Постанова

від 10.08.2021 по справі 280/8171/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8171/20 (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №280/8171/20 за позовом Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління державної податкової служби у Запорізькій області 12 листопада 2020 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 згідно з яким, просить стягнути з відповідача податковий борг на загальну суму 102173,32 грн по:

- орендній платі з фізичних осіб у розмірі 78939,08 грн;

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 1761,85 грн;

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21472,39 грн.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 102173,32 грн. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Суд, стягнув з відповідача податковий борг у розмірі 102173,32 грн по:

- орендній платі з фізичних осіб у розмірі 78939,08 грн;

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21472,39 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що сума грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, у розмірі 78939,08 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21472,39 грн є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено і доказів, які б свідчили про погашення такого податкового боргу або спростовували наявність податкового боргу, до суду не надано. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок про те, що податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 1761,85 грн сплачений відповідачем та не підлягає стягненню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, які впливають на правильність ухвалення рішення, оскільки розмір податкового боргу заявлений позивачем не відповідає вимогам чинного законодавства в частині його розрахунку. Зазначає про те, що з рішення суду не зрозуміло в якій частині позову він відмовив. Вказує на порушення норм процесуального права у зв`язку з не надсиланням відповідачу уточненої позовної заяви з додатками, що позбавило її можливості надати відзив на уточнений позов.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що податковий борг відповідача виник на підставі:

податкового повідомлення-рішення №303163-5505-0803 від 21 лютого 2020 року, яким зобов`язано відповідача сплатити орендну плату з фізичних осіб у розмірі 78939,08 грн (термін сплати - 02 червня 2020 року) (а.с.31);

податкового повідомлення-рішення №0011344-5505-0812 від 30 квітня 2020 року, яким зобов`язано відповідача сплатити зобов`язання у розмірі 1762,68 грн (термін сплати - 20.07.2020) (а.с.33);

податкового повідомлення-рішення №0005967-5507-0812 від 13 березня 2019 року, яким зобов`язано відповідача сплатити зобов`язання за 2018 у розмірі 10124,33 грн (термін сплати - 13 серпня 2019 року) (а.с.32);

податкового повідомлення-рішення №0011345-5505-0812 від 30 квітня 2020 року, яким зобов`язано боржника сплатити зобов`язання за 2019 у розмірі 11348,06 грн (термін сплати - 20 липня 2020 року) (а.с.33).

27 червня 2019 року позивачем була сформована податкова вимога форми Ф №42694-55 на суму 157878,16 грн, яка отримана відповідачем 09 липня 2019 року (а.с.34). Стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 102173,32 грн є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим боргом визнається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків визначається календарною датою.

Згідно із статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як передбачено пунктом 54.5. статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем у встановлені строки суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, а саме, згідно з:

податковим повідомленням-рішенням №303163-5505-0803 від 21 лютого 2020 року, яким зобов`язано відповідача сплатити орендну плату з фізичних осіб у розмірі 78939,08 грн (термін сплати - 02 червня 2020 року) (а.с.31);

податковим повідомленням-рішенням №0011344-5505-0812 від 30 квітня 2020 року, яким зобов`язано відповідача сплатити зобов`язання у розмірі 1762,68 грн (термін сплати - 20.07.2020) (а.с.33);

податковим повідомленням-рішенням №0005967-5507-0812 від 13 березня 2019 року, яким зобов`язано відповідача сплатити зобов`язання за 2018 у розмірі 10124,33 грн (термін сплати - 13 серпня 2019 року) (а.с.32);

податковим повідомленням-рішенням №0011345-5505-0812 від 30 квітня 2020 року, яким зобов`язано боржника сплатити зобов`язання за 2019 у розмірі 11348,06 грн (термін сплати - 20 липня 2020 року) (а.с.33).

Враховуючи те, що зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані не були, грошове зобов`язання визначене за ними набрало статусу узгодженого податкового зобов`язання.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про їх незаконність є безпідставними, оскільки доказів скасування цих податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Суд зауважує, що предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу згідно з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, а не їх законність, оскільки ці рішення контролюючого органу скасовані не були, а тому грошове зобов`язання визначене за ними набрало статусу узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За приписами абз. 1 пункту 129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до абзацу е пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень, якими визначені грошові зобов`язання, доказів їх скасування відповідачем суду не надано, та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення цього позову.

Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідачем сплачено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1761,85 грн згідно з квитанцію № 0.0.2001703119.1 від 03 лютого 2021 року (а.с.68), а тому зазначена суму не підлягає стягненню.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 78939,08 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21472,39 грн.

При цьому, суд першої інстанції зробивши правильний висновок про необхідність часткового задоволення позову в резолютивній частині рішення допустив арифметичну помилку, зазначивши про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 102173,32 грн, замість 100411,47 грн виходячи із розрахунку 78939,08 грн + 21472,39 грн.

За змістом статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи..

Суд зауважує, що висновки суду в резолютивній частині рішення - є приписами, що підлягають безумовному виконанню сторонами та третіми особами, а судове рішення має бути категоричним, тобто повинне давати відповідь на позовні вимоги таким чином, щоб зняти невизначеність у взаємовідносинах між сторонами спору.

Однак, судом першої інстанції зробивши в мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновок про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача податкового боргу у загальній сумі 100411,47 грн, помилково в резолютивній частині цього рішення зазначив про стягнення з відповідача податкового боргу у менший сумі 102173,32 грн, що є підставою для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з не отримання відповідачем уточненого позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

На виконання вимог зазначеної норми позивачем додано до позовної заяви фіскальний чек Укрпошти, який свідчить про виконання позивачем обов`язку стосовно направлення копії позовної заяви на адресу відповідача (а.с.60).

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року про відкриття провадження у справі №280/8171/20 позивач отримала 15 лютого 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи (а.с.67) та підтверджено відповідачем у поданій заяві.

Отже, з 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 було відомо про наявність відкритого провадження у справі за позовом Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 102173,32 грн.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (« Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України (№ 3236/03) суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що справу №280/8171/20 вирішено судом 07 квітня 2021 року про що ухвалено рішення (а.с.71).

Тобто, відповідач у період з 15 лютого 2021 року по 07 квітня 2021 року зобов`язаний був демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, в тому числі звернутися до суду з заявою щодо видачі копії уточненої позовної заяви у разі не отримання її.

Проте таке звернення не відбулось.

У своїй заяві від 09.03.2021 року відповідач заперечує проти призначення справи до розгляду, при цьому, питання щодо отримання уточненого позову не порушує, а тому посилання в апеляційній скарзі на ці обставини не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Між тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що позовна заява та уточнений позов містять один і той же предмет та підстави позову, при цьому доводи апеляційної скарги не містять зазначення обставин, які б вказували на неповне з`ясування обставин справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з підстав неповного з`ясування обставин справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга відповідача фактично зводиться до того, що позивачем не доведено наявність у відповідача податкового боргу, однак скаржник вказуючи на це не наводить обставин з посиланнями на докази, які б спростували надані позивачем докази щодо наявності суми узгодженого зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а тому відповідач, у справі за позовом суб`єкта владних повноважень не звільняється від доказування тих обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, враховуючи той факт, що позивачем - суб`єктом владних повноважень надано докази в підтвердження заявлених позовних вимог.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши в абзаці другому його резолютивної частини загальну суму податкового боргу, що підлягає стягненню з відповідача …100411 (сто тисяч чотириста одинадцять) гривень 47 копійок… замість …102173,32 грн… . В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №280/8171/20 - змінити, зазначивши в абзаці другому його резолютивної частини загальну суму податкового боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 … НОМЕР_1 (то тисяч чотириста одинадцять) гривень 47 копійок… .

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №280/8171/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2021 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко