Ухвала

від 09.08.2021 по справі 911/2322/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2322/21

Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Холдинг МС (08321, Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, буд.1)

до Фізичної особи-підприємця Шевченка Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 722959,70 грн

Суддя Третьякова О.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Холдинг МС (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом від 06.08.2021, заявивши вимоги до Фізичної особи-підприємця Шевченка Олега Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 722959,70 грн, з яких 555000,00 грн попередньої оплати, 5200,27 грн пені та 162759,43 грн 15% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору поставки №19МС064999 від 02.08.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, останній своїх зобов`язань по поставці оплаченого позивачем товару не виконав.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Холдинг МС подало до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будь-яке рухоме та нерухоме майно, що належить на приватній власності Шевченку Олегу Володимировичу і знаходиться у нього або в інших осіб, та на грошові кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, що відкриті на імя Шевченка Олега Володимировича, в межах суми позовних вимог у розмірі ціни позову - 722959,70 грн, та можливих судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 10844,40 грн, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, та заборонити відчуження майна до виконання рішення суду, яким закінчиться розгляд справи по суті.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує високою вірогідністю унеможливлення або утруднення виконання рішення суду у зв`язку зі зникненням або зменшенням активів відповідача, наприклад виведенням грошових коштів з його рахунків, переказом коштів третім особам, тощо, значним розміром позовних вимог та діями відповідача, які свідчать про його відмову від виконання договірних зобов`язань та небажання повертати отримані в якості передоплати кошти. За твердженням позивача, накладення арешту на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти відповідача унеможливить їх відчуження і забезпечать виконання рішення суду у повному обсязі.

Розглянувши зазначену заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

З системного аналізу норм ч.2 ст.136, п.4 ч.1 та ч.4 ст.139 Господарського процесуального кодексу України випливає, що забезпечення позову допускається виключно в разі наведення заявником обґрунтованих доводів необхідності та доцільності вжиття заходів та доведення, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно з ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодною нормою Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості вжиття заходів забезпечення позову через побоювання позивача, не підкріплені жодними доказами, щодо ймовірної можливості ухилення відповідача від виконання рішення суду, в тому числі витрачання відповідачем коштів не на погашення заборгованості перед позивачем.

Заявник, всупереч наведеним нормам процесуального закону, у своїй заяві про забезпечення позову, не обґрунтував необхідність та доцільність вжиття заявленого заходу забезпечення позову.

Як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Холдинг МС заяви, фактично необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав, та можливість настання негативних наслідків, які суттєво позначаться на його інтересах.

Заявник не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що загрожують спроможності відповідача погасити заявлену до стягнення суму (доказів витрачання коштів, реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, доказів які б свідчили про ліквідацію відповідача тощо), а відтак зазначений захід забезпечення позову не спрямований саме на збереження грошових коштів та майнових активів останнього до вирішення справи по суті та не забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Саме лише посилання позивача в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

До того, суд враховує, що вжиття заявленого заходу забезпечення позову у вигляді арешту майна та коштів на рахунках відповідача в заявленому розмірі може мати наслідком припинення його господарської діяльності, що навряд чи сприятиме спроможності відповідача виконати рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог позивача.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Холдинг МС , суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить достатніх мотивів, посилань на докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би визначити доцільність та необхідність забезпечення позову, а сам захід забезпечення позову не забезпечує збалансованості інтересів сторін та не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо їх розумності, обґрунтованості та адекватності.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексу України, обов`язок заявника у заяві наводити обґрунтування доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами та надавати докази, що підтверджують такі обставини. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом відмовити в задоволені заяви заявника про забезпечення позову.

За таких обставин господарський суд вважає, що підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Холдинг МС про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.136- 140, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Холдинг МС у задоволенні заяви (вх. № суду 213/21 від 06.08.2021) про забезпечення позову до Фізичної особи - підприємця Шевченка Олега Володимировича про стягнення 722959,70 грн.

Ухвала набирає законної сили 09.08.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення.

Дата складення та підписання ухвали 09.08.2021.

Суддя О.О. Третьякова