Рішення

від 27.07.2021 по справі 760/12856/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/4989/21

Справа №760/12856/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Кривулько С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року позивач звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 2 448 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 10 930,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.04.2015 року відповідач взяв у позивача в борг грошові кошти у розмірі 90 000,00 доларів США, про що між сторонами була складена розписка. Відповідно до складеної розписки, відповідач зобов`язувався повернути позивачу кошти протягом трьох місяців із моменту вимоги позивача.

Зазначає, що позивач неодноразово в телефонному режимі, а також через спільних знайомих звертався до відповідача із вимогою про повернення боргу, проте дані вимоги були проігноровані відповідачем.

Після цього, 17.01.2020 року позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу із проханням повернути борг у термін, який зазначений у розписці від 29.04.2015 року, однак станом на день звернення із позовом до суду, відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

Крім того позивач посилається, що 27.01.2020 року представником позивача - адвокатом Іскоростенським Д.А. було надіслано відповідачу лист № 27/01 із пропозицією досудового врегулювання спору та повернення позивачу суми боргу, що також було проігноровано відповідачем.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

10.06.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

12.06.2020 року на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.06.2020 року в справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.06.2020 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2020 року у справі було закрито підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте 27.07.2021 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано до суду заяву, в якій останній позовні вимоги підтримав, та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 1 статті 1047 ЦК України встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 29.04.2015 року позивач надав у борг відповідачу кошти у розмірі 90 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 6).

Відповідно до складеної розписки, відповідач зобов`язувався повернути позивачу кошти протягом трьох місяців із моменту вимоги позивача.

Так, відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Таким чином, наявність боргової розписки у позикодавця та відсутність останньої у позичальника, свідчить про те, що боргові зобов`язання останньою не виконані.

За таких обставин, суд вважає, що розписка від 29.04.2015 року в розумінні вимог ст. 1047 ЦК України є належним доказом у справі в підтвердження отримання відповідачем у позику від позивача коштів у розмірі 90 000,00 доларів США.

17.01.2020 року позивачем засобами поштового зв`язку цінним листом було надіслано на адресу відповідача, яка зазначена у розписці, вимогу про повернення боргу у строк, який зазначений у розписці. Зазначені обставини підтверджуються копією опису вкладень цінного листа та копіє накладної про відправлення листа (а.с. 8-9).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги те, що відповідач протягом трьох місяців із 17.01.2020 року (дня надсилання письмової вимоги про повернення боргу), а також станом на день ухвалення рішення у справі не виконав взяті на себе зобов`язання та суму боргу у розмірі 90 000,00 доларів США позивачу не повернув, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості згідно розписки від 29.04.2015 у розмірі 90 000,00 доларів США є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв`язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути заборговану відповідачем суму за курсом НБУ станом на день звернення до суду, а саме 2 248 000,00 грн.

Разом з тим, офіційний курс, встановлений НБУ станом на 27.07.2021 року за 100 доларів США дорівнює 2 698,05 грн.

З огляду на викладене вище та враховуючи вимоги ст.533 ЦК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 2 428 245,00 грн. (90 000,00 дол. США х 26,9805 = 2 428 245,00грн.).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10 510,00 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 10 930,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 533, 610, 611, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 128, 130, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 2 428 245,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 10 930,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Букіна