Ухвала

від 11.08.2021 по справі 910/8396/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8396/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є.В.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Разіна Т. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" до Державного підприємства "Гарантований покупець", за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : 1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 2) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (повний текст підписаний 23.06.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021.

19.07.2021 Державним підприємством "Гарантований покупець" подані зміни до касаційної скарги, в яких воно просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" пені у розмірі 1 305 991,74 грн, штрафу в сумі 2 017 299,93 грн та 3 % річних у розмірі 320 465, 53 грн, а рішення місцевого господарського суду в цій частині залишити без змін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" подало до суду заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець", які приймаються до уваги в частині доводів про недотримання скаржником вимог щодо подання доказів про сплату судового збору, тоді як інші доводи зводяться до передчасного надання правової оцінки підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції і мають перевірятися судом під час касаційного перегляду судового рішення по суті.

У частині заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" стосовно строків звернення Державного підприємства "Гарантований покупець" зі змінами до касаційної скарги, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

За приписами частин першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З урахуванням доказів отримання скаржником повного тексту оскаржуваної постанови 29.06.2021 суд вважає, що зміни до касаційної скарги, подані ним 19.07.2021 у межах строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду 1) позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону України Про судовий збір ).

Як зазначалося вище, скаржник оскаржує судове рішення апеляційної інстанції у частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 3 643 757,20 грн, тому судовий збір за подання цієї касаційної скарги мав бути сплачений в сумі 109 312,72 грн (3 643 757,2 грн x 1,5 %) x 200%.

Проте до матеріалів касаційної скарги взагалі не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Натомість викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на фінансовий стан скаржника.

Верховний Суд відхиляє це клопотання з огляду на таке.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про судовий збір існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша цієї), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті).

Однак положення пунктів 1, 2 частини першої цієї статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 цієї ж частини можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Оскільки предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то підстав для розгляду касаційним судом питання про відстрочення юридичній особі сплати судового збору немає.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine), № 24402/02, § 27, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" ( Ashingdane v. The United Kingdom , § 57, 28.05.1985).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland), №28249/95, § 60 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин поширення на нього вимог, передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 109 312,72 грн , який має бути перерахований за такими реквізитами: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207, та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.

Крім того, Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинна бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначені частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись як на підставу для оскарження судового рішення на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Зі змісту зміненої касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, тоді як її доводи зводяться до цитування окремих положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та ГПК України.

В той же час, обґрунтовуючи касаційну скаргу підставою для оскарження постанови, скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, однак не зазначає який саме висновок Верховного Суду відсутній із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не обґрунтовано необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Так, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України в якості підстав касаційного оскарження, скаржник наполягає на відсутності висновку Верховного Суду у питанні застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України під час зменшення неустойки та 3 % річних, а також у питанні застосування статей 74, 86 ГПК України в контексті відсутності доказів на підтвердження обставин неможливості зменшення цих сум.

Водночас, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Державне підприємство "Гарантований покупець" наполягає на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 924/633/20 та у справі № 902/538/18 щодо застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України під час зменшення неустойки та 3 % річних.

Тобто заявлені скаржником підстави протирічать одна одній, оскільки з одного боку стверджує про відсутність висновку Верховного Суду у питанні застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України під час зменшення неустойки та 3 % річних, а з іншого боку він стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду під час застосування цих же статей.

Тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, поданої, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити норми права, щодо яких відсутній висновок їх застосування саме з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цих норм для правильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді незазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати суду докази такого направлення.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Крім того, до касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Оскільки касаційну скаргу залишено без руху, тобто питання про відкриття касаційного провадження наразі позитивно не вирішено, то у суду відсутні підстави для розгляду на цей час клопотання про зупинення виконання цих судових рішень.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без руху до 10.09.2021.

3. Встановити Державному підприємству "Гарантований покупець" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. Державному підприємству "Гарантований покупець" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

5. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов