Постанова

від 04.08.2021 по справі 488/1568/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.08.21

22-ц/812/1594/21

Провадження №22-ц/812/1594/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи №488/1568/21 за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Лазаревої Г.М. в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про поділ майна,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

Позовну заяву мотивувала тим, що вона з відповідачем з 11 вересня 2004 року перебувала в шлюбі, який розірвано за рішенням суду 11 квітня 2018 року. За період шлюбу було набуто майно, яке підлягає поділу.

Посилаючись на вказане, просила виділити у власність та визнати за нею в порядку поділу право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,099 га, кадастровий номер 4810136600:10:001:0016. Залишити у власності ОСОБА_2 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Корабельного районного суду м.Миколаєва від 17 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Після чого, ухвалою того ж суду від 08 червня 2021 року, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення без руху позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна визнано неподаною та повернуто позивачці.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу , розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 185 ЦПК України передбачено, що суд вправі повернути позовну заяву позивачу, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст.ст. 175 і 177 ЦПК України , а пропозиція виправити недоліки у встановлений судом строк не виконана.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 , 177 ЦПК України . Зокрема, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Крім того, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху та згодом повертаючи як неподану, суд першої інстанції посилався на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 та 177 ЦПК України.

Так в ухвалі Корабельного районного суду м.Миколаєва від 17 травня 2021 року залишаючи позовну заяву без руху, суд вказав, що позивачкою зміст позовних вимог, викладених в позовній заяві не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та інтересів, а саме клопотання про витребування правовстановлюючих документів на майно має бути заявлено окремо від позову в письмовій формі.

На виконання таких вимог ухвали суду першої інстанції від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 01 червня 2021 року надала заяву - письмове клопотання, в якій просила витребувати у Чорноморської сільської ради копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка розташована в с.Чорноморка Очаківського району та витребувати правовстановлюючі документи на все рухоме та нерухоме майно у ОСОБА_2 , яке знаходиться у його власності.

Повертаючи позов судом зазначено, що позивач не виправив його недоліки, оскільки не надано позовну заяву в новій редакції та не надано її копії.

Між тим, з таким висновком суду в повній мірі не можна погодитися, з огляду на те, що викладені в ухвалі судді від 17 травня 2021 року недоліки позовної заяви не свідчать про невідповідність позову вимогам ст.ст. 175 ЦПК України.

Подана ОСОБА_1 позовна заява по формі і змісту відповідає вимогам статей 175 ЦПК України, зокрема містить клопотання про витребування доказів, надати які у позивачки не має можливості.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відсутність окремої заяви про витребування доказів не віднесені до таких підстав, що дають право застосовувати наслідки, передбачені в ст.185 ЦПК України і повертати позовну заяву позивачеві.

Встановлення обставин, які суд вважає необхідним для правильного вирішення спору, можливе під час підготовчого засідання, відповідно до вимог ст. 189 ЦПК України .

Крім того відповідно до вимог ст.118 ЦПК України передбачено процедуру розгляду заяви про витребування доказів, відповідно до якої суд мав би реалізувати заходи щодо неї.

Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.

У своєму рішенні в справі Голдер проти Сполученого Королівства , 1975 р. суд відзначив: Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження . Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою судочинства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про повернення позовної заяви, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Також, суд передчасно надав висновок, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки такий висновок є можливим тільки після дослідження обставин у справі.

Крім того, повертаючи позовну заяву за правилами ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя районного суду зазначила про те, що суд позбавлений можливості визначити підсудність справи відповідно до правил ч. 1 ст. 30 ЦПК України, що унеможливлює відкриттю провадження у справі. В той же час, підстави відмови у відкритті провадження у справі встановлені положеннями ст. 186 ЦПК України, які не є тотожними з підставами повернення позовної заяви за правилами ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

В оскаржуваній ухвалі міститься посилання і на положення ст. 116 ЦПК України, якою, як зазначено в ухвалі, передбачена процедура звернення до суду з клопотанням про витребування доказів до подання позову до суду. Однак, наведена норма містить підстави та порядок забезпечення доказів, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

В той же час на вказані обставини позивачка в поданій позовній заяві не посилалася.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374 , 379 , 381-384 ЦПК України , суд.-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08 червня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 09 серпня 2021 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова