Рішення

від 22.04.2021 по справі 183/6173/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/6173/20

Провадження № 2/183/1463/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Власко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Спаської сільської ради, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Виконавчого комітету Спаської сільської ради, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, у якому позивач просить:

- встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акту серії ДП № 041179 на право приватної власності на земельну ділянку площею 4,2640 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, виданого на ім`я ОСОБА_2 ;

- визнати за нею право власності на будинок НОМЕР_3 , житловою площею 20,2 м 2 , загальною площею 70,70 м 2 , А-1 житловий будинок, а-1 прибудови, Б літня кухня, ВГ сарай, Д навіс, Є вбиральня, З літній душ, Ж вольєр, № 1-7 споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , яка ще за життя склала заповіт, за яким належне їй майно, а саме будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 4,2640 га, яка розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, заповіла ОСОБА_1 . З метою оформлення своїх спадкових прав, позивач звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Однак їй було відмовлено у вчиненні відповідних нотаріальних дій, оскільки спадкоємцем не було надано документа, який посвідчує право власності спадкодавця на спадковий будинок, а також в наданих нею документах наявні розбіжності у написанні прізвища спадкодавця і власника, а саме, у свідоцтві про смерть зазначено прізвище померлої як ОСОБА_2 , а у Державному акті на право приватної власності на спадкову земельну ділянку ДП № 041179 власником вказано ОСОБА_2 , що у свою чергу, не дає можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою судді від 11 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та їй було надано час на усунення недоліків її позовної заяви (а.с. 27-28), що було зроблено позивачем 04 грудня 2020 року (а.с. 30-31). Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання, цією ж ухвалою суду за клопотанням позивача було витребувано докази у справі (а.с. 32-33). Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду по суті (а.с. 61).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, разом з тим зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач Виконавчий комітет Спаської сільської ради у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, як і відзиву на позов, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

21 квітня 2021 року на адресу суду від представника Підгородненської міської ради надійшла заява, в якій останній зазначає, що у відповідності до вимог Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад Підгородненська міська рада та Спаська сільська рада об`єднались в Підгородненську міську територіальну громаду з адміністративним центром у м. Підгородне, в результаті чого Підгородненська міська рада являється правонаступником Спаської сільської ради.

Представник третьої особи Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23 грудня 2008 року Виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та поданим суду в засвідченій позивачем копії (а.с. 7).

За життя, а саме 16 січня 2001 року, ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Спаської сільської ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області Рева К. М. та зареєстрований в реєстрі за № 5, згідно з яким усе її майно, де б воно не було із чого воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належити на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 40).

Відповідно до довідки № 440 від 04 листопада 2016 року, виданої виконкомом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою проживали: її дочка ОСОБА_1 , 1952 року народження, зять ОСОБА_4 , 1962 року народження, онуки ОСОБА_5 , 1982 року народження, та ОСОБА_6 , 1994 року народження, правнук ОСОБА_7 , 2003 року народження (а.с. 39-на звороті).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , подавши 09 червня 2009 року до Новомосковської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37).

24 січня 2018 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_8 , звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 4,2640 га, яка розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Однак їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва, у зв`язку з тим, що нею не був представлений документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадковий будинок, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину, та разом з тим, спадкоємцем були надані свідоцтво про смерть ОСОБА_2 та Державний акт на право приватної власності на спадкову земельну ділянку ДП № 041179, виданий 16 грудня 2003 року Новомосковською райдержадміністрацією, в якому власником зазначена ОСОБА_2 , а отже в наданих документах наявні розбіжності у прізвищі спадкодавця та власника, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину. Для вирішення питання щодо спадкування будинку та факту належності спадкодавцеві документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, позивачеві рекомендовано звернутися до суду (а.с. 45).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як убачається з Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 041179 від 16 грудня 2003 року, наданого суду у засвідченій позивачем копії, він виданий на ім`я ОСОБА_2 , яка проживає в с. Спаське Новомосковського району, на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 28 грудня 2002 року № 1317, і відповідно до нього ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,2640 га у межах згідно з планом, за кадастровим номером 12:232:865:00:02:020:0006, яка розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01:03:126:01061 (а.с. 22).

При цьому, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1212443582020 від 15 січня 2020 року власником земельної ділянки площею 4,2640 га, з кадастровим номером 1223286500:02:020:0006, яка розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, є ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Таким чином, факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, а саме Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 041179 від 16 грудня 2003 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , знайшов своє підтвердження в зібраних у справі доказах, і оскільки розбіжності в написанні прізвища матері позивача в правовстановлюючому документі про належність нерухомого майна, а саме у Державному акті на право власності на земельну ділянку та свідоцтві про смерть, є перешкодою у реалізації позивачем своїх прав як спадкоємця на оформлення спадщини, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності на житловий будинок, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно, а саме житловий будинок, потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

В підтвердження права власності своєї матері ОСОБА_2 на житловий будинок, позивачем надано до суду в засвідченій ним копії, погосподарську книгу № 10 на 2016-2020 роки, видану Спаською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області. Проте, дослідивши її, судом установлено, що ця погосподарська книга не є належним доказом у справі, оскільки в ній містяться відомості актуальні після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у вказій господарській книзі головою домогосподарства, що знаходиться на АДРЕСА_1 , зазначено іншу особу, а саме, ОСОБА_2 (а.с. 9-12).

Інших доказів належності спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач, у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але під час розгляду цієї справи цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено суду факт належності на праві власності спадкодавцеві, а саме її померлій матері ОСОБА_2 , спірного житлового будинку, який, на її думку, після її смерті ввійшов до складу спадщини, а відтак і своє право, як спадкоємця, претендувати на вказане майно.

Разом з тим, звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач пред`явив позов до Виконавчого комітету Спаської сільської ради.

Судом приймається до уваги наступне. Відповідач - це особа, яку притягують до відповідальності у зв`язку із заявою позивача про порушення, невизнання або оспорювання права, свободи чи інтересу. Статтею 119 ЦПК України передбачено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Проте згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідачами у такій категорії справ є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем прийняття спадщини.

Висновок суду, окрім іншого, ґрунтується також на тому, що відповідно до положень ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність саме територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Слід врахувати також те, що відповідно до ст. 2, 4, 6, 7 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" за рішенням Підгородненської міської ради від 27 вересня 2019 року було об`єднано територіальну громаду Підгородненської міської ради з територіальною громадою Спаської сільської ради в Підгородненську міську територіальну громаду з адміністративним центром у м. Підгородне.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, у разі відсутності інших спадкоємців ОСОБА_2 за законом і за заповітом, належним відповідачем у справі є саме Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, оскільки саме ця особа є органом місцевого самоврядування і представницьким органом територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Розглядаючи справу суд враховує, що цивільне судочинство здійснюється, зокрема, на засадах змагальності і диспозитивності. Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Діюче цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості заміни відповідача або залучення іншої особи як співвідповідача за ініціативою суду без відповідного клопотання позивача.

Отже, позивач наділений правом самостійно визначитися зі своїми матеріально-правовими вимогами до тієї чи іншої особи, яка, на думку позивача, повинна відповідати за позовом, а суд лише сприяє позивачу в реалізації ним своїх процесуальних прав та обов`язків згідно з ч. 5 ст. 12 ЦПК України. Однак, суд вважає, що таке сприяння не повинно зводитись до самостійного вирішення судом питань щодо вчинення стороною у справі тих чи інших процесуальних дій, якщо за законом їх ініціатором може бути сторона у справі, а не суд.

Таким чином, оскільки позивачем не було доведено факт належності спадкодавцеві спірного житлового будинку, а також у зв`язку з тим, що позов заявлено позивачем не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, і клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача позивачем не заявлено, в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 51, 77-81, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Спаської сільської ради (код ЄДРПОУ 04338859, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51263, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Спаське, вул. Козинця, 81 ), третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пл. Героїв, 1 ), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 041179, виданий Новомосковською райдержадміністрацією 16 грудня 2003 року на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 28 грудня 2002 року № 1317 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:03:126:01061, на земельну ділянку площею 4,2640 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, на ім`я ОСОБА_2 , яка мешкає: с. Спаське, Новомосковського району, був фактично виданий ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено і підписано 22 квітня 2021 року.

Суддя Г.Є. Майна