Рішення

від 11.08.2021 по справі 910/19474/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2021Справа № 910/19474/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Доля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Бернардіно"

про стягнення 25879,26 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Доля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Бернардіно" про стягнення за договором поставки товару від 13.02.2020 № КД-144 суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 19938,37 грн., пені в сумі 1953,21 грн. та штрафу в розмірі 3987,68 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товару № КД-144, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товари, а покупець - сплатити і прийняти товар в кількості, асортименті і в цінах, узгоджених з постачальником.

Відповідно до пункту 2.6 оплату за поставлений товар покупець здійснює на підставі рахунків-фактур та/або видаткової накладної, що формується на підставі замовлення покупця постачальником.

Пунктом 2.8 договору розрахунки за товар здійснюються протягом двадцяти одного календарного дня з моменту поставки товару або в інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної (пункт 3.3 договору).

Із матеріалів справи слідує, що позивач здійснив поставку товару за договором на загальну суму 23702,62 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами наступними видатковими накладними: від 20.02.2020 № 1614 (рахунок № 1593) на суму 12612,01 грн., від 20.02.2020 № 1615 (рахунок № 1595) на суму 1312,02 грн., від 03.03.2020 № 2062 (рахунок № 2043) на суму 4830,61 грн., від 06.03.2020 № 2279 (рахунок № 2261) на суму 1183,73 грн., від 06.07.2020 № 6148 (рахунок № 6197) на суму 349,72 грн., від 06.07.2020 № 6149 (рахунок № 6198) на суму 3414,53 грн.

Разом із цим, відповідач 03.07.2020 сплатив на рахунок позивача лише 3764,25 грн. за товар за рахунками від 03.07.2020 № 6197, 6198.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар за договором становить 19938,37 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 19938,37 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 1953,21 грн. пені та штрафу в розмірі 3987,68 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 договору за прострочення або неповну сплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку прострочення більш ніж на 30 днів, крім пені покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20 % від простроченої до сплати суми.

Разом із цим, суд вважає за необхідне наголосити на положеннях статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

Наведені приписи законодавства не були враховані позивачем при визначені періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, у зв`язку з чим суд зауважує, що період нарахування пені становить: за видатковими накладними від 20.02.2020 - з 13.03.2020 до 13.09.2020, за видатковою накладною від 03.03.2020 - з 25.03.2020 до 25.09.2020, за видатковою накладною від 06.03.2020 - з 28.03.2020 до 28.09.2020.

Таким чином, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням встановлених судом періодів нарахування, суд дійшов висновку про стягнення пені в загальній сумі 1482,65 грн., а саме: за видатковими накладними від 20.02.2020 у розмірі 1046,97 грн., за видатковою накладною від 03.03.2020 у розмірі 350,55 грн., за видатковою накладною від 06.03.2020 у розмірі 85,13 грн.

Разом із цим, за арифметичним перерахунком суду, штраф у розмірі 3987,68 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Одночасно, суд зауважує, що відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з частинами 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Доля" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Бернардіно" (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 72, поверх 4; ідентифікаційний код 42767311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Доля" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 5-Б; ідентифікаційний код 43214921) 19938 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 37 коп. основного боргу, 1482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. 65 коп. пені, 3987 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 68 коп. штрафу, 6872 (шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 72 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 78 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова