Рішення

від 05.10.2020 по справі 160/12049/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Справа № 160/12049/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

29 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛУВД (ТОВ ЛУВД ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 23.08.2019 року №0024991417 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 206 346,00 грн. (з яких 137 564,00 грн.- за податковим зобов`язанням, 68 782,00 грн. - за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 року №0024981417 форми П , яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на суму 302 765,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 23.08.2019 року №002501417 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 266 752, 50 грн. (з яких 213 402,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 53 350,50 грн. - за штрафними санкціями).

В обґрунтування позову зазначено, що контролюючим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД (код ЄДРПОУ 23777180) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, результати якої викладені в акті перевірки від 24.06.2019 року №34702/04-36-14-17-09/23777180. Висновки вказаного акту перевірки про нереальність господарських операцій ТОВ ЛУВД із контрагентом - ТОВ Мілоус стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Прийняті податкові повідомлення-рішення позивач вважає такими, що підлягають скасуванню, з огляду на законодавчо встановлений принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а тому, позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Також, позивач вважає необґрунтованим посилання в акті перевірки на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року у справі №199/554/18 (пр. 1-кп/199/440/18), яким особа, яка була керівником ТОВ Мілоус , була визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, оскільки сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Натомість, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій із контрагентом, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, а тому, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 05.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13 січня 2020 року о 13:00 год.

26 грудня 2019 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ Мілоус . Аналізом первинних документів, які складені контрагентом позивача по взаємовідносинам з ТОВ ЛУВД , а також вивченням інформаційних податкових баз даних встановлено, що вони є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами. Окрім того, відповідачем отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18 (пр. 1-кп/199/440/18), яким ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) визнано фіктивним, а тому, неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником. Таким чином, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

13 січня 2020 року ТОВ ЛУВД подано відповідь на відзив, в якому позивач, спростовуючи доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства є поверхневими та невмотивованими, в той час як про реальність господарських операцій ТОВ ЛУВД з ТОВ Мілоус свідчать складені належним чином та у повному обсязі первинні документи.

У судовому засіданні 13.01.2020 оголошена перерва до 27.01.2020 до 08:30 год.

Ухвалою суду від 27.01.2020 провадження у справі було зупинено до 24.02.2020 року до 13:00 год.

На підставі ухвали суду від 24.02.2020 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 24 лютого 2020 року о 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.02.2020 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД про зупинення провадження у справі - задоволено та провадження в адміністративній справі №160/12049/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №160/1360/20.

25 вересня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 05 жовтня 2020 року о 15:00 год.

У судове засідання 05 жовтня 2020 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю явки у судове засідання, оскільки представник приймає участь в іншому судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді. При цьому, будь яких доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано.

Вирішуючи питання щодо продовження розгляду справи за даною явкою, суд встановив, що позивач подав відповідну позовну заяву, відповідь на відзив та додані до неї матеріали, письмові пояснення, а відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, відтак, сторонами подані заяви по суті справи в межах розгляду даної справи. Тобто, учасники справи в рівній можливості використали своє право на висловлення своєї позиції перед судом. Явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

З огляду на викладені обставини, у суду наявні всі можливості для розгляду даної справи по суті без порушення прав жодного учасника справи, а в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі повідомлення від 29.05.2019 № 965, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, відповідно до п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.05.2019 № 3131-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ЛУВД (код ЄДРПОУ 23777180) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №34702/04-36-14-17/23777180 від 24.06.2019 року, в ході якої, з урахуванням листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.08.2019 (а.с.26, т.1), контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.27 і пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 137 564,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 30 507,00 грн., за 2018 рік на суму 107 057 грн., та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на 302 765 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 213 402,00 грн., у тому числі за січень 2018 року - 114 646 грн., за квітень 2018 року - 98 756 грн.

23 серпня 2019 року Головним управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0024991417 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 206 346,00 грн. (з яких 137 564,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 68 782,00 грн. - за штрафними санкціями);

- №0024981417 форми П про зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на суму 302 765,00 грн.;

- №002501417 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 266 752,50 грн. (з яких 213 402,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 53 350,50 грн. - за штрафними санкціями).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пункту 75.2 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст. 86 ПК України).

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

На підставі наведених норм суд дійшов висновку, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

При цьому, така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями, необхідно дотриматися певних умов, а саме виконання порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року (справа№826/12651/14) та у постановах Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N1570/7146/12), від 24.10.2018 року (справа № 808/1746/15).

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у ряді своїх рішень, зокрема від 17.01.2018 року (провадження № К/9901/1895/18 по справі №1570/7146/12 (ЄДРСРУ № 71692623), від 16.01.2018 року у справах № 2а/1570/4582/11, провадження № К/9901/924/18 (ЄДРСРУ № 71630461) та № 826/442/13-а, провадження №К/9901/898/18 (ЄДРСРУ № 71630409) підтвердив вищенаведену позицію.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у даному випадку документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ЛУВД проведена контролюючим органом на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.05.2019 року №3131-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЛУВД .

Правомірність прийняття оскаржуваного наказу була предметом розгляду у справі №160/1360/20.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі № 160/1360/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.05.2019 року №3131-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЛУВД .

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №160/1360/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року у справі №160/1360/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - повернуто Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області.

Тобто, рішення по справі №160/1360/20, набрало законної сили 07.09.2020 року.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Оскільки, підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.08.2019 року №0024991417, №0024981417 та №002501417 був наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.05.2019 року №3131-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЛУВД , який скасовано у судовому порядку, суд вважає, що визнання незаконним та скасування наказу є безумовною підставою для визнання протиправними і скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Крім того, не приймаються до уваги доводи податкового органу про встановлені в ході перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки сам факт визнання перевірки незаконною нівелює її правові наслідки, тобто не створює жодної юридичної сили.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 в справі №826/4156/14.

Також, у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 в справі №П/811/3206/15, зазначено, що при порушення процедури призначення перевірки акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнано правомірним.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що не розглядає в межах заявленого спору питання реальності господарських взаємовідносин ТОВ ЛУВД та ТОВ Мілоус , не досліджує складені контрагентами первинні документи, не аналізує обсяг постачання товарно-матеріальних цінностей та/або наданих послуг, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню судом з формальних обставин у зв`язку з порушенням процедури проведення перевірки, в результаті якої прийняті такі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позов ТОВ ЛУВД підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 11 637,96 грн.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 11 636,96 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №623 від 28.11.201

Отже, сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 11 637,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, 17.06.2020 представником позивача подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій простять стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 20 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги № 2511/01 від 25.11.2019 року, укладеного між адвокатським бюро БЕЙГУЛ ТА ПАРТНЕРИ (Виконавець) та ТОВ ЛУВД (Замовник).

Відповідно до умов вищевказаного договору виконавець бере на себе обов`язок представництва та захисту інтересів Замовника у будь-яких органах державної влади, в тому числі і правоохоронних, місцевого самоврядування, в судах загальної та спеціальної юрисдикції всіх інстанцій, а також у кримінальних провадженнях, в т.ч. тих, що ведуться органами Міністерства внутрішніх справ, прокуратури, УСБУ та іншими органами досудового розслідування.

У пункті 1 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №2511/01 від 25.11.2019 року передбачено здійснення послуги Правове супроводження підприємства з приміткою підготовка позову та супроводження справи у суді , вартість послуги зазначено 20 000 грн.

На підтвердження здійснення оплати послуг надано копію рахунку на оплату по замовленню №1 від 25 листопада 2019 року та копію платіжного доручення від 28.11.2019 року № 624 на суму 20 000 грн.

Між тим, з вищевказаних документів неможливо встановити, що правова допомога за договором № 2511/01 від 25.11.2019 надана у даному конкретному провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2019 року №0024991417, №0024981417 та №002501417.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява адвоката Войтенко К.В. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД (49040, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2; код ЄДРПОУ 23777180) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.08.2019 року №0024991417 форми Р , №0024981417 форми П та №002501417 форми Р .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВД (49040, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2; код ЄДРПОУ 23777180) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 637,96 грн. (одинадцять тисяч шістсот тридцять сім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева