Рішення

від 06.08.2021 по справі 440/5253/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5253/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним наказ, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), у якій просить:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.05.2021 №3315-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3,4000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту (с. Черевані), за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність Глобинської міської ради;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3,4000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту (с. Черевані), за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність Глобинської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 12.05.2021 №3315-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3,4000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту (с. Черевані), за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність Глобинської міської ради з підстав: графічний матеріал, доданий до клопотання, не містить відображення всіх елементів картографічної основи. Позивач вважає відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що в оскаржуваному наказі не наведено передбаченої Земельним кодексом України підстави для відмови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/5253/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду.

11 червня 2021 року до суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 44-49/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що згідно графічного матеріалу доданого до клопотання позивача від 07.04.2021 вхідний номер М-2679/0/25-21 неможливо встановити бажане розташування земельної ділянки. Пояснює, що наказ №3515-СГ від 12.05.2021 містить посилання на те, що графічний матеріал, доданий до клопотання, не містить відображення всіх елементів картографічної основи. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області діяло в порядку, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання, а також в межах строків, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, тому підстав для визнання неправомірним та скасування наказу немає.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з клопотанням від 05.04.2021 (вхідний номер М-2679/0/25-21 від 07.04.2021) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3,4000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту (с. Черевані) за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність Глобинської міської ради /а.с. 7, 57/.

До вказаного клопотання позивачем було додано: графічний матеріал (з публічної кадастрової карти України), на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 8/; копії паспорта та ідентифікаційного номеру; копію рішення засновників ФГ "Глобинщини" /а.с. 9-10/, копію статуту ФГ "Глобинщини" /а.с. 11-22/, копію виписки з ЄДРПОУ щодо ФГ "Глобинщини" /а.с. 23-24/, копію витягу з ЄДРПОУ щодо ФГ "Глобинщини" /а.с. 25/.

12.05.2021 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийняло наказ №3315-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3,40 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства з таких підстав: графічний матеріал, доданий до клопотання, не містить відображення всіх елементів картографічної основи /а.с. 51-52/.

Не погодившись з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.05.2021 №3315-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.05.2021 №3315-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Земельний кодекс України не тільки визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, але й зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з клопотанням від 05.04.2021 (вхідний номер М-2679/0/25-21 від 07.04.2021) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3,4000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту (с. Черевані) за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність Глобинської міської ради /а.с. 7, 57/. До вказаного клопотання позивачем було додано: графічний матеріал (з публічної кадастрової карти України), на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 8/; копії паспорта та ідентифікаційного номеру; копію рішення засновників ФГ "Глобинщини" /а.с. 9-10/, копію статуту ФГ "Глобинщини" /а.с. 11-22/, копію виписки з ЄДРПОУ щодо ФГ "Глобинщини" /а.с. 23-24/, копію витягу з ЄДРПОУ щодо ФГ "Глобинщини" /а.с. 25/.

Тобто, позивач при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у своєму клопотанні зазначив цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання позивач додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у спірному наказі від 12.05.2021 №3315-СГ зазначено те, що графічний матеріал, який доданий до клопотання, не містить відображення всіх елементів картографічної основи /а.с. 51-52/.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву конкретизовано, що згідно графічного матеріалу доданого до клопотання позивача від 07.04.2021 вхідний номер М-2679/0/25-21 неможливо встановити бажане розташування земельної ділянки.

Оцінюючи ці доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та, у передбачених земельним законодавством випадках, надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

На доданому позивачем до клопотання графічному матеріалі, який роздрукований з Публічної кадастрової карти України, вказано, що позивач бажає отримати земельну ділянку за рахунок земельної ділянки державної власності в районі земельної ділянки з кадастровим номером 5320686400:00:002:0035 та заявником заштриховано бажану ним земельну ділянку, розташування якої при порівнянні цього графічного матеріалу з Публічною кадастровою картою України свідчать про те, що позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5320686400:00:002:0060, яка знаходиться у комунальній формі власності, як і земельна ділянка з кадастровим номером 5320686400:00:002:0035, та є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 5320686400:00:002:0035 (https://map.land.gov.ua/?cc=3696724.60733729,6339394.37717602&z=15&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3696733.99728834,6339394.37717602).

Суд зазначає, що публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру.

В розумінні статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (надалі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Частиною 5 статті 5 Закону № 3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

У відповідності до положень частин 1, 8 статті 9 вказаного Закону, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Частиною 1 статті 15 Закону № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Водночас, стаття 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 січня 2020 року у справі №0840/2979/18 (адміністративне провадження №К/9901/68110/1).

Таким чином, оскільки обсяг даних дозволяв відповідачу ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів та перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, тому додані позивачем до клопотання графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, слід розцінювати, як належні графічні матеріали.

За встановлених вище обставин та наведених норм права, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, оформлена наказом від 12.05.2021 №3315-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", не ґрунтується на вимогах закону, відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12 травня 2021 року №3315-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3,4000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту (с. Черевані), за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність Глобинської міської ради, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.

Разом з тим, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Між тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим позивачем документам на предмет відповідності вимогам законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами Земельного кодексу України, обмежившись виключно констатацією того, що графічний матеріал не містить відображення усіх елементів картографічної основи, що як встановлено у ході розгляду даної справи, не відповідає фактичним обставинам справи, тому у даному випадку належнім та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05 квітня 2021 року (вхідний номер М-2679/0/25-21 від 07 квітня 2021 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду.

Водночас, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3,4000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту (с. Черевані), за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність Глобинської міської ради слід відмовити, оскільки надання оцінки клопотанню та документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом державної влади, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 77, 139, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038) про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №3315-СГ від 12 травня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05 квітня 2021 року (вхідний номер М-2679/0/25-21 від 07 квітня 2021 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич