від 06.08.2021 по справі 383/358/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 383/358/20

провадження № 61-2508св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Cелянське (фермерське) господарство Габорця Володимира Андрійовича,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2020 року

у складі судді Бондаренко В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Письменного О. А.,

Дуковського О. Л., Голованя А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства Габорця В. А. (далі - СФГ Габорця В. А. ) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

Обґрунтовуючи позов, зазначав, що 21 листопада 2014 року між ним та СФГ Габорця В. А. було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,9694 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520884400:02:000:0099, зареєстрований реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області, про що у державному реєстрі прав вчинено запис від 30 грудня 2014 року № 8316375.

Відповідно до пункту 11 цього договору, орендна плата вноситься щорічно

до 31 грудня.

Посилаючись те, що відповідач не виплатив йому орендну плату

за 2015-2019 роки, тобто на систематичну несплату відповідачем орендної плати, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути

з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати

за 2015-2019 роки в сумі 32 234,03 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено .

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,

з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не отримував грошових коштів від орендаря, оскільки відповідач надав суду копія розписки від 10 березня 2015 року, згідно з якою позивач фактично виявив волю

на отримання орендної плати наперед, а орендар вчинив дії - сплатив на користь орендодавця орендну плату в розмірі 35 000 грн за майбутні періоди користування земельною ділянкою, а саме за період з 2015 року до 2019 ріку включно.

Суд вважав, що розписка орендодавця і дії орендаря за встановлених у цій справі обставин свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди, оскільки така домовленість не суперечить умовам договору оренди з приводу форм та способів внесення орендної плати.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 18 серпня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 25 січня 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Особа, яка подає касаційну скаргу, зазначає, що суди не дали належної оцінки тому, що розписка про отримання коштів не відповідає формі документа, який підтверджує проведення касових операцій та отримання ним коштів у рахунок орендної плати. Матеріали справи не містять доказів у вигляді бухгалтерських документів щодо виплати йому орендної плати.

ОСОБА_1 вказує, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18,

від 11 липня 2018 року у справі № 484/3687/16, від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 383/358/20, витребувано справу з Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній

на дату подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову

у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Суд встановив, що розмір орендної плати за рік відповідно до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчується 30 грудня 2024 року, становить 7 000,00 грн. Розмір орендної плати за три роки становитиме 21 000,00 грн.

Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) та зазначених обставин не встановлено.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується

до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги

до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується

у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку,

що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року підлягає закриттю, оскільки зазначені судові рішення не підлягають оскарженню

в касаційному порядку відповідно до статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2020 року у складі судді Бондаренко В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська