Рішення

від 11.08.2021 по справі 580/3470/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року справа № 580/3470/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Павленка С.І. в інтересах ОСОБА_1 до ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Павленка С.І. (20202, Черкаська обл., м.Звенигородка, пр-т.Шевченка, буд.11 б) в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (19523, Черкаська обл., Городищенський р-н, селище міського типу Вільшана, вулиця Шевченка, будинок 190; код ЄДРПОУ 26423991) (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 28.10.2020 вх. від 03.11.2020 №38 про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адміністративних межах Вільшанської селищної ради с.В`язівок (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 2 га рілля з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03);

зобов`язати відповідача розглянути вказане клопотання від 28.10.2020 про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адміністративних межах Вільшанської селищної ради с.В`язівок (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 2 га рілля з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03) та прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність вказаної вище земельної ділянки.

Додатково просив стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 908,00грн та оплатою за надану правничу допомогу в сумі 3000,00грн.

В обґрунтування зазначено, що відповідач відмовив у наданні йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за відсутності правових підстав.

Ухвалою суду від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання.

19.07.2021 на адресу суду надійшло повідомлення відповідача. В обґрунтування зазначив, що претставнику позивача повідомлено листом проте, що на запитувану земельну ділянку з кадастровим номером 7120382500:02:002:0165 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 рішенням сесії від 16.10.2019 №12-231/7 за набувальною давністю (вказана громадянка користувалась нею більше 25 років та сплачувала плату за землю). Додатково зазначив, що вона на той час сплатила кошти за проект розподілу земельної ділянки, виготовлено проект та зереєстровано в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Надіслано лист про вільні земельні ділянки старостинського округу №3 с.В`язівок.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви з огляду на таке.

28.10.2020 позивач звернувся до відповідача клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради в с.В`язівок (за межами населеного пункту). Розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03). Додатками до клопотання вказав ксерокопію паспорта та ксерокопію картки платника податків.

28.04.2021 адвокат позивача звернувся до відповідача адвокатським запитом вих.№27 з метою виконання прийнятого доручення щодо захисту своїх законних прав та інтересів та зазначених у запиті громадян, серед яких позивач. У запиті просив повідомити, коли та які рішення прийняті сесією Вільшанської селищної ради за результатами розгляду клопотань вказаних громадян від 28.10.2020, з якими вони звернулися до сільської ради про надання їм дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Додатково просив надати належним чином завірені копії вказаних рішень.

Супровідним листом від 05.05.2021 №02-33/420 на запит адвоката надано інформацію щодо розгляду клопотань громадян про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 05.05.2021 №16-23/3/-89 відповідач повідомив, що подані адвокатом заяви від вказаних громадян, серед яких позивач, були розглянуті на сесії Вільшанської селищної ради від 29.09.2020 №22-36/VII (зазначено, що рішення адвокату видано). Вказано, що на даний час інвентаризація земель у с.В`язівок не проведена, але земельні ділянки сільськогосподарського призначення реєструються із земель державної власності в комунальну власність. До відома додано перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вільні.

Не отримавши рішень відповідача щодо розгляду його клопотання, позивач звернувся в суд з позовом.

Для вирішення спору суд врахував.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це позивач, як громадянин України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією його паспорта серії НОМЕР_2 , має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. На підставі ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства , ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу .

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст.50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства , ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, особи, які бажають отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, подають зазначений вище пакет документів.

Суд врахував, що позивач, звертаючись із відповідним клопотанням, всупереч вказаних вимог закону не зазначив ажане місце розташування земельної ділянки, у додатках до нього не додав графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. В матеріалах адміністративної справи відсутні докази надання таких матеріалів відповідачу.

Посилання відповідача у відзиві на те, що відповідна земельна ділянка передана за набувальною давністю, не підтверджені жодним доказом та зважаючи на відсутність доказів бажаного для позивача місця розташування не обгрунтовані.

У ч.7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл ; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу .

Наявність прийняття одного зі вказаних вище рішень не підтверджена жодним належним, допустимим та достатнім доказом. Вказане свідчить, що жодного з передбачених ч.7 ст.118 ЗК України видів рішень відповідач не прийняв.

Вказаний вище лист відповідача не доводить дотримання відповідачем вимог закону, оскільки не є актом розпорядчого характеру та за змістом полягає виключно в необхідності повідомити представнику позивача про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Проаналізувавши вказані норми в сукупності, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень наділений правом надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та зобов`язаний врахувати місцезнаходження, межі інших суміжних землекористувачів під час оцінки заявленого орієнтовного розміру бажаної заявником земельної ділянки.

На підставі ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин .

Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень . Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом . При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Проаналізувавши ч.7 ст.118 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР суд дійшов висновку, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Для вирішення спору суд також врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.

ВС у вказаному рішенні вказав, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки . Зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивованою.

Проаналізувавши вказані норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Тому суд дійшов висновку, що протиправною є його бездіяльність щодо розгляду клопотання позивача від 28.10.2020 вх. від 03.11.2020 №38 про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адміністративних межах Вільшанської селищної ради с.В`язівок (за межами населеного пункту), орієнтовною площею 2 га рілля з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03).

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зобов`язання судом відповідача прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України про надання дозволу позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність вказаної вище земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

У постанові від 05.09.2018 року в справі №826/9727/16 ВС, проаналізувавши п.4 ч.2 ст.245 КАС України, дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Дотримуючись завдання адміністративного судочинства, визначеного в ст.2 КАС України, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність обгрунтованих підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України про надання дозволу позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність вказаної вище земельної ділянки до часу належного розгляду відповідачем його клопотання у порядку, межах і спосіб, що визначені законом.

Тому належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути в установленому законом порядку клопотання від 28.10.2020 та відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 28.05.2021 №82 в сумі 908,00грн. про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову - половина.

З приводу професійної правничої допомоги суд установив, що 24.04.2021 позивач уклав з адвокатом Павленком С.І. договір про представництво в адміністративному процесі, предметом якого є зобов`язання адвоката щодо підготовки позову та участі в судовому процесі, як представника позивача з процесуальними правами та обов`язками, передбаченими ст.ст.44, 47 КАС України, адвокат має право вчиняти від імені позивача усі процесуальні дії без обмеження процесуальних повноважень при розгляді адміністративної справи у Черкаському окружному адміністративному суді за вказаним вище позовом. Позивач зобов`язується сплатити адвокату гонорар та винагороду за надану ним правничу допомогу, розмір яких визначається додатковими угодами.

Відповідно до додаткової угоди від 24.04.2021 до договору від 24.05.2021 про представництво в адміністративному процесі за надання правничої допомоги з підготовки адміністративного позову та участі в його судовому розгляді в Черкаському окружному адміністративному суді позивач зобов`язується здійснити попередню часткову сплату вказаному адвокату гонорар в розмірі 3000,00грн із розрахунку 600грн за годину його роботи.

Згідно з розрахунком від 27.05.2021 затраченого часу представником позивача адвокатом Павленком С.І. на підготовку адміністративного позову в інтересах позивача ОСОБА_1 до ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ Городищенського району Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, як представником позивача Гончара А.О. (далі - Розрахунок) вказаний адвокат надав позивачу правову допомогу:

укладення вказаного вище договору про представництво інтересів в адміністративному процесі, вивчення документів, надання консультації 24.04.2021 - 30 хвилин - 300,00грн;

підготовка адміністративного позову - 2 години 30 хвилин - 1500,00грн;

підготовка заяви в інтересах позивача від 27.05.2021 в порядку п.11 ст.160 КАС України - 25 хвилин - 250,00грн;

підготовка розрахунку затраченого адвокатом часу з підготовки вказаного вище позову - 25 хвилин - 250,00грн, всього: 2300,00грн.

Позивач оплатив адвокату за підготовку та ведення адміністративної справи в Черкаському окружному адміністративному суді 3000,00грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 27.05.2021 №32.

У подальшому представник позивача надіслав до суду разом з адміністративним позовом в новій редакції новий розрахунок затраченого ним часу, в якому зазначив загальну суму витрат 3050,00грн. Докази оплати вказаної суми позивачем у матеріалах адміністративної справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував, що відповідач не подав клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Позовна заява позивача підписана та подана вказаним вище адвокатом Павленком С.І. Щодо зазначеної категорії справ наявна усталена судова практика (судове рішення Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №803/1183/17). Особливостей іншого застосування норм права заявлені у цій справі спірні правовідносини не мають. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Взявши до уваги обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00грн. Проте з огляду на результат вирішеного спору стягненню підлягають на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову (половина) - 1500,00грн.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправною бездіяльність ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2020 (вх. від 03.11.2020 №38) про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адміністративних межах Вільшанської селищної ради с.В`язівок (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 2 га рілля з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03).

Зобов`язати ВІЛЬШАНСЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ (19523, Черкаська обл., Городищенський р-н, селище міського типу Вільшана, вулиця Шевченка, будинок 190; код ЄДРПОУ 26423991) розглянути в установленому законом порядку подане ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) клопотання від 28.10.2020 про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адміністративних межах Вільшанської селищної ради с.В`язівок (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 2 га рілля з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03) та відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (19523, Черкаська обл., Городищенський р-н, селище міського типу Вільшана, вулиця Шевченка, будинок 190; код ЄДРПОУ 26423991) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок) та судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 454,00грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 11.08.2021.