Постанова

від 27.04.2007 по справі б-31/110-03 (н.р. б-23/36-03)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Б-31/110-03 (н.р. Б-23/36-03)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про затвердження ліквідаційного балансу

"27" квітня 2007 р.                                                             Справа № Б-31/110-03 (н.р. Б-23/36-03)

вх. № 6771/2-31(н.р. 3361/2-23)

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

За участю учасників процесу:

ліквідатор – Ткачов О.Г. (ліцензія серії АВ № 307305 від 02.03.07 р.),

пр-к ДПІ у Ленінському р-ні м. Харкова – Крищенко О.М. (за дов. від 05.06.06 р.), гол. держ. под. інспектор;

пр-к ДПІ у Ленінському р-ні м. Харкова – Мазур В.С. (за дов. від 20.04.07 р.), гол. держ. под. ревізор-інспектор;

пр-к Харківської митниці – Шпак В.В. (за дов. від 06.04.07 р.), гол. спеціаліст-юрисконсульт;

По справі  за заявою ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

до ПП "Унімакс" м. Х-в

про визнання банкрутом  

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 19 червня 2003року боржника -Приватне підприємство „Унімакс” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2004 року звільнено ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від виконання обов'язків ліквідатора та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ткачова О.Г., поклавши на нього обов'язки щодо виконання ліквідаційної процедури. Цією ж ухвалою провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 31 липня 2006 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 04 вересня 2006 року продовжено строк виконання ліквідаційної процедури до 31 грудня 2006 року.

До господарського суду надійшов звіт з додатковими документами, в якому ліквідатор посилається на завершення ліквідаційної процедури.

У судовому засіданні 21 березня 2007 року оголошувалась перерва до 04 квітня 2007 року. У судовому засіданні 04 квітня 2007 року оголошувалась перерва до 19 квітня 2007 року. У судовому засіданні 19 квітня 2007 року оголошувалась перерва до 25 квітня 2007 року. У судовому засіданні 25 квітня 2007 року оголошувалась перерва до 27 квітня 2007 року.

До суду звернулася Харківська митниця (далі по тексту - скаржник) зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора на підставі п.4 ст. 24 та ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі по тексту - Закон), в який просить визнати неправомірними дії ліквідатора – арбітражного керуючого Ткачова О.Г., пов'язані з невизнанням Харківської митниці в якості кредитора по справі №Б-6771/2-31, а також  просить зобов'язати ліквідатора згідно рішень комітету кредиторів розпорядитися майном банкрута та провести митне оформлення товару, що належить ПП „Унімакс”(боржник) і зберігається на складі скаржника.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що Харківська митниця, як кредитор  боржника, має грошові вимоги до боржника, звернулася після офіційної публікації про визнання його банкрутом до ліквідатора з претензією на суму 1541672,31 грн і з вимогою перерахувати митний збір до митниці, ліквідатором 13.10.2006 р. визнані вимоги скаржника, а  12.04.2007 р. він повідомив про невизнання вимог. Також скаржник посилається на те, що ліквідатором не виконуються функції з управління та розпорядження майном, оскільки комітетом кредиторів прийнято рішення про відмову від товару, який знаходиться під митним контролем (спірне майно), на користь держави, та зобов'язано ліквідатора заявити спірне майно у відповідний митний режим. Окрім того, скаржник вважає, що боржник є власником спірного майна на підставі митної декларації і  доданих до скарги документів.

Ліквідатор пояснив, що ним дійсно визнавалися вимоги скаржника до боржника, вживалися заходи щодо його повернення від митниці шляхом звернення з відповідними вимогами до самого скаржника та з позовом до господарського суду, але вважає, що, визнвши вимоги митниці, зробив помилку, що ним не виявлено в ході ліквідаційної процедури достатніх доказів того, що боржник є власником спірного майна, і що на митниці відсутні такі документи, тому повідомив скаржника про безпідставність і невизнання його вимог в заявленій сумі.

Кредитор – ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, підтримує доводи ліквідатора.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши скаржника і ліквідатора , судом встановлено таке.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правільністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором здійснено офіційне оголошення про визнання боржника банкрутом у газеті Голос України  від 09.09.2006р. № 167. Скаржник 02.10.2006 р. звернувся до ліквідатора з претензією до боржника про сплату  заборгованості по митному збору  станом на 01.09.2006р. у сумі 1541672,31 грн. (том 3 аркуш справи 83) на тій підставі, що спірне майно 27 червня 2002 р. за актом прийому - передачі розміщено на складі Харківської митниці відповідно до ст. 86 Митного кодексу України від 12.12.91р. № 2097 у зв'язку із закінченням строку зберігання під митним контролем. До претензії був наданий в якості доказів акт передачі працівниками митниці предметів на зберігання в касу (на склад) від 27 січня 2002 р. Ліквідатором розглянуті вимоги  скаржника та включені до реєстру вимог кредиторів, про що ліквідатор повідомив Харківську митницю листом від 13.10.2006 р. за № 50 (том 3 аркуш справи 86).

Розглянувши зазначені докази, суд вважає, що ліквідатор 13.10.2006р. передчасно визнав Харківську митницю кредитором боржника, оскільки ліквідатору до претензії не додано доказів, які б свідчили про наявність будь-яких правовідносин між боржником та скаржником, які б свідчили про зобов'язання боржника заплатити певну грошову суму, які б свідчили про те, що боржник має відношення до цього майна або  свідчення того, що боржник є власником спірного майна, яке передано на зберігання.

          Під час розгляду скарги скаржником надані додаткові докази в обгрунтування того, що боржник є власником спірного майна, а саме: картка відмови у пропуску на митну територію, вантажна митна декларація від 10.01.2002р., протокол про порушення митних правил  від 08.11.2002р., акт комісійного огляду товарів від 21.06.2002р., копія контракту від 26.04.2001 р. з додатками, інвойс, опис документів, наданих митниці № 342906, довіреність на оформлення вантажу ПП „Унімакс”, СМR (міжнародної транспортної накладної )№ 0286765, попередня декларація.

          Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача виникає за договором з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Наданий в якості доказів контракт від 26.04.2001 р. з додатковими угодами від 28.05.2001 р. та 24.09.2001р. , укладений між Фірмою “Thermaflex izolacji Sp.z.o.o.” та ПП „Унімакс” не містить переліку або складу майна, що є предметом купівлі-продажу, а зазначає, що асортимент товару, кількість та ціна встановлюються у замовленнях, що додаються до кожній партії продукції і є невід'ємною частиною цього договору; що поставка здійснюється лише на підставі замовлень покупця на умовах EXW м. Заров; що оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури; що прийомка – сдача продукції здійснюється у м. Харкові з оформленням акту прийому – передачі продукції.

          Із доданих доказів взагалі не вбачається, що спірне майно було саме тією продукцією, що замовлено боржником; не має доказів передання продавцем за контрактом зазначеної продукції покупцю; не надано доказів її оплати та оформленого акту прийому – передачі.

Твердження скаржника, що митна декларація свідчить про право власності, суд вважає помилковим, оскільки митним законодавством, яке діяло на час перевезення спірного майна через митний кордон, зокрема, ст. 45 Митного кодексу України (в редакції від 12.12.1991 р.) встановлює обов'язок зазначення у заяві при декларуванні точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети. Надана  митна декларація та інші додані до скарги документи не є належними доказами, оскільки вони не встановлюють факту права власності на спірне майно, а лише допускають припущення цього.

Окрім того, не може вважатися  власністю боржника частка спірного майна, яку не було зазначено в товаросупроводних документах (інвойс і CMR), і у зв'язку  з чим було складено протокол про порушення митних правил № 699/80000/01 (без зазначеної дати складення протоколу).

          Також факту права власності боржника на спірне майно не було встановлено і під час розгляду господарським судом  Харківської області спору у справі № 11/509-06 за позовом  ліквідатора Ткачова О.Г. про повернення майна ( том 5 арк.. справи 62).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що скаржником не доведено факту набуття права власності на спірне майно боржником, суд дійшов висновку про необгрунтованість грошових вимог  Харківської митниці до боржника щодо оплати  за збереження спірного майна під митним контролем.

При таких обставинах, скаржник не є кредитором боржника, а тому ліквідатор обгрунтовано 12.04.2007 року відмовив у визнанні вимог Харківської митниці.

          Розглянувши вимогу скаржника щодо зобов'язання арбітражного керуючого Ткачова О.Г.  виконати рішення комітету кредиторів щодо розпорядження спірним майном та проведення його оформлення та заявлення у митний режим „відмова на користь держави”, суд встановив наступне.

          Згідно ст. 246 Митного кодексу України рішення про відмову від товару на користь держави може прийняти лише власник цього товару.

          Враховуючи, що боржник не є власником спірного майна, ліквідатор не має права приймати рішення про відмову від товару.

          Щодо прийняття такого рішення комітетом кредиторів, суд вважає його безпідставним, виходячи з того, що комітет кредиторів взагалі не має права розпоряджатися або приймати рішення про розпорядження майном боржника. Такі дії входять до повноважень ліквідатора, а комітет кредиторів відносно майна згідно част. 1 ст. 30 Закону вправі встановлювати певний порядок продажу майна банкрута.

          Окрім того, комітет кредиторів  не є ораном управління боржника, а є представницьким органом кредиторів на час проведення процедур банкрутства, який користується правами, чітко визначеними Законом.

          За зазначеними вище обставинами, скарга Харківській ммитниці не є обгрунтованою, тому не підлягає задоволенню.  

Розглянувши звіт ліквідатора, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що ліквідатором виконано всі необхідні заходи щодо виконання ліквідаційної процедури, а саме: здійснено в офіційний друкований орган України оголошення про України про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

До ліквідатора надійшли вимоги з грошовими вимогами, за результатом розгляду вимог кредиторів ліквідатором складено  реєстр вимог кредиторів на загальну суму 2501116,89 грн., з яких вимоги ДПІ у Ленінському районі в сумі 2501092,54 грн., Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості в сумі 19 грн. 50 коп., Відділення Виконавчої дирекції Фонду  соціального  страхування   від   нещасних  випадків  виробництві  та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Харкова в сумі 4,85 грн.; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів заборгованість з заробітної плати в сумі 28182,0 грн.

Ліквідатором отримано від керівника банкрута печатку, штамп, документацію підприємства; вжито заходів щодо розшуку майна банкрута; проведено інвентаризацію майнових активів банкрута; дебіторську заборгованість не виявлено; здійснено оцінку майна банкрута, здійснено реалізацію майна на біржі, про що свідчать договори купівлі-продажу; акти прийому – передачі; відкрито ліквідаційний рахунок в установі банку; грошові кошти, які надійшли від реалізації майна направлено на погашення кредиторської заборгованості першої черги ( витрати на проведення ліквідаційної процедури, другої черги (у повному обсязі - в сумі 28182,0 грн. – заборгованість з заробітної плати)  та третьої черги (частково - в сумі 35070,77 грн.).

Для виконання ліквідаційної процедури були залучені спеціалісти, про що свідчать відповідні  угоди. Банківські рахунки боржника закрито, про що свідчить довідка банку від 30.03.2007 р.; печатки та штамп здано до органів внутрішніх справ на знищення, про що свідчить квитанція МВС України  Ленінського РВ ГУ  УМВС України в Харківській області від 31.03.2007 р.; документи довгострокового зберігання передані до архіву, про що архівна довідка  від 28.03.2007 року.

Виконавчі документи про стягнення з боржника заборгованості на виконанні у ДВС Ленінського району м. Харкова не знаходяться, про що свідчить лист від 12 вересня 2005 року. Комітет кредиторів на засіданні комітету кредиторів 02.04.2007 року затвердив відшкодування витрат ліквідатора по ліквідаційній процедурі, ліквідаційний звіт, про що свідчить протокол №8.

Підприємство не має можливості погасити заборгованість перед кредиторами  в сумі 2466046 грн. 12 коп., у зв'язку з недостатністю майнових активів ліквідаційної маси; ліквідатором складено ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю. Зважаючи на ці обставини та керуючись п. 6 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,  вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Розглянувши наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс і враховуючи, що ліквідатором виконані всі заходи по ліквідації підприємства-банкрута, суд вважає за необхідне затвердити ліквідаційний звіт та ліквідаційний  баланс, провадження по справі припинити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 16, 24, 25, 30, 31 32, 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 6 ст. 39 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”, суд  -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги Харківської митниці на дії (бездіяльність) ліквідатора.

1.          Затвердити наданий суду ліквідаційний звіт, ліквідаційний баланс.

2.          Ліквідувати юридичну особу - Приватне підприємство „Унімакс”, м. Харків, код 31149446, зареєстрованого Виконавчим Харківським міськвиконкомом  18 вересня 2000 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04059243Ю0019544, місцезнаходження м. Харків, вул. Котлова, 8, кв. 15.

3.          Провадження по справі припинити.

4.          Зобов'язати Головне управління  статистики по Харківській області виключити з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України Приватне підприємство „Унімакс”, м. Харків, код 31149446.

5.          Зобов'язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Приватне підприємство „Унімакс”, м. Харків, код 31149446, та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення для зняття юридичної особи – ПП „Унімакс” з обліку.

6.          Ухвалу направити ліквідатору, кредиторам, скаржнику, Головному управлінню  статистики по Харківській області, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору, УПФУ Ленінського району м. Харкова, ДВС Ленінського р-ну м. Харкова, ДВС Харківської області, Харківському обласному центру зайнятості, власнику майна банкрута.

Суддя