Постанова

від 04.08.2021 по справі 204/5403/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.08.2021 Справа № 204/5403/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №204/5403/18 Головуючий у 1-й інстанції: Яркіна С.В.

Провадження №22-ц/807/1866/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С. , Маловічко С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс представника, адвоката Темченко Сергія Леонідовича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 березня 2021 року у справі за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс в особі директора - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Галицька про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс в особі директора - ОСОБА_3звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Свої позовні вимоги Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс обґрунтувало тим, що 07 листопада 2017 року о 21-30 год. на автодорозі Н-08 Бориспіль-Запоріжжя (458 км + 500 м) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно та здійснив зіткнення з автомобілем Нyundai Santa Fe , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що належить Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2018 року, яка постановою Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року залишена без змін, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрито.

24 червня 2018 року, з метою виконання вимог ст. 16 ЦПК України, Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про відшкодування майнової шкоди в порядку досудового врегулювання спору, яка ним отримана 26 червня 2018 року. Вказаною вимогою ОСОБА_1 було запропоновано відшкодувати позивачу завдані збитки частково (без урахування усіх збитків, завданих юридичній особі внаслідок даного ДТП), а саме: сплатити лише суму відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 213488,88 грн, відповідно до звіту № 12017 від 27.12.2017 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ. Однак, вказана вимога була проігнорована ОСОБА_1 .

У зв`язку із безпідставним зволіканням ОСОБА_1 з відшкодуванням позивачу коштів, необхідних на ремонт пошкодженого автомобіля, та відсутністю на підприємстві автомобіля високої прохідності, яким був автомобіль Нyundai Santa Fe , д.н.з. НОМЕР_2 , через що буквально паралізувалась його робота у час, коли, враховуючи специфіку підприємства ПП ВКФ Імпторгсервіс , передбачалась велика кількість поїздок та відряджень по всій території України, ПП ВКФ Імпторгсервіс 23 листопада 2017 року було вимушено укласти Договір фінансового лізингу № 2994-FL з Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Лізинг . Відповідно до вказаного договору, позивач отримав у платне користування автомобіль Mitsubishi Pajero Sport 2.4 TD Ultimate та повинен щомісяця сплачувати лізингові платежі, відповідно до затвердженого графіку, а також одночасно здійснити перший авансовий платіж у розмірі 368758,39 грн.

Станом на 20.02.2019 року позивачем сплачено загальну суму лізингових платежів, згідно з графіком, у розмірі 814872.91 грн.

Оскільки фактичним власником автомобіля Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , позивач вважає, що відповідачі повинні відповідати солідарно та з урахуванням зазначеного просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс збитки, завдані в результаті ДТП у розмірі 213488,88 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс збитки в розмірі 617602,42 грн, при цьому врахувати загальну вартість сплачених платежів, згідно договору фінансового лізингу на момент винесення судового рішення по справі.

В лютому 2019 року Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс звернулося до суду з заявою про збільшення позовних вимог.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , просило суд:

стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , 193183,74 грн , витрачених на ремонт автомобіля; стягнути з відповідача ОСОБА_1 завдані позивачу додаткові збитки у розмірі 814 872,91 грн - загальна сума лізингових платежів., 9 160,00 грн - за зберігання автомобіля Нyundai Santa Fe , д.н.з. НОМЕР_2 , а також судові витрати по даній справі у розмірі: 22 055,55 грн - витрати на відрядження працівників Позивача до судових інстанцій по адміністративній справі № 361/1762/18; 5 300 грн - витрати на оплату адвокатських послуг в апеляційній інстанції по адміністративній справі № 361/1762/18. В цілому сума позовних вимог складає 1 044 522,20 грн. (т.2 а.с. 4-80).

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Галицька . (т.3 а.с. 61).

РішеннямЗапорізького районного суду Запорізької області від 04 березня 2021 року в задоволенні позову Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс в особі директора - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Галицька про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , адвокат Темченко Сергій Леонідович, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс завдані збитки у розмірі 1028361,79 грн, у тому числі 213488,88 грн - вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Santa Fe 2.0i GL 5MT(SM), державний номерний знак НОМЕР_2 , 814872 , 91 грн - завдані додаткові збитки у розмірі загальної суми лізингових платежів; а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи а саме: витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи,яка завдала шкоди є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає право потерпілому одержати страхове відшкодування, проте не зобов`язує одержати його. Зазначає, що Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс правомірно скористався своїм правом пред`явити вимоги щодо компенсації завданої шкоди безпосередньо до завдача та до особи, яка є власником транспортного засобу та має за законом нести відповідальність за завдану шкоду.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.

ОСОБА_1 , третя особа ПАТ Страхова компанія Галицька повідомлялися апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи, проте до апеляційного суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

При вирішенні питання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , ПАТ Страхова компанія Галицька суд виходить з того, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України визначено, що однієї з основних засад ( принципом) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів ( в Запорізькому апеляційному судді замість 40 суддів за штатом фактично працює 15 суддів), тому призначити розгляд справи в строки, передбачені ч. 1 ст. 371 ЦПК України не має можливості.

Необхідно також врахувати інтереси учасників справи, які з`явилися на виклик суду, долаючи при цьому відстань, витрачючи час.

При вищезазначених обставинах, та враховуючи ту обставину, що справа перебуває в провадженні апеляційного суду більше трьох місяців, тому апеляційний суд на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю ОСОБА_1 , ПАТ Страхова компанія Галицька .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме страховик, тобто Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Галицька повинно бути належним відповідачем по справі, а у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Позивач у судовому засіданні категорично заперечував проти залучення до участі у справі в якості відповідача ПАТ Страхова компанія Галицька . Крім того, ОСОБА_2 не може виступати відповідачем по зазначеній цивільній справі, оскільки винуватою особою в скоєнні ДТП визнано саме ОСОБА_1 , який на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 07 листопада 2017 року о 21-30 год. на автодорозі Н-08 Бориспіль-Запоріжжя (458 км + 500 м) ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 (належність - ОСОБА_2 ), при зміні напрямку руху не переконався в безпеці руху та здійснив зіткнення з автомобілем Нyundai Santa Fe , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого завдав механічні пошкодження останньому. Вказане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 020715 від 07 листопада 2017 року. (копія справи про адміністративне правопорушення № 367/1762/18 знаходиться в матеріалах справи).

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2018 року по справі №367/1762/18, яка постановою Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 року залишена без змін, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (т.1 а.с. 38-42).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві, власником автомобілю Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Галицька , поліс серії АК №2393305 (т. 1 а.с. 15, 20).

Згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 1209, власником автомобілю Нyundai Santa Fe , д.н.з. НОМЕР_2 , є Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в Акціонерному товаристві Страхова компанія АХА Страхування , поліс серії АК № 3873656 (т. 1 а.с. 16, 20).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , є ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 104-107).

Згідно зі Звітом № 12017 від 27 грудня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля Нyundai Santa Fe 2.0i GL 5MT (SM), д.н.з. НОМЕР_2 , без урахувань пошкоджень, пов`язаних з подією, на момент оцінки КТЗ - 07.11.2017, складає 165528,36 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 213488,88 грн; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 88826,74 грн. (т. 1 а.с. 53-102).

24 червня 2018 року директором Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , ОСОБА_3 направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про відшкодування майнової шкоди в порядку досудового врегулювання, яку він отримав 26 червня 2018 року. (т. 1 а.с. 43-48).

Вказаною вимогою ОСОБА_1 запропоновано відшкодувати позивачу завдані збитки частково (без урахування усіх збитків, завданих юридичній особі внаслідок даного ДТП), а саме: сплатити лише суму відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 213488,88 грн, відповідно до звіту № 12017 від 27 грудня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ.

23 листопада 2017 року Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , уклало Договір фінансового лізингу № 2994-FL з Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Лізинг , відповідно до якого, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс , отримало у лізинг автомобіль Mitsubishi Pajero Sport 2.4 TD Ultimate. Вартість предмета лізингу складає 1229194,65 грн, перший авансовий платіж - 368758,39 грн. За умовами договору, лізингоодержувач повинен щомісяця сплачувати лізингові платежі, відповідно до затвердженого графіку (т. 2 а.с. 34-48).

Цивільна відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Галицька відповідно до Полісу серії АК № 239305 зі страховим лімітом 100000 грн терміном від 06 січня 2017 року до 05 січня 2018 року. (т. 3 а.с. 175-176, т. 4 а.с. 70).

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс 01 грудня 2017 року звернулося до страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , із повідомленням про страховий випадок та заявою про страхове відшкодування ( т. 3 а.с. 232-240), проте матеріали справи не містять доказів про прийняття з цього приводу будь-якого рішення страховою компанією.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик, керуючись нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що зазначено у пункті 36.1 статті 36 цього Закону.

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У спірних правовідносинах, за умови фізичного знищення пошкодженого автомобіля, до правовідносин сторін мають застосовуватися положення статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", додатково - приписи статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди. Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експертного дослідження, № 12017 від 27 грудня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля Нyundai Santa Fe 2.0i GL 5MT (SM), д.н.з. НОМЕР_2 , без урахувань пошкоджень, пов`язаних з подією, на момент оцінки КТЗ - 07.11.2017, складає 165528,36 грн , вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 213488,88 грн. Також у звіті встановлений факт економічної недоцільності відновлення КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Оскільки ринкова вартість автомобіля менша від вартості відновлювального ремонту, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Нyundai Santa Fe 2.0i GL 5MT (SM), д.н.з. НОМЕР_2 , , в результаті ДТП дорівнює ринковій вартості автомобіля, тобто 165528.36 грн.

Отже, визначаючи розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню на користь ПП Виробничо -комерційна фірма Імпторгсервіс , слід виходити з різниці між дійсною ринковою вартістю автомобіля з урахуванням зносу та його ринковою вартістю після ДТП.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, позивач відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав суду висновок експерта з судової автотоварознавчої експертизи про оцінку транспортного засобу, про ринкову вартість автомобіля автомобіля Нyundai Santa Fe 2.0i GL 5MT (SM), д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП, яке відбулося 07.11.2017 року, що є його процесуальним обов`язком.

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Галицька відповідно до Полісу серії АК № 239305 зі страховим лімітом 100000 грн терміном від 06 січня 2017 року до 05 січня 2018 року. (т. 3 а.с. 175-176, т. 4 а.с. 70).

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс 01 грудня 2017 року звернулося до страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , із повідомленням про страховий випадок та заявою про страхове відшкодування ( т. 3 а.с. 232-240), проте матеріали справи не містять доказів про прийняття з цього приводу будь-якого рішення страховою компанією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Так, підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов`язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 ("ґ") пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник.

Встановивши, що позивач звертався до страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальністю ОСОБА_1 , із повідомленням про страховий випадок та заявою про страхове відшкодування, та про те, що страхова компанія не приймала з цього приводу будь-які рішення, позивач пред`явив позов про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою лише до винуватця ДТП ОСОБА_1 та власника автомобіля Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Форма і зміст позовної заяви мають відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

За правилом частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до частини другої статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Отже, наведені висновки свідчать про те, що позивач наділений правом на власний розсуд визначити предмет та підстави позову, а також суб`єктний склад відповідачів, разом з цим, саме на суд покладено процесуальний обов`язок визначення належності відповідачів у спорі, проте вирішення питання про заміну відповідача на належного або залучення співвідповідача здійснюється судом виключно за клопотанням позивача (частини перша, друга статті 51 ЦПК України ).

Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.

Належними сторонами у справі є особи, між якими виник спір, який є предметом розгляду та вирішення судом, і які є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Водночас, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач у судовому засіданні не заявляв клопотання про залучення у справі в якості співвідповідача страхову компанію Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Галицька та категорично заперечував проти залучення її до участі у справі .

В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Темченко С.Л. наполягав, що належним відповідачем у даній справі повинен бути саме винуватець ДТП ОСОБА_1 та власник автомобіля Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Встановивши, що згідно із договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Закону № 1961-IV у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування потерпілому, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме страховик, тобто Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Галицька повинно бути належним відповідачем по справі, а у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

За наведених обставини висновок суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позову Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс (подання позову до неналежного складу відповідачів) узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Безпідставним є посилання заявника в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові № 910/9029/17 від 27 квітня 2018 року в частині права потерпілого на власний розсуд визначати особу, до якої звернута вимога про відшкодування шкоди, оскільки такі висновки не узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, яка прийнята пізніше.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у звіті від 27 грудня 2017 року № 12017 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого в результаті пошкодження автомобіля автомобілем Нyundai Santa Fe , д.н.з. НОМЕР_2 ,спеціаліст- оцінювач дійшов висновку, що її розмір, без урахування отриманих у результаті ДТП 07.11.2017 року пошкоджень, складає 165528.36 грн (вказане не оспорюється позивачем та страховою компанією відповідача). Суд першої інстанції та Апеляційний суд погодився із доводами позивача, що пошкоджений автомобіль є фізично знищеним.

Отже, визначена сума (165528.36 грн) підтверджує вартість пошкодженого транспортного засобу до ДТП, у вчиненні якої визнано винуватим ОСОБА_1 , але відсутні відомості для визначення вартості пошкодженого транспортного засобу після цього ДТП (стаття 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), отже, неможливо встановити вартість транспортного засобу після ДТП та відповідно вирахувати різницю між фактичним розміром шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) згідно зі статтею 1194 ЦК України.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки у підсумку позивач звернувся до суду з позовом лише до винуватця ДТП ОСОБА_1 та власника автомобіля ОСОБА_2 , тому позивач Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Інтерсервіс має насамперед вирішити спір з ПАТ Страхова компанія Галицька в межах установленого ліміту страхової відповідальності останньої для правильного урегулювання спору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , у протилежному випадку - до вирішення питання про наявність підстав для відшкодування заподіяної шкоди за рахунок страховика відповідача, зокрема у судовому порядку, позовні вимоги до ОСОБА_1 в частині стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням) є передчасними та необгрунтованими.

Відповідно до роз`яснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.03.2013 року, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки водій ОСОБА_1 під час скоєння ДТП мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, тобто володів транспортним засобом автомобілем Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 на правовій підставі, перебування водія ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 в судовому засіданні не підтвердилось, тому ОСОБА_2 , як власник автомобілем Great Wall Deer , д.н.з. НОМЕР_1 не може виступати відповідачем у зазначеній справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Що стосуєтьсяч позовних вимог з приводу стягнення з ОСОБА_1 збитків в сумі 1064827,34 грн., завданих необхідністю укладати договір фінансового лізингу з ТОВ ОТП Лізинг , відповідно до якого позивач отримав у платне користування автомобіль Mitsubishi Pajero Sport 2.4 TD Ultimate з обов`язком щомісячно сплачувати лізингові платежі суд зазначає наступне.

Відповідно до договору фінансового лізингу від 23.11.2017, укладеного між ПП Виробничо-комерційна Фірма Імпторгсервіс та ТОВ ОТП Лізинг , Ліазингодавець зобов`язується набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації. За зазначеним договором, по закінченню строку лізингу та після здійснення всіх платежів за Договором до Лізингоодержувача переходить право власності на Предмет лізингу (Т. 2 а.с. 34-48). Тобто фактично позивач має намір на придбання нового автомобіля за ціною 1661538,21 грн., що значно перевищує ринкову вартість пошкодженого автомобіля. Однак доказів необхідності укладення зазначеного договору позивачем суду не надано. Твердження позивача, що безпідставне зволікання та умисне небажання відповідачів протягом трьох років з моменту ДТП відшкодовувати заподіяну шкоду завдало збитків юридичній особі, яка залишилась без високопрохідного транспортного засобу та змусило взяти в лізинг інший автомобіль спростовується тим, що договір фінансового лізингу укладений 23.11.2017, тобто через 17 днів після ДТП. Також суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на доданий до матеріалів справи фінансовий звіт ПП Виробничо-комерційна Фірма Імпторгсервіс , відповідно до якого дохід підприємства за 1 півріччя 2018 року складає 7835700,00 грн. (Т. 2 а.с. 72-73) та фінансовий звіт ПП Виробничо-комерційна Фірма Імпторгсервіс , відповідно до якого дохід підприємства за 2018 рік складає 12117,90 грн. (Т. 2 а.с. 206-207). Належних та допустимих доказів неодержання підприємством такого доходу та упущеної вигоди без укладення договору фінансового лізингу позивачем не надано.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів 5300,00 грн витрат за адвокатські послуги по адміністративній справі № 367/1762/18 та 22005,55 грн витрат на відрядження представників до Ірпінського міського суду Київської області та апеляційного суду Київської області у зв`язку з розглядом адміністративної справи, тому як ці витрати не пов`язані із розглядом даної цивільної справи та повинні бути окремим предметом позову.

З огляду на зазначене, обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд першої інстанції дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б могли тягнути за собою їх скасування.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Імпторгсервіс представника, адвоката Темченко Сергія Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 березня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 09 серпня 2021 року.

Головуючий суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.