Ухвала

від 09.08.2021 по справі 320/5487/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 320/5487/20

адміністративне провадження № К/9901/26393/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі №320/5487/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Броварської районної ради, третя особа - Комунальне підприємство Баришівської районної ради Райводоканал про стягнення податково боргу,

УСТАНОВИВ:

19.07.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі №320/5487/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 16.07.2021).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (пункт 87.3 статті 87, пункт 89.2 статті 89, пункт 96.1, пункт 96.2, пункт 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, пункт 7, пункт 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, пункт 6-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ). Контролюючим органом зазначено, що судові рішення не містять посилань на правову позицію Верховного Суду про застосування певних норм права у спільних правовідносинах, натомість наявна правова позиція, відмінна від позиції суду першої та апеляційної інстанції наявна у постановах Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №240/4054/19 - щодо неможливості відчуження майна комунального підприємства, від 27.04.2018 у справі №814/12/17, від 06.05.2020 у справі №820/899/17 - щодо дотримання порядку стягнення податкового боргу, встановленого статтею 96 Податкового кодексу України. Головним управлінням ДПС у Київській області вказано, що наразі відсутній висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у частині переходу прав та обов`язків районних рад, які були припинені як юридичні особи у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України та обов`язку контролюючого органу повторно звертатися з поданням до правонаступника у порядку передбаченому статтею 96 Податкового кодексу України.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, а наведені витяги з них стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак Головним управлінням ДПС у Київській області не викладено належним чином підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, не обґрунтовано, у чому полягає неправильність застосування судами положень статті 96 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з судовими рішеннями, цитування окремих уривків з постанов Верховного Суду, що не належним викладенням заявлених підстав касаційного оскарження. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Також скаржником не надано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі №320/5487/20 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва