Рішення

від 09.08.2021 по справі 320/5064/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м. Київ № 320/5064/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.03.2020 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до статті 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 15.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.04.2020 вона досягла віку, що дає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Водночас, в результаті звернення до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області їй було відмовлено в призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку з посиланням на те, що нею не були надані документи про місце проживання або факт роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

На думку позивача вказане рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Крім того, суд викликав у судове засідання в якості свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та витребував від відповідача докази по справі, зокрема належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для відмови у призначенні пенсії, викладеної у рішенні № 1281 від 16.03.2020; належним чином засвідчену пенсійну справу позивача.

Крім того, суд запропонував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Фастівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області при розгляді заяви позивача від 16.03.2020 року вхідний № 1281 про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі поданих позивачем документів вірно встановлено відсутність підстав для призначення йому пенсії з скороченням пенсійного віку на 5 років, оскільки станом на 01.01.1993 року період проживання та роботи позивача у зоні підсиленого радіологічного контролю становить менше передбачених абзацом 6 вказаного пункту 4-х років, у зв`язку з чим рішення № 1281 від 16.03.2020 року про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є правомірним.

Додатково відповідач вказав, що за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1985 року ОСОБА_1 на момент аварії на Чорнобильській АЕС працювала у відділі по господарсько-канцелярському обслуговуванню Печерського відділу Держбанку в м. Києві. З 01.06.1990 року по 01.11.1991 рік позивач працювала в м. Фастові. При цьому, за даними паспортної реєстрації позивача з 28.01.2000 року вона постійно проживає в м. Фастові, віднесеному до зони посиленого радіологічного контролю.

Відтак, належним чином підтверджений період проживання та/або роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю для цілей зниження пенсійного віку, на який позивач посилається в позовній заяві, має обчислюватись з 01.06.1990 року та становить 1 рік та 5 місяців. Інших належних доказів проживання та/або роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993 року до заяви про призначення пенсії надано не було.

В ході судового розгляду справи, зокрема в судовому засіданні від 03.11.2020 за обґрунтованим клопотанням позивача судом було допитано в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 є колишньою дружиною її сина, яка з 1986 року перебуваючи у шлюбі з її сином проживала у м. Фастові, зокрема з 1986 року по 1996 роки.

Допитана в судовому засідання, свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що є сусідкою ОСОБА_2 та підтвердила ту обставину, що ОСОБА_1 з 1986 року приблизно до 1995-1996 року проживала по сусідству з нею у м. Фастові.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 24.11.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 суд відклав розгляд справи на 14.12.2020.

Судом встановлено, що 14.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, суд керуючись приписами ч.3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Фастівським МРВГУ МВС України в Київській області 19.01.2000.

Київською обласною державною адміністрацією 22.07.1999 року позивачу було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає, або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) Серії НОМЕР_3 .

16.03.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком згідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . До заяви позивач додала копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області; копію диплома (свідоцтва, атестата) про навчання № 290; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_5 ; копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 видане Комсомольським РайРАГС м. Воркута; копію свідоцтва про народження доньки - ОСОБА_4 серія НОМЕР_7 , видане відділом РАЦС Фастівського міськвиконкому Київської області; копію свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_8 , видане відділом РАЦС Фастівського міськвиконкому Київської області; копію свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_9 , видане Відділом реєстрації актів Фастівського міськвиконкому Київської області; копію трудової книжки серії НОМЕР_1 ; копію посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_3 від 22.07.1999 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 1281 від 16.03.2020 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Відповідач вказав, що для призначення пенсії заявниця надала посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії серія НОМЕР_3 .

Зазначив, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 працювала в м. Фастів з 01.06.1990 по 01.11.1991. Згідно паспорта НОМЕР_2 , виданого Фастівським МОРВ ГУ МВС України в Київській області 19.01.2000, ОСОБА_1 зареєстрована в м. Фастів з 28.01.2000. Інших документів, які підтверджують місце проживання або факт роботи у зоні посиленого радіологічного контролю заявниця не надала.

Оскільки період проживання чи факт роботи станом на 1 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю становить менше 4-х років, підстав для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796 немає.

Додатково відповідач зазначив, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 4 місяців 11 днів. Право на пенсію за віком настане після досягнення 60-річного віку при умові дотримання вимог. Визначених ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 15 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення .

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені в Законі України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону №796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином, при підтвердженні наявності права на зниження пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796, пенсія за віком може бути призначена жінкам:

- які народилися у період по 30.09.1961 р. включно - при досягненні 50 років;

- які народилися у період з 01.10.1961 р. по 31.03.1962 р. - при досягненні 50 років 6 місяців;

- які народилися у період з 01.04.1962 р. по 30.09.1962 р. - при досягненні 51 року;

- які народилися у період з 01.10.1962 р. по 31.03.1963 р. - при досягненні 51 року 6 місяців;

- які народилися у період з 01.04.1963 р. по 30.09.1963 р. - при досягненні 52 років;

- які народилися у період з 01.10.1963 р. по 31.03.1964 р. - при досягненні 52 років 6 місяців;

- які народилися у період з 01.04.1964 р. по 30.09.1964 р.- при досягненні 53 років;

- які народилися у період з 01.10.1964 р. по 31.03.1965 р. - при досягненні 53 років 6 місяців;

- які народилися у період з 01.04.1965 р. по 30.09.1965 р. - при досягненні 54 років;

- які народилися у період з 01.10.1965 р. по 31.03.1966 р. - при досягненні 54 років 6 місяців;

- які народилися після 01.04.1966 р. - при досягненні 55 років.

Оскільки позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону № 796, у разі підтвердження права на таке зниження, може бути призначена при досягненні нею 54 років 6 місяців, тобто з 15.04.2020.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ).

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник саме з підстав наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю та відповідно права останнього користуватися пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у тому числі й щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Згідно відомостей свідоцтва про народження Серія НОМЕР_6 , виданого Комсомольським Рай РАГС м. Воркути, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_8 виданого відділом РАЦС Фастівського виконкому Київської області 25.10.1986, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб 25.10.1986 року. Після реєстрації шлюбу дружині та чоловіку присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

Згідно відомостей свідоцтва про народження НОМЕР_7 , виданого 26.08.1987 відділом РАЦСУ Фастівського міськвиконкому Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками якої позивач та ОСОБА_6 .

Місцем народження ОСОБА_4 є м. Фастів Київської області.

Згідно з відомостями довідки виданої Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №8 Джерельце Фастівської міської ради . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно відвідувала заклад дошкільної освіти №8 Джерельце з 09.07.1990 року по 04.05.1992 року.

Як вбачається з медичної картки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідки виданої Комунальним некомерційним підприємством Фастівської районної ради Фастівський центр первинної медико-санітарної допомоги , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Знаходилася на обліку в дитячій консультації м. Фастова Київської області з 04.08.1987 року по грудень 2002 та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а згодом в АДРЕСА_2 .

23.06.1999 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було розірвано про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу Відділом РАГС Фастівського міськвиконкому Київської області Серія НОМЕР_10 .

Відповідно до відомостей свідоцтва про одруження серія НОМЕР_9 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому Київської області 31.12.1999., ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було укладено шлюб 31.12.1999 року, та після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_11 .

Згідно відомостей трудової книжки серія НОМЕР_1 від 05.08.1985 ОСОБА_12 , остання з 02.08.1985 по 23.01.1989 працювала у відділі по господарсько-канцелярському обслуговуванню Печерського відділу Держбанку в м. Києві.

У позовній заяві позивач повідомила, що оскільки Печерський відділ Держбанку в м. Києві розташований в м. Київ, ОСОБА_1 щоденно їздила на роботу з м. Фастова.

З 01.06.1990 року по 01.11.1991 рік ОСОБА_1 працювала в м. Фастові на посаді медичного реєстратора ВТЕК.

Як вбачається з паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданий Фастівським МРВГУ МВС України в Київській області 19.01.2000, ОСОБА_1 з 28.01.2000 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

При цьому, згідно відомостей довідки від 13.05.2020 № 493, оформленої головою вуличного комітету ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , зі слів свідків проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_2 з листопада 1986 року по січень 2000 року. Акт свідків, що підтверджують цю інформацію додається.

Як вбачається з списку № 74 мешканців міста Фастова, проживаючих на вулиці Шевченка станом на 1988 року, у вказаному списку наявні відомості щодо будинку АДРЕСА_2 та мешканців: ОСОБА_2 , яка була допитана в якості свідка, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі № 572/47/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85804084) та від 15.01.2021 у справі № 520/7846/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94171730) та від 21.11.2019 у справі № 572/47/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85804084).

Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, суд не приймає до уваги позицію відповідача в частині відсутності підстав для призначення позивачці пенсії зі зменшенням пенсійного віку лише з огляду на те, що ОСОБА_1 не було надано документи про період проживання (роботи) на території радіоактивного забруднення.

Суд зазначає, що саме посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1988 р. надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Як було вказано раніше, 22.07.1999 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зон посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_3 .

Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.

Отже, подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (місто Фастів Київської області) протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 за умови досягнення нею 54 роки 6 місяців.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.03.2020 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до статті 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 15.04.2020 суд зазначає, що такі вимоги не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією , крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як було вказано вище, позивач звернулася до відповідача із заявою по призначення пенсії до досягнення віку, необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням на 5 років пенсійного віку, 16.03.2020, при цьому днем досягнення позивачем пенсійного віку на підставі статті 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є 14.04.2020, у зв`язку з чим пенсію позивачу слід призначити з 15.04.2020, як про це просить позивач у позовній заяві.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого ним рішення № 1281 від 16.03.2020.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції № 33 від 10.06.2020, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.03.2020 № 1281 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження:08500, Київська обл., місто Фастів, вул.Саєнка Андрія, будинок 10) призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_11 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 15.04.2020 року.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження:08500, Київська обл., місто Фастів, вул.Саєнка Андрія, будинок 10 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_11 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.