операцій з обігу пального та його зберігання.

Матеріали справи не містять доказів встановлення витратомірів та рівнемірів на резервуарах, що знаходяться на акцизному складі позивача, станом на 30 червня 2020 року(день складення акту перевірки). При цьому, згідно акту № 1977 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) обладнання, а саме рівнеміри і консолі на акцизному складі МП Хвиля введені в експлуатацію 17 липня 2020 року. Тобто, до 17 липня 2020 року резервуар для пального, що знаходиться на вказаному акцизному складі позивача, не було обладнано рівнемірами.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи обов`язок позивача обладнати резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі станом на 01 січня 2020 року, та встановленим перевіркою фактом їх відсутності станом на 29 липня 2020 року, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2019 року № 0002273201 прийнято правомірно.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області та Малого підприємства Хвиля залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 500/3898/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 06 серпня 2021 року.