Постанова

від 28.07.2021 по справі 757/30103/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/30103/20-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/9836/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Сліпченка О.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою адвоката Павленка Григорія Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики ,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт, в межах суми 406 650 грн., на частку у статутному капіталі ТОВ Український науковий інститут сертифікації у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства та належить ОСОБА_3 , заборонено ОСОБА_3 , та будь-яким іншим особам будь-яким чином відчужувати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації , а саме, щодо зміни складу учасників, кінцевих бенефіціарних власників, розміру статутного капіталу товариства, припинення (ліквідації) та реорганізації товариства.

На обґрунтування ухваленого судового рішення, місцевим судом зазначено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову .

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Предметом позову є стягнення заборгованості в розмірі 15000 доларів США за договором позики, що станом на 16.07.2020 за курсом НБУ становить 406 650,00 грн.

За змістом частин першої - другої, пункту 1 частини четвертої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів.

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не передбачає збитків відповідачів, а спрямований виключно на збереження існуючого правового становища майна, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникають з договірних, обов`язки за виконання яких наступили ще у жовтні 2019 року, суд сприймає як ризики, що вказують на можливість невиконання гіпотетичного рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд приходить до висновку про задоволення заяви, в межах суми ціни позову.

Окрім того, враховується та обставина, що сума ціни позову перевищує розмір суми майна, яке є предметом забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Павленко Григорій Сергійович, в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 16 липня 2021 року позивач звернувся до суду із названим позовом, де просить стягнути із відповідача за договором позики від 17 жовтня 2018 року 15 000 доларів США, що на 16.07.2020 становить 406 650 грн ( а.с. 1-6 ).

Одночасно, він просив забезпечити заявлені вимоги у виді накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ Український науковий інститут сертифікації у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства та заборонити ОСОБА_3 , та будь-яким іншим особам будь-яким чином відчужувати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації , а саме, щодо зміни складу учасників, кінцевих бенефіціарних власників, розміру статутного капіталу товариства, ( а.с. 3-8 ), які 23 липня 2021 року задоволені ( а.с. 13-15 ).

Судове рішення з цього приводу оскаржено в апеляційному порядку 08 лютого 2021 року адвокатом Павленко Григорієм Сергійовичем, в інтересах ОСОБА_1 , який не приймав участі в розгляді справи, ( а.с. 25-36, 87 ).

Заявляючи апеляційні вимоги, ОСОБА_1 зазначає про те, що він є власником товариства у розмірі 24% статутного капіталу, якого його позбавлено в порушення чинного законодавства і з приводу чого він звернувся до господарського суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Окрім цього, надав суду другої інстанції копію заяви від 04 лютого 2021 року, адресовану місцевому суду, про вступ у справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ( а.с. 39-44 ), та докази на підтвердження свого права власності на частину статутного капіталу товариства ( а.с. 46-56 ), про наявність спору з цього приводу ( а.с. 57-67 ).

При вирішенні заявлених апеляційних вимог суд другої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне правове обґрунтування вирішення заявленого спору.

Так, відповідно до положень ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 частини 1 якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно та ( або ) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або оплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача ( заявника ).

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін .

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову в частині накладення арешту на зазначене майно, є співмірним заявленим позовним вимогам, а його невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, враховуючи, що дійсно існує можливість зміни власника зазначеного майна, відтак заявлені ризики є реальними, і такий висновок ґрунтується на положеннях п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Інші, заявлені позивачем заходи забезпечення позову, зокрема, щодо заборони ОСОБА_3 , та будь-яким іншим особам будь-яким чином відчужувати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації , а саме, щодо зміни складу учасників, кінцевих бенефіціарних власників, розміру статутного капіталу товариства , з точки зору суду другої інстанції, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та мають характер втручання в господарську діяльність товариства, порушують права господарюючого суб`єкта, стосуються необмеженого кола осіб, які не залучені до участі у справі, унаслідок чого необхідно ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року в цій частині скасувати і ухвалити за цими вимогами нове судове рішення про залишення їх без задоволення у відповідності до вимог ст.ст. 150, 376 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 76-81, 149, 150 ЦПК України, в частині ухвалення судового рішення про заборону ОСОБА_3 , та будь-яким іншим особам будь-яким чином відчужувати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, заборону суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації , а саме, щодо зміни складу учасників, кінцевих бенефіціарних власників, розміру статутного капіталу товариства , на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції, а відтак - є обґрунтованими.

Відповідно, викладені у апеляції доводи щодо судового рішення про накладення арешту, в межах суми 406 650 грн., на частку у статутному капіталі ТОВ Український науковий інститут сертифікації у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства та належить ОСОБА_3 , суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому судове рішення в названій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак - не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено у зазначеній частині ухвали.

Що ж до накладення арешту на зазначене майно, то суд другої інстанції прийшов до переконання про необхідність залишення без змін ухвали в цій частині відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, оскільки вважає законним та обґрунтованим це судове рішення, а зазначені доводи апеляції, з точки зору суду другої інстанції, не є правовою підставою для задоволення заявлених вимог з цього приводу.

Окрім іншого, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Павленка Григорія Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, в частині заборони ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , та будь-яким іншим особам будь-яким чином відчужувати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації ( код ЄДРПОУ 37038642, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, оф. 320 ) у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства, заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Український науковий інститут сертифікації ( код ЄДРПОУ 37038642, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, оф. 320 ), а саме, щодо зміни складу учасників, кінцевих бенефіціарних власників, розміру статутного капіталу товариства, припинення ( ліквідації ) та реорганізації товариства, скасувати та ухвалити за заявою позивача нове судове рішення про залишення їх без задоволення.

Ухвалу суду, в частині накладення арешту , в межах суми 406 650 грн, на частку у статутному капіталі ТОВ Український науковий інститут сертифікації ( код ЄДРПОУ 37038642, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, оф. 320 ) у розмірі 293 732,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства та належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.І. Сліпченко

Є.М. Суханова