Ухвала

від 06.08.2021 по справі 753/13232/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13232/19

провадження № 6/753/826/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2021 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., вивчивши матеріали заявиТовариства з обмеженою відповідальністю Форвард Київ-Сервіс 01 про видачу дубліката судового наказу виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 09 липня 2019 рокуза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 01" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, суддя, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник в особі Камєшкова О.В. звернувся до суду із заявою від 23.07.2021 року про видачу дублікату судового наказу виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 09 липня 2019 рокуза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард Київ-Сервіс 01 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали поданої заяви, наявні правові підстави для повернення такої заяви заявнику, виходячи із наступного.

Розділом VI ЦПК України визначено компетенцію загального суду щодо вирішення питань, які виникають на стадії виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Так, заяву подано Камєшковим О.В. та за його підписом, яким не надано належно оформлених документів про свої повноваження відповідно до ст.ст. 60, 62 ЦПК України (довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"), відповідно заяву підписано указаною особою, яка не має права її підписувати, тобто без права на повноваження.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи (п.1 ч.1 ст. 62 ЦПК України).

Згідно підпункту 11 пункту 16-1 Розділу XV Конституції України, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 -1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч.4 ст. 62 ЦПК України), водночас на підтвердження статусу представника заявника довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", не наданий.

Отже, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

За таких обставин суддя вважає за необхідне заяву повернути без розгляду у силу п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Окрім того, положення ст.ст. 58, 59, 60, 62 ЦПК України передбачають обов`язок суду перевіряти перед відкриття провадження по справі документи, що підтверджують повноваження представників заявників, адже представник без належно оформлених повноважень не може бути належним заявником.

Право на справедливий суд визначено ст.2 вказаного закону, водночас закон покладає на суд обов`язок перевірити обсяг повноважень представника.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Із зазначеною конституційною гарантією узгоджуються положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, згідно з якими кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24.12.2004 № 22-рп/2004, головним обов`язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства , є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Тобто є порядок реалізації вимоги процесуального закону, який зобов`язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки .

Відповідно, перевіряючи повноваження даного представника щодо права звернення до суду з даним позовом, суддею, враховуються вказані норми закону, адже є визначений законом порядок реалізації вимоги процесуального закону, який зобов`язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги, й обов`язок суду перевірити обсяг повноважень такого представника.

При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 року та Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зважаючи на наслідки розгляду заяви, відсутні підстави для вирішення питання про повернення судового збору, оскільки заявник, звертаючись до суду із заявою, судовий збір не сплачував.

На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст.ст. 183, п. 1 ч. 4 ст. 185, 259-260, 352-355 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард Київ-Сервіс 01 про видачу дублікату судового наказу виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 09 липня 2019 рокуза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс 01" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості - повернути .

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Роз`яснити заявнику про те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: