Рішення

від 15.07.2021 по справі 917/1976/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2021 р. Справа № 917/1976/20

За позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Агат", с. Бориси, Глобинський район, Полтавська область, 39046

до Глобинської міської ради Полтавської області, вул. Центральна, 285, Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Мирна-Касян Ю.Л.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання від 15.07.2021 р.

Обставини справи. Селянське (фермерське) господарство "Агат" звернулось до суду з позовом до Глобинської міської ради Полтавської області про:

1) визнання за Селянським (фермерським) господарством "Агат" (39046, Полтавська область, Глобинський район, с. Бориси, код ЄДРПОУ 24392812) права постійного користування земельною ділянкою площею 15,2000 га., кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, розташованою на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, призначеною для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-84, на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Глобинської районної ради від 12.03.1996 року;

2) визнання недійсним рішення Глобинської міської ради Полтавської області № 1264 від 26.09.2019 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.01.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 02.02.2021 р..

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1124 від 01.02.2021 р. копія електронною поштою, вх. № 1266 від 02.02.2021 р. оригінал) та клопотання (вх. № 1181 від 01.02.2021 р. копія електронною поштою, вх. № 1265 від 02.02.2021 р.) про залучення третіх осіб.

Ухвалою суду від 02.02.2021 р. відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб та відкладено підготовче засідання на 04.03.2021 р.

Судове засідання, призначене на 04.03.2021 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.03.2021 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено наступне підготовче засідання на 13.04.2021 р.

24.03.2021 р. від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу (вх. № 3221).

12.04.2021 р. через електронну пошту від адвоката позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі уповноваженого представника, в якому також вказує, що відповідь на відзив відповідача позивачем не подавалась, заяв, клопотань чи додаткових доказів позивач не має та не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (вх. № 3983).

Ухвалою суду від 13.04.2021 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 03.06.2021 р. на 10:30 год.

06.05.2021 р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 917/1976/20 за відсутності його уповноваженого представника, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні (вх. № 4973).

Судове засідання, призначене на 03.06.2021 р., не відбулося у зв`язку з участю судді у Міжнародній науково-практичній конференції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.06.2021 року призначено дату наступного судового засідання на 17.06.2021 р. на 10:30 год..

07.06.2021 р. від адвоката позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, в якому також вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Крім того, останній повідомляє, що сума витрат на правову допомогу зменшилась і становить 10 000,00 грн., на підтвердження вищевикладеного останній надає акт наданих послуг та квитанцію про їх сплату (вх. № 6185).

17.06.2021 р. відкладено судове засідання на 15.07.2021 р..

14.07.2021 р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 917/1976/20 за відсутності його уповноваженого представника, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає, заперечення викладені у відзиві та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу підтримує та просить суд відмовити в задоволенні позову (вх. № 7714).

15.07.2021 р. учасники справи представництво у судове засідання не забезпечили. Сторони належним чином та завчасно повідомлялись за місцем їх реєстрації про дату, час і місце проведення судового засідання. Крім того, ухвала суду від 17.06.2021 р. була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення сторін про час, дату і місце проведення судового засідання суд розглядає спір за наявними матеріалами.

Судом досліджено матеріали справи та з`ясовано обставини.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що рішенням Глобинської районної ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області 8 сесії 22 скликання від 12 березня 1996 року "Про надання земельних ділянок для створення селянських (фермерських) господарств на території району , по Борисівській сільській раді вирішено надати земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 - голові селянського (фермерського) господарства 15 га. сільськогосподарських угідь із запасу Борисівської сільської ради з урахуванням середньої земельної частки, для вирощення зернових культур та виробництва тваринницької продукції (витяг а.с. 19).

На підставі вказаного рішення 04.07.1996 р. ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею площею 15,2 га. для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 20).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 5320680500:00:005:0065 та зареєстровано право постійного користування за ОСОБА_1 (а.с. 72-73).

Селянське (фермерське) господарство Агат зареєстровано 23.07.1996 р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 1 561 120 0000 000566 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи а.с. 21, виписка з ЄДР а.с. 22).

Згідно статуту СФГ Агат від 1996 року засновником та головою господарства є ОСОБА_1 (а.с. 23-25).

Згідно пункту 1 розділу 5 Статуту право на користування землею, згідно державного акту є постійним і безстроковим, припинення права володіння землею, ділянкою допускається лише у випадках і на підставах передбачених Земельним Кодексом України, Законом України Про селянське (фермерське) господарство .

Рішення голови СФГ Агат від 19.02.2008 р. №1 внесено зміни в статут СФГ Агат та введено в члени господарства наступних членів родини: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 26).

Відповідно до статуту СФГ Агат в новій редакції за 2014 рік, головою господарства обрано - ОСОБА_3 (а.с 32-36).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (актовий запис № 8 від 14 вересня 2015 року внесений Виконавчим комітетом Борисівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, свідоцтво про смерть а.с. 37).

Як вказує позивач, після смерті ОСОБА_1 СФГ Агат звернулося до Глобинської міської ради із зверненням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15,20 га., для ведення фермерського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065.

Рішенням Глобинської міської ради № 883 від 21.08.2018 р. СФГ Агат відмовлено в наданні вищевказаного дозволу у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка відноситься до земель державної власності (рішення а.с. 38).

Рішенням Глобинської міської ради Полтавської області № 1264 від 26.09.2019 р. припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 15,20 га, кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району, передбачене Державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ-84, виданим 04.07.1996 р. Глобинською районною радою Глобинського району Полтавської області, зареєстрованим в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №111 (а.с. 40).

Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано Виконавчий комітет Глобинської міської ради здійснити державну реєстрацію припинення права постійного користування у встановленому законом порядку.

В подальшому СФГ Агат звернулося до Глобинської міської ради із зверненням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15,20 га, для ведення фермерського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 з метою передачі у приватну власність.

Рішенням Глобинської міської ради № 998 від 25.06.2020 р. СФГ Агат відмовлено в наданні вищевказаного дозволу у зв`язку з тим, що відповідно до статті 134 ЗК України право оренди на вище вказану земельну ділянку підлягає продажу на земельних торгах (а.с. 44).

Позивач не погоджується із вищевказаними рішеннями Глобинської міської ради № 1264 від 26.09.2019 р. та вважає, що воно підлягає до скасування з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, а право постійного користування даною земельною ділянкою має бути визнане за Селянським (фермерським) господарством Агат .

Позивач стверджує, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Агат , так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника СФГ - відсутня. Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, на думку позивача, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Після отримання ОСОБА_1 Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ Агат , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161 цс 18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18). За таких обставин, зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 04 липня 1996 року серії ПЛ-84, таке право не є таким, що припинилось.

Також, позивач вказує, що рішення Глобинської міської ради Полтавської області № 1264 від 26.09.2019 р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" не може вважатися таким, що прийняте на підставі закону, оскільки діяльність СФГ Агат на момент прийняття спірного рішення не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Отже, Глобинська міська рада Полтавської області, приймаючи рішення № 1264 від 26.09.2019 р. Про припинення права користування земельною ділянкою , діяла всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ Агат права використання земельної ділянки його засновника внаслідок припинення права постійного користування цією земельною ділянкою.

Прийняттям оспорюваного рішення всупереч вимогам земельного законодавства відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання його недійсним.

Так, позивач просить суд визнати за Селянським (фермерським) господарством "Агат" права постійного користування земельною ділянкою площею 15,2000 га., кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, розташованою на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, призначеною для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-84, на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Глобинської районної ради від 12.03.1996 року та визнати недійсним рішення Глобинської міської ради Полтавської області № 1264 від 26.09.2019 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову вказує, що оскільки, на момент виникнення даних правовідносин, а саме в період з вересня 2015 року по червень 2020 року судова практика була сталою у сфері визначення чітких правових висновків, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особі лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, враховуючи численні рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій предметом спору яких була спірна земельна ділянка (2019 - 2020 рр.), вважаємо, що в Глобинської міської ради виник прямий обов`язок щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 , який помер, та внесення відповідних даних до державних реєстрів.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення ФГ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Агат", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття право суб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого СФГ.

19.06.2003 р. прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон №937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України.

При цьому, на момент створення СФГ "Агат", можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства була безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) у право постійного користування засновнику СФГ земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Для забезпечення єдності судової практики щодо питання права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 р. у справі №179/1043/16-ц виклала правову позицію, відповідно до якої право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 р. у справі №922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять права володіння, користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 р. у справі №922/989/18 також відступила від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05.10.2016 р. у справі №181/698/14-ц, від 23.11.2016 р. у справі №657/731/14-ц, та зазначила, що у разі смерті громадянина засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Водночас згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2002 р., тобто після державної реєстрації ФГ (підпункт 7.2 цієї постанови)) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції, яка діяла з 01.01.2002 р. (момент набрання ним чинності) до 22.09.2005 р., було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002 р., але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 р. переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 р. визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 р. отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі. Отже, у правовідносинах щодо земельної ділянки, яка була надана засновнику СФГ "Агат", їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 615/2197/15-ц).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 р. у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення Рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатися як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до матеріалів справи жодних підстав вважати, що право постійного землекористування згідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-84 від 04.07.1996 р., який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111 може бути або було припинено відсутні.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України, яка діяла до 01.01.2002 р., право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статями 31 і 32 цього Кодексу.

З урахуванням того, що з моменту реєстрації СФГ "Агат" право постійного користування земельною ділянкою переходить від засновника до СФГ "Агат" (ідентифікаційний код юридичної особи: 24392812) має право постійного користування земельною ділянкою площею 15,2000 га., кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, яка розташована на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, на яку виданий Державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ-84 від 04.07.1996 р., який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання за СФГ "Агат" (код ЄДРПОУ 24392812) права постійного користування земельною ділянкою площею 15,2000 га., кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, яка розташована на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області та призначена для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-84, на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Глобинської районної ради від 12.03.1996 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки, судом встановлено переважне право СФГ "Агат" (ідентифікаційний код юридичної особи: 24392812) на постійне користування земельною ділянкою площею 15,2000 га., кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, що розташована на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, на яку виданий Державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ-84 від 04.07.1996 р., який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111, рішення Глобинської міської ради Полтавської області № 1264 від 26.09.2019 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" підлягає скасуванню.

Так, відповідно до частини 2 статі 19 Конституції України встановлює обов?язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Рішення Глобинської міської ради Полтавської області № 1264 від 26.09.2019 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, а саме статті 141 Земельного кодексу України, у зв?язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Агат" (39046, Полтавська область, Глобинський район, с. Бориси, код ЄДРПОУ 24392812) права постійного користування земельною ділянкою площею 15,2000 га., кадастровий номер 5320680500:00:005:0065, розташованою на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, призначеною для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-84, на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Глобинської районної ради від 12.03.1996 року.

3. Визнати недійсним рішення Глобинської міської ради Полтавської області № 1264 від 26.09.2019 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

4. Стягнути з Глобинської міської ради Полтавської області (вул. Центральна, 285, Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) на користь Селянського (фермерського) господарства "Агат" (с. Бориси, Глобинський район, Полтавська область, 39046, код ЄДРПОУ 24392812) 4 204,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному повний текст рішення підписано 05.08.2021 р.

Суддя Погрібна С.В.