Постанова

від 03.08.2021 по справі 460/2227/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2227/20 пров. № А/857/11140/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Большакової О.О., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Квітовської Ю.С.,

представника позивача Шевчука І.С.,

представника відповідача Шангрик Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенерго Сервіс до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Махаринець Д.Є.,

час ухвалення рішення - 11:38:26,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 12 лютого 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоенерго Сервіс звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми В1 № 0000500402 від 11 березня 2020 року, яким зменшено суму відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку за декларацією з ПДВ за листопад 2019 року у розмірі 181656,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 90828,00 грн; форми В4 № 0000510402 від 11 березня 2020 року, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за декларацією з ПДВ за листопад 2019 року на суму 1040064,00 грн; форми Н № 0000520402 від 11 березня 2020 року, на підставі якого нараховано штрафну санкцію за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 181656,00 грн, а саме застосовано штраф в розмірі 50% від такого ПДВ у сумі 90828,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 лютого 2020 року на його адресу надійшов акт № 302/17-00-04-02/39706856 від 12 лютого 2020 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника податку у банку по декларації з ПДВ за листопад 2019 року. З акту слідує, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТзОВ Теплоенерго Сервіс вимог ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника по декларації з ПДВ за листопад 2019 року, а саме в порушення п. 121.1 ст. 121, п. 44.1, п. 44.6, п. 44.7 ст. 44, пп. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено податковий кредит на суму 1040064,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) в сумі 1040064,00 грн; в порушення п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 1201.1 ст. 1201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 181656,00 грн по декларації за липень 2019 року, що в подальшому призвело до завищення суми, яка не підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1. декларації) за листопад 2019 року на суму 181656,00 грн. Вважає, що при формуванні податкового кредиту за листопад 2019 року він діяв у відповідності до норм чинного законодавства, при цьому господарські операції мали реальний (товарний) характер. Документи, оформленні при здійсненні господарських операцій, у своїй сукупності є достатнім доказом правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість. При цьому, твердження відповідача щодо не використання придбаних товарів позивачем у господарській діяльності та відсутність документів які підтверджують показники декларації є нічим не підтвердженими припущеннями. Також, твердження контролюючого органу про не підтвердження про завищення суми податкового кредиту в розмірі 1040064,00 грн у зв`язку із не надання позивачем документів, які підтверджуються правомірність формування податкового кредиту починаючи з жовтня 2018 року по листопад 2019 року є необґрунтованими, оскільки перевірка проводилася відповідачем саме по декларації за листопад 2019 року, жодних згадок про необхідність обревізування попередній періодів такий наказ не містить. А належних вимог про надання таких документів за попередні періоди від працівників відповідача не отримував, про що повідомляв відповідача у своїх запереченнях. Відтак, вважає, що фірма мала законне право на формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних та правомірно включила їх до складу податкового кредиту за листопад 2019 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області: форми В1 № 0000500402 від 11 березня 2020 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Теплоенерго Сервіс зменшено суму відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку за декларацією з ПДВ за листопад 2019 року у розмірі 181656,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 90828,00 грн; форми В4 № 0000510402 від 11 березня 2020 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Теплоенерго Сервіс зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітною періоду за декларацією з ПДВ за листопад 2019 року на суму 1040064,00 грн; форми Н № 0000520402 від 11 березня 2020 року, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю Теплоенерго Сервіс нараховано штрафну санкцію за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 181656,00 грн, а саме: застосовано штраф в розмірі 50% від такого ПДВ у сумі 90828,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами порушення ТзОВ Теплоенерго Сервіс п. 121.1 ст. 121, п. 44.1, п. 44.6, п. 44.7 ст. 44, п. 120-1.1 ст. 120-1, пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості та є протиправними.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що придбаний легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні, марка - SKODA, модель - KODIAQ, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2018, придбаний в липні 2019 року за межами митної території України, а саме в Польщі, не використовується підприємством у своїх господарській діяльності. Судом першої інстанції не було взято до уваги неповноту наданих документів, які могли б свідчити про нарахування до значень податкового кредиту відображеного у декларації за листопад 2019 року - при наданні документів згідно із складених позивачем актів приймання-передачі документів при проведенні документальної виїзної перевірки всупереч нормам ПК України надано неповний перелік документів на підтвердження дійсності здійснення господарських операцій. Твердження щодо відсутності ревізорів за місцем проведення перевірки, та складання актів відсутності працівників контролюючого органу за місцем знаходження позивача не відповідають дійсності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що для працівників контролюючого органу, які проводили перевірку, надавалися всі необхідні документи, які стосуються заявлених сум бюджетного відшкодування. Документи, щодо яких в акті перевірки міститься згадка як ненадані, стосувалися показників звітності позивача за жовтень 2018 року по жовтень 2019 року, контролюючим органом в межах строку перевірки з дотриманням процедури передбаченої відповідним законом не витребовувалися. Жодних відомостей про оформлення працівниками відповідача акту відмови у наданні документів, як це передбачено п. 85.6 ст. 85 ПК України такий акт не містить. Експлуатація автомобіля, щодо якого було заявлено до відшкодування суми податкового кредиту, підтверджується наказом № 31-09 від 31 серпня 2019 року, актом приймання-передачі основних засобів від 31 серпня 2019 року та відповідною карткою 105 рахунку.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з поданою ТзОВ Теплоенерго Сервіс до ДПІ у м. Рівному ГУ ДПС у Рівненській області податковою декларацією з податку на додану вартість від 18 грудня 2019 року № 36273364 за листопад 2019 року: від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) становить 1221720,00 грн; сума від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, становить 181656,00 грн; сума від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 1040064,00 грн. Значення рядка 17 (усього податкового кредиту) в сумі 1221720,00 грн складається з значення рядка 16 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) в сумі 479190,00 грн, значення 11.1. (ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою) в сумі 227028,00 грн та значення рядка 10 (придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою) в сумі 515502,00 грн. До декларації за листопад 2019 року позивачем також було включено 297534,00 грн від`ємного значення сформованого у попередньому звітному періоді. Згідно додатку 3 до декларації з ПДВ за листопад 2019 року слідує, що від`ємне значення ПДВ в загальній сумі 181656,00 грн, заявлене позивачем до відшкодування на рахунок у банку, було сформоване у липні 2019 року за рахунок самостійної сплати позивачем сум податку на додану вартість, про свідчить запис про індивідуальний податковий номер постачальника, який відповідає номеру ТзОВ Теплоенерго Сервіс у такій декларації.

В Додатку 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) , позивач просив бюджетне відшкодування в сумі 181656,00 грн перерахувати на рахунок платника у банку.

На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 17 січня 2020 року № 142 та направлень від 27 січня 2020 року № 154/17-00-04-02, № 155/17-00-0402, відповідно до п. 200.11 ст. 200 розділу V, в порядку, встановленому на підставі п.п. 78.1.8, п 78.1 ст. 78, ст. 79 глави 9 розділу Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Теплоенерго Сервіс з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку за листопад 2019 року.

Результати перевірки оформлені актом № 302/17-00-04-02/39706856 від 12 лютого 2020 року, яким встановлено порушення ТзОВ Теплоенерго Сервіс вимог ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника по декларації з ПДВ за листопад 2019 року, а саме: в порушення п. 121.1 ст. 121, п. 44.1, п. 44.6, п. 44.7 ст. 44, пп. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено податковий кредит на суму 1040064,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) в сумі 1040064,00 грн в порушення п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.1201.1 ст. 1201, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 181656,00 грн по декларації за липень 2019 року, що в подальшому призвело до завищення суми, яка не підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1. декларації) за листопад 2019 року на суму 181656,00 грн.

26 лютого 2020 року позивач подав до ГУ ДПС у Рівненській області заперечення на акт перевірки, в яких Позивач висловив незгоду із висновками, що містяться в ньому, вказав, що висновки акту перевірки щодо ненадання документів та не використання у господарській діяльності автомобілю, який був імпортований у липні 2019 року, не відповідають дійсності. Оскільки запит контролюючого органу про надання додатково затребуваних документів було отримано позивачем після отримання акту перевірки. Разом із такими запереченнями позивач повторно надав для контролюючого органу ряд документів, щодо яких в акті перевірки містилося посилання як не надані та докази прийняття обумовлено у акті перевірки автомобілю до експлуатації

06 березня 2020 року ГУ ДПС у Рівненській області надіслало ТзОВ Теплоенерго Сервіс відповідь на заперечення до акту перевірки, в яких контролюючий орган відмовив у врахуванні доводів ТзОВ Теплоенерго Сервіс , що містилися у запереченнях до акту перевірки.

На підставі акту № 302/17-00-04-02/39706856 від 12 лютого 2020 року ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення: форми В1 № 0000500402 від 11 березня 2020 року, яким позивачу зменшено суму відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку за декларацією з ПДВ за листопад 2019 року у розмірі 181656,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 90828,00 грн; форми В4 № 0000510402 від 11 березня 2020 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за декларацією з ПДВ за листопад 2019 року на суму 1040064,00 грн; форми Н № 0000520402 від 11 березня 2020 року, на підставі якого позивачу нараховано штрафну санкцію за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 181656,00 грн, а саме застосовано штраф в розмірі 50% від такого ПДВ у сумі 90828,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закон № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.14 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно акту перевірки № 302/17-00-04-02/39706856 від 12 лютого 2020 року, висновки контролюючого органу про порушення ТзОВ Теплоенерго Сервіс приписів податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2019 року, ґрунтуються на твердженні про ненадання документів, які підтверджують правомірність формування показників податкового кредиту та сум відшкодування від`ємного значення, заявлених у декларації за листопад 2019 року, та не використання придбаних товарів (автомобілю Skoda Kodiaq) у господарській діяльності платника податків.

З вищевказаного акту перевірки слідує, що в ході її проведення контролюючим органом проводився аналіз джерел та причин формування від`ємного значення показників декларації з ПДВ позивача у попередніх періодах.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем до перевірки, а також і до позовної заяви, надано наступні документи: валютно-митна декларація, інвойси за липень 2019 року (на 17 арк.) контракт № PL2 від 25 березня 2019 року з додатками по імпорту (на 13 арк.) платіжні доручення АТ Ощадбанк в євро (на 3 арк.), банківські виписки за листопад 2019 року (на 5 арк.), а також договори з основними постачальниками за листопад 2019 року (Договір на проведення робіт та надання послуг № 20191113-1ПДР від 13 листопада 2019 року та Договір № 2019113-1 від 13 листопада 2019 року укладені з ТзОВ Солар Стальконструкція , та Договір поставки № 319304 від 08 листопада 2019 року укладений з ТзОВ Укрелектроапарат .

Вищевказані документи підтверджують правомірність формування показників від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відображена у рядку 21 декларації за листопад 2019 року на суму 742530,00 грн. Оскільки, частина таких показників сформовані за рахунок сплати ПДВ при імпорті товарів у на митну територію України, інша ж сформована за рахунок попередньої сплати грошових коштів в якості авансу по вищезгаданим договорам на проведення робіт та надання послуг № 20191113-1ПДР від 13 листопада 2019 року та № 2019113-1 від 13 листопада 2019 року укладені з ТзОВ Солар Стальконструкція , та договором поставки № 319304 від 08 листопада 2019 року укладеним з ТзОВ Укрелектроапарат . Тобто, обсяг податкового кредиту за листопад 2019 року був сформований за рахунок імпортних операцій з придбання товарів у нерезидентів закордоном та за рахунок попередньої оплати (авансу) за товари та послуги для контрагентів в України. Тому основними документами, які підтверджують правомірність формування показників податкового кредиту у декларації є контракти, договори та банківські виписки завірені банком.

Також, згідно акту перевірки контролюючим органом проводився аналіз вантажно-митних декларацій, за якими позивачем здійснювалися операції з імпорту товарно-матеріальних цінностей та документів, що підтверджували сплату податку на додану вартість під час митного оформлення таких товарів. А зокрема, згідно акту перевірки контролюючим органом встановлено факт надання позивачем вантажно-митних декларацій та документів (банківських виписок), що підтверджували сплату ПДВ за липень 2019 року на суму 181656,00 грн та за листопад 2019 року на суму 227027,00 грн, разом на суму 408683,00 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи додатку 3 до декларації з ПДВ за листопад 2019 року, від`ємне значення ПДВ в загальній сумі 181656,00 грн, заявлене позивачем до відшкодування на рахунок у банку, було сформоване у липні 2019 року за рахунок самостійної сплати позивачем сум податку на додану вартість, про свідчить запис про індивідуальний податковий номер постачальника, який відповідає номеру ТзОВ Теплоенерго Сервіс у такій декларації (графа 2 таблиці 2 додатку 3).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування на рахунок платника податків у банку у декларації за листопад 2019 року була сформована виключно за рахунок сплати позивачем сум ПДВ у складі митних платежів під час митного оформлення товарів за відповідною вантажно-митною декларацією у липні 2019 року, перевірялася ревізорами відповідача в ході обумовленої перевірки.

З матеріалів справи, а саме з актів приймання-передачі документів для проведення виїзної документальної перевірки ТзОВ Теплоенерго Сервіс від 28 січня 2020 року та від 29 січня 2020 року, слідує, що під час проведення перевірки позивачем надавалися для працівників контролюючого органу, які проводили перевірку, відповідні вантажно-митні декларації, разом із договорами та банківськими виписками, платіжними дорученнями, які стосуються заявлених сум бюджетного відшкодування та показників податкового кредиту відображеного у декларації за листопад 2019 року, що зараховувалось до значень податкового кредиту наступних звітних періодів.

Також, згідно наявних в матеріалах справи заперечень до акту перевірки, позивач вказував про вищевказані обставини щодо подання усіх документів, які стосуються заявлених сум бюджетного відшкодування.

Крім цього, ТзОВ Теплоенерго Сервіс надано митні декларації за липень 2019 року, а також платіжні доручення про сплату плати за митне оформлення товарів, картки рахунку, щодо взаєморозрахунків із митним органом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту із ПДВ на суму не менше 924186,00 грн, що складається із: 227028,00 грн (значення 11.1. (ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою); 515502,00 грн (значення рядка 10 (придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою), та 181656,00 грн частина значення рядка 16 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) яке сформовано за наслідком здійснення операцій із імпорту основних засобів у липні 2019 року.

Відповідачем в акті перевірки зазначено про ненадання позивачем документів за періоди жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий, квітень, червень, липень, серпень, вересень, листопад 2019 року, проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі документи стосувалися показників звітності позивача з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року та контролюючим органом в межах строку перевірки з дотриманням процедури передбаченої відповідним законом не витребовувалися.

Зокрема, відповідна документальна позапланова виїзна перевірка звітності позивача проводилася у період з 28 січня 2020 року по 05 лютого 2020 року. 28 січня 2020 року та 03 лютого 2020 року працівники відповідача, відповідальні за проведення перевірки, намагалися наручно вручити для посадових осіб позивача запити № 1135/10/17-00-04-02-05 від 28 січня 2020 року та № 1357/10/17-00-04-02-05 від 03 лютого 2020 року щодо надання копій документів з питань формування від`ємного значення по рядку 16 декларації за листопад 2019 року. В акті перевірки зазначено, що у зв`язку із відмовою посадових осіб позивача наручно отримати такі запити, ревізорами відповідача було складено акти відмови від отримання запитів № 1135/17-00-04-02 від 28 січня 2020 року та № 1357/17-00-04-02 від 28 січня 2020 року. Тому, запит № 1135/10/17-00-04-02-05 від 28 січня 2020 року був направлений 29 січня 2020 року поштою, а отриманий позивачем лише 07 лютого 2020 року, тобто після завершення перевірки, що підтверджується конвертом поштового відправлення та витягом із сайту Укрпошти про час вручення поштового відправлення, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно із п. 85.4. ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Пунктом 85.6. ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З огляду на вищевказані норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що об`єктивної можливості виконати вимоги запиту у строк до завершення перевірки позивач не мав, оскільки на час отримання такого запиту вищезгадана перевірка була завершеною, а також посадовими особами відповідача було порушено положення п. 85.4. ст. 85 ПК України, яким передбачено процедуру подання запиту на отримання копій документів не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

При цьому, твердження контролюючого органу про відсутність у позивача затребуваних згідно запиту документів є передчасним, оскільки контролюючий орган мав би зафіксувати обставини щодо не надання посадовими особами позивача документів, шляхом оформлення акту відмови у наданні документів та внести до такого акту перелік затребуваних документів, які не надано, проте із змісту акту перевірки слідує, що такого акту відмови у наданні документів в ході перевірки не оформлялося.

Крім цього, в ході перевірки контролюючим органом було пред`явлено вимогу про проведення інвентаризації та згідно матеріалів справи така була проведена позивачем 30 січня 2020 року відповідно до наказу № 29-1 від 29 січня 2020 року.

З матеріалів справи, а саме з актів приймання-передачі документів від 29 січня 2020 року, слідує, що позивачем було виконано усі законні вимоги працівників контролюючого органу щодо надання документів та проведення інвентаризації основних засобів, й інших товарно-матеріальних цінностей.

Щодо твердження відповідача про не проведення інвентаризації на їх вимогу, то такі спростовані наявними в матеріалах справи листами позивача від 05 лютого 2020 року, № 07-02/20 від 07 лютого 2020 року та № 07-02/21 від 07 лютого 2020 року, якими відповідача повідомлено про здійснення інвентаризації.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, у зв`язку із відсутністю відповідальних ревізорів за місцем проведення перевірки в період з 30 січня 2020 року по 05 лютого 2020 року, останні не ознайомилися із результатами такої інвентаризації (копії наказу про проведення інвентаризації та її результатів, а також актів відсутності працівників відповідача під час перевірки на за місцем знаходження позивача наявні у матеріалах справи).

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та заявленого бюджетного відшкодування ПДВ в розрізі висновку контролюючого органу з приводу не використання придбаних товарів (автомобілю Skoda Kodiaq) у господарській діяльності платника податків, а відтак й необхідністю нарахування позивачу відповідних податкових зобов`язань та застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкової накладної із відповідними податковими зобов`язаннями, то колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки слідує, що відповідач, вказуючи на не введення позивачем автомобілю Skoda Kodiaq у експлуатацію, прийшов до висновку про не використання товариством у своїй господарській діяльності вищевказаного автомобілю, а тому відповідачем вказано про необхідність нарахування позивачу відповідним сум податкових зобов`язань у відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України у разі, якщо при придбанні товарів/послуг, необоротних активів платником податків була включена сума ПДВ до складу податкового кредиту, а такі товари/послуги, необоротні активи не використовуються в господарській діяльності такого платника податку, то у платника податків виникає обов`язок нарахування податкових зобов`язань із ПДВ та складання не пізніше останнього звітного (податкового) періоду і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної по таким товарам/послугам та необоротним активам.

ГУ ДПС у Рівненській області було додаткового застосовано відносно позивача штраф передбачений ст. 120-1 ПК України - за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної, у зв`язку із тим, що позивач не вчинив дії щодо самостійного нарахування податкових зобов`язань із ПДВ та складання не пізніше останнього звітного (податкового) періоду і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної по сумам ПДВ включеним до кредиту сплачених під час придбання автомобілю Skoda Kodiaq, як такого, що не використовується в господарській діяльності позивача.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що автомобіль Skoda Kodiaq, який був імпортований позивачем у липні 2019 року (щодо якого позивачем заявлено сплачені суми ПДВ до відшкодування у декларації за листопад 2019 року), був введений в експлуатацію ще в серпні 2019 року згідно наказу № 31-09 від 31 серпня 2019 року, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31 серпня 2019 року та відповідною карткою 105 рахунку.

Крім цього, ТзОВ Теплоенерго Сервіс до суду першої інстанції було додатково надані відомості щодо наявності у штаті позивача відповідних водіїв та відомостей про нарахування їм заробітної плати, а також відомостей про придбання пального необхідного для експлуатації названого автомобілю, зокрема наказ № 08-01 від 31 серпня 2019 року, звіти за формою 1ДФ за 3,4 квартали 2019 року, наказ про затвердження штатного розпису № 2-Ш від 31 серпня 2020 року та квитанції про придбання пального.

Вищенаведеними документами підтверджується фактична можливість здійснення експлуатації вказаного транспортного засобу позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що безпідставним є висновок відповідача щодо не використання позивачем автомобілю Skoda Kodiaq у господарській діяльності позивача, що міститься у акті перевірки, оскільки до перевірки було надано докази, які свідчили про введення такого автомобілю до експлуатації, а відтак і використання в господарській діяльності позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області форми В1 № 0000500402 від 11 березня 2020 року, форми В4 № 0000510402 від 11 березня 2020 року, форми Н № 0000520402 від 11 березня 2020 року.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 460/2227/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. О. Большакова М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 06 серпня 2021 року.