Рішення

від 16.05.2007 по справі 47/129-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/129-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2007 р.                                                            Справа № 47/129-07

вх. № 2982/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Писанова О.В. за довіреністю від 02.04.2007р.  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортікон", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа Електроленд", м. Харків  

про стягнення 30575,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20532,20грн., пені у розмірі 7555,85грн., 3% річних у розмірі 504,59грн., інфляційних у розмірі 1983,18грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору №3-05/4 від 03.05.2006р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 305,76грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 10.04.2007р. розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до 01.06.2007р.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 16.05.2007р. розрахунок пені відповідно до якого пеня складає суму у розмірі 1801,21грн.

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки побутоваї техніки №3-05/4  від 03.05.2006р. Відповідно до умов даного договору позивач  взяв на себе обов"язки з поставки побутової техніки, а відповідач у свою чергу зобов"язався у повному обсязі прийняти та оплатити отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання виконав у повному обсязі, а саме згідно видаткової накладної №ООО-11/1 від 03.05.2006р. відвантажив відповідачу товар на загальну суму 20532,20грн., який було отримано співробітником відповідача  за довіреністю серії ЯЛГ №448329 від 01.05.2006р.

Згідно п. 3.1. вищезазначеного договору, постачальник вважається таким, що виконав свої обов"язки з поставки майна у момент підписання сторонами видаткової накладної, а право власності на майно переходить від постачальника до покупця у момент поставки  товару.

Відповідач отримав товар, але його вартість в установлений договором строк не сплатив.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 20532,20 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 1983,18грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 504,59грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання регулюються Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.231 Господарського Кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені за просрочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період ,за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом встановлений максимальний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін. В зв'язку з чим посилання позивача на ст. 611 Цивільного кодексу України неправомірні, так як зазначені господарські відносини регулюються Господарським кодексом України, і яким не передбачена можливість збільшення неустойки, максимальний розмір якої встановлений законом.

Згідно зі  ст.231   ГК України  та  Законом  України  „Про  відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань” підлягає стягненню пеня  в розмірі подвійної облікової ставки у сумі 1801,21грн., а в іншій частині стягнення пені у розмірі 5754,64грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 305,76грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 231 ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Торгівельна мережа "Електроленд" (61075, м. Харків, вул. Молодіжна, 90, р/р26006835412760 у ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 33818889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортікон" (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 14, р/р26005101691001 у ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 33609603) основної заборгованості у розмірі 20532,20грн., пені у розмірі 1801,21грн., 3% річних у розмірі 504,59грн., інфляційних у розмірі 1983,18грн., держмита у розмірі 305,76грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті частини позову у сумі 5754,64грн. відмовити.

Суддя