Постанова

від 04.08.2021 по справі 922/89/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/89/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-2020"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.) та рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2021 (суддя Буракова А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех"

до Державного підприємства "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача :

1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 5) ОСОБА_4 , 6) ОСОБА_5 , 7) ОСОБА_6 , 8) ОСОБА_7 , 9) ОСОБА_8 , 10) ОСОБА_9 , 11) ОСОБА_10 , 12) Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-2020",

про визнання дій протиправними

за участю: позивача: Рибак Я.В.(адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат" (далі - відповідач) про визнання незаконними дій відповідача, спрямованих на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження права оренди земельних ділянок, що перебували в його користуванні, вчинені з дня прийняття рішення про приватизацію відповідача, та зобов`язання відповідача утриматися від вчинення таких дій.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач із 2005 року припинив підготовку спеціалістів і займався виробництвом сільськогосподарської продукції у тому числі на землях, які орендує у приватних осіб. Позивач визнаний переможцем конкурсу з продажу об`єкта малої приватизації - ДП "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат", однак йому стало відомо, що відповідач у порушення приписів ч.4 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" вчинив дії із розірвання укладених ним договорів оренди земельних ділянок після прийняття рішення уповноваженим органом про приватизацію державного підприємства і без згоди уповноваженого органу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, позов задоволено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що директором відповідача після прийняття рішення про приватизацію відповідача було вчинено дії із розірвання чинних договорів оренди землі, наявність яких становила істотну інформацію для приватизації, і що є порушенням положень частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; з урахуванням того, що в державному реєстрі прав не зафіксовані наслідки розірвання договорів оренди, не зареєстровані нові договори оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-2020" та фізичними особами (третіми особами), у відповідача відсутні оригінали додаткових угод про розірвання договорів оренди землі, а відповідно до статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" вказані договори про розірвання договорів оренди є нікчемними, спосіб захисту обраний позивачем є належним, а позов підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги та узагальнюючі доводи інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-2020" (третя особа) просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

3.2. На обґрунтування своїх вимог і підстав касаційного провадження скаржник посилається на порушення судами норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 14.10.2019 у справі №910/6642/18, в постанові 07.04.2021 у справі №924/199/20 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)), а також на відсутність висновку щодо застосування положень частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у подібних правовідносинах (в частині розмежування нікчемних і недійсних (оспорюваних) правочинів) (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

3.3. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, де посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.

3.4. Третя особа ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Велес-2020", у якому просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції у справі і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

У даній справі скаржник і ОСОБА_6 , який подав цей відзив на касаційну скаргу, є третіми особами, отже виступають на одній стороні.

Оскільки вказаний відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до поданої касаційної скарги, однак заявником не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

4.3. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.4. У справі, що розглядається, позов поданий переможцем конкурсу з продажу об`єкта малої приватизації - ДП "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат" до самого державного підприємства з вимогами про визнання незаконними дій відповідача, спрямованих на вчинення без згоди органу приватизації правочинів щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання відповідача утриматися від вчинення таких дій з тих підстав, що вони суперечать вимогам частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Позовні вимоги були судами попередніх інстанцій задоволені з мотивів, вказаних вище.

4.5. У касаційній скарзі ТОВ "Велес-2020" в якості підстав для скасування оскаржених рішень посилається на порушення судами норм права без врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду, наведених вище.

4.6. У справі №925/642/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021) Велика Палата Верховного Суду переглянула судові рішення за позовом, поданим Родниківською сільською радою до Уманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність та у користування з підстав того, що відповідач не мав права передавати спірну земельну ділянку в оренду третій особі, оскільки вона знаходиться в адміністративних межах Родниківської сільської ради та належить до комунальної власності територіальної громади села Родниківки.

4.7. У справі №910/6642/18 (постанова Верховного Суду від 14.06.2019) позов подано Державним підприємством "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про визнання за позивачем права на споживання природного газу у січні, лютому, березні 2018 року за відповідними договорами на підставі того, що відповідачі безпідставно вважають, що позивач у вказаний період здійснив несанкціонований відбір природного газу, внаслідок чого відповідач-2 вимагає від позивача оплату спожитого газу у подвійному розмірі.

Верховний Суд зазначив, що позивачем заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання. Суд частково погодився з доводами касаційної скарги стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту, а також погодився з висновками місцевого господарського суду про необхідність відмовити у позові з цих підстав.

4.8. У справі №924/199/20 (постанова Верховного Суду від 07.04.2021) позов поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки за договором на підставі того, що сторони договору фінансового лізингу укладали додаткові угоди до нього, якими змінили його основні умови щодо ціни, відповідальності, графіку платежів, не повідомивши при цьому про це поручителя, а також на підставі того, що строк поруки сплив у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України.

4.9. Враховуючи вищевикладене, правовідносини у справі, що розглядається, і у справах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, є неподібними.

Вказане є підставою відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України для закриття касаційного провадження.

4.10. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.11. Таким чином, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України в частині виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ТОВ "Велес-2020".

4.12. Як вже зазначалося в якості підстав касаційного оскарження скаржник в касаційній скарзі послався також на відсутність висновку щодо застосування положень частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у подібних правовідносинах (в частині розмежування нікчемних і недійсних (оспорюваних) правочинів) (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

4.13. Згідно положень статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу не вимагається зазначати в касаційній скарзі норми права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду про їх застосування.

4.14. Як встановлено судами, наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 30.11.2016 № 2252 "Про прийняття рішення про приватизацію Державного підприємства "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат" прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат".

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 08.10.2019 №00590 "Про затвердження протоколу аукціонної комісії" затверджено протокол засідання аукціонної комісії для продажу об`єкта малої приватизації - Державне підприємство "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат", код за ЄДРПОУ 00387298 від 07.10.2019 № 1.

4.15. Інформаційне повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - Державне підприємство Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат, код за ЄДРПОУ 00387298, за адресою: 62103, Харківська обл., Богодухівський р-н, село Лозова, яке було розміщене на сайті https://ubiz.ua електронний майданчик, через який здійснювався аукціон, містило наступні відомості, які вплинули на бажання позивача взяти участь в аукціоні: згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.10.2019 №184014843 ДП Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди.

4.16. Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону від 16.12.2019 №UA-PS-2019-11-14-000051-2 переможцем аукціону з продажу об`єкта малої приватизації ДП Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат став позивач.

4.17. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях наказом "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації шляхом викупу" від 19.12.2019 №01192 прийняло рішення про приватизацію шляхом викупу об`єкта малої приватизації - Державне підприємство Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат юридичною собою - позивачем.

4.18. 10.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та позивачем укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Державного підприємства Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат.

4.19. 28.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та позивачем складений акт приймання-передачі державного майна, відповідно до якого продавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях) передає, а покупець (позивач) приймає проданий 10.01.2020 на електронному аукціоні об`єкт малої приватизації - Державне підприємство Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат.

4.20. 28.12.2019 адвокатом Рибак Я.В., яка діяла від імені позивача на підставі ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" одержано письмове пояснення орендодавця земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ДП Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат - Усенко Ірини Григорівни, яка повідомила про отримання від посадових осіб ДП "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат" пропозиції розірвати укладений з нею раніше договір оренди землі та надала проект угоди про розірвання договору оренди землі від 31.10.2013, а також нового договору оренди землі між нею та юридичною особою ТОВ "Велес-2020", які Усенко І.Г. підписувати відмовилась.

4.21. Як встановлено судами, колишній керівник відповідача вчинив дії із розірвання укладених ним договорів оренди земельних ділянок після прийняття рішення уповноваженим органом про приватизацію державного підприємства і без згоди уповноваженого органу, і скаржником у касаційній інстанції ці, встановлені судами обставини, не оспорюються, касаційна скарга стосується лише правомірності судових рішень виходячи із правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав, а також відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.22. Судами також встановлено, що згода Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській на відчуження майнових прав об`єкта малої приватизації ДП "Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат" директору відповідача Тризні О.М. не надавалась, за отриманням такої згоди він до органу приватизації не звертався.

4.23. Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в редакції, чинній на момент вчинення дій із розірвання укладених договорів оренди земельних ділянок, з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо, зокрема, вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні. Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

4.24. Отже, положеннями вказаної статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єкту приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації.

При цьому наведена норма сама по собі не містить положень, які б надавали можливість вирішити питання про розмежування нікчемних і недійсних (оспорюваних) правочинів, як про це у касаційній скарзі просить скаржник.

Разом з тим, як вбачається із викладеного, положення цієї норми регламентують поведінку відповідача у процесі приватизації, тому наявні підстави для її застосування до спірних правовідносин.

4.25. За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.26. Під порушенням слід розуміти такий стан права, коли право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

4.27. У даній справі вбачається, що судом було вжиті заходи забезпечення позову.

4.28. Відповідно до встановлених судами обставин справи рішення про приватизацію відповідача було прийнято до вчинення дій із розірвання укладених договорів оренди земельних ділянок.

4.29. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання незаконними дій відповідача та зобов`язання його утриматися від вчинення таких дій.

4.30. Враховуючи викладене, доводи про неправильне застосування судами норм матеріального права в частині виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

4.31. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.32. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

4.33. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.34. За вказаних обставин оскаржені рішення відповідно до приписів статті 309 ГПК України підлягають залишенню без змін.

4.35. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України в частині виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а в іншій частині підстав такого оскарження дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень без змін, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-2020", відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині підстав касаційного оскарження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-2020" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №922/89/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич