Постанова

від 10.08.2021 по справі 681/1808/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 681/1808/19

Провадження № 22-ц/4820/961/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Білі Лебеді до Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 7 квітня 2021 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Селянське (фермерське) господарство Білі Лебеді (далі - СФГ Білі Лебеді ) звернулося до суду з позовом до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Полонська райдержадміністрація), ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

СФГ Білі Лебеді зазначило, що згідно державного акта на право постійного користування землею серії ХМ №243, виданого на ім`я засновника ОСОБА_7 , воно є користувачем земельної ділянки площею 39,0 га, розташованої на території Полонської міської ради Хмельницької області та призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 право власності на цілісний майновий комплекс і право засновника фермерського господарства набула його дружина, ОСОБА_8 .

Рішенням Полонської міської ради Хмельницької області від 4 жовтня 2019 року №3 надано згоду позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування господарських будівель і двору - землі сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 39,0 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Під час виготовлення технічної документації із землеустрою з`ясувалося, що розпорядженням Полонської райдержадміністрації від 29 червня 2006 року №256/2006-р у порядку розподілу земельних часток (паїв) передано земельні ділянки у власність відповідачів.

Так, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131836 від 29 червня 2007 року ОСОБА_9 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , набув право власності на земельну ділянку площею 0,73 га кадастровий номер 6823610100:04:001:0165. На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131835 від 29 червня 2007 року ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку площею 0,72 га кадастровий номер 6823610100:04:001:0166. На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131834 від 29 червня 2007 року ОСОБА_10 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , набув право власності на земельну ділянку площею 0,72 га кадастровий номер 6823610100:04:001:0167. На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131833 від 29 червня 2007 року ОСОБА_11 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , набув право власності на земельну ділянку площею 0,73 га кадастровий номер 6823610100:04:001:0168.

Полонська райдержадміністрація передала у власність відповідачів земельні ділянки, які входять до складу переданої у постійне користування позивача земельної ділянки, крім того спірні земельні ділянки накладаються на об`єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу фермерського господарства. Оскільки відповідачі неправомірно набули право власності на земельні ділянки, то оскаржувані державні акти слід визнати недійсними зі скасуванням рішень про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно.

За таких обставин СФГ Білі Лебеді просило суд:

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131836 від 29 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_9 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29990681 від 22 січня 2019 року;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131835 від 29 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_6 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30070801 від 25 січня 2019 року;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131834 від 29 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_10 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30070801 від 25 січня 2019 року;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131833 від 29 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_11 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32116373 від 24 червня 2019 року.

Процесуальні дії суду першої інстанції

В порядку ст. 55 ЦПК України суд ухвалою від 4 лютого 2021 року залучив до участі у справі як відповідача правонаступника Полонської райдержадміністрації - Шепетівську районну державну адміністрацію Хмельницької області (далі - Шепетівська райдержадміністрація).

Ухвалою від 22 лютого 2021 року суд прийняв відмову СФГ Білі Лебеді від позову до Шепетівської райдержадміністрації, ОСОБА_6 про визнання недійним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131835 від 29 червня 2007 року, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30070801 від 25 січня 2019 року, і закрив провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 7 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані Полонською райдержадміністрацією 29 червня 2007 року, розташовані на території Полонської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім`я:

ОСОБА_9 - земельна ділянка площею 0,73 га, кадастровий номер 6823610100:04:001:0165, державний акт серія ЯГ №131836 зареєстрований Полонським районним відділом земельних ресурсів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010775900633;

ОСОБА_11 - земельна ділянка площею 0,73 га, кадастровий номер 6823610100:04:001:0168, державний акт серія ЯГ №131833 зареєстрований Полонським районним відділом земельних ресурсів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010775900630;

ОСОБА_10 - земельна ділянка площею 0,72 га, кадастровий номер 6823610100:04:001:0167, державний акт серія ЯГ №131834 зареєстрований Полонським районним відділом земельних ресурсів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010775900631.

В задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо скасування рішень про держану реєстрацію за ними права власності на вищезазначені земельні ділянки відмовлено.

Стягнено з Шепетівської райдержадміністрації на користь СФГ Білі Лебеді судові витрати: 5 763 грн оплати судового збору; 14 000 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням судової експертизи; 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, - а всього 33 763 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що СФГ Білі Лебеді правомірно набуло право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства. Всупереч закону Полонська райдержадміністрація передала у власність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельні ділянки, частини яких входять до складу належної СФГ Білі Лебеді земельної ділянки, без припинення права користування ними в установленому законом порядку. У зв`язку з цим оскаржувані державні акти про право власності на земельну ділянку слід визнати недійсними. Оскільки СФГ Білі Лебеді не довело перехід права власності на спірні земельні ділянки до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , то позов у частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав є необґрунтованим і не підлягає задоволенню. До того ж, у цій частині вимог позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131833 від 29 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_11 та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що у СФГ Білі Лебеді не виникло права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, оскільки межі цієї ділянки не встановлені в натурі (на місцевості), а державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №243 за своїм змістом не відповідає вимогам закону. Полонська міська рада не мала правових підстав для оформлення права власності на майно цілісного майнового комплексу фермерського господарства, наразі, це нерухоме майно перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_8 , внаслідок чого права СФГ Білі Лебеді не порушені.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

ОСОБА_5 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і відмови в позові про скасування рішень про державну реєстрацію прав, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

СФГ Білі Лебеді , Шепетівська райдержадміністрація, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не подали відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Рішенням Полонської районної ради Хмельницької області від 21 січня 1994 року №3 створено селянське (фермерське) господарство жителя м. Полонного ОСОБА_7 , якому надано земельну ділянку в розмірі 39,0 га, з них: 5,0 га - у приватну власність на рівні середньої земельної частки Колективного сільськогосподарського підприємства Полісся (далі - КСП Полісся ) та 34,0 га - у постійне користування. Ця земельна ділянка надана ОСОБА_7 із земель запасу Полонської міської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства.

5 травня 1994 року комісією складено акт про встановлення меж земельної ділянки площею 39,0 га в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками встановленого зразка в кількості 10 штук, які передані на зберігання ОСОБА_7 .

У 1994 році (без зазначення числа та місяця) Полонська районна рада Хмельницької області видала ОСОБА_7 державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №243, за яким останній набув у постійне користування земельну ділянку площею 39,0 га, розташовану на території Полонської міської ради народних депутатів, для ведення селянського (фермерського) господарства. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7.

6 лютого 1995 року здійснено державну реєстрацію СФГ Білі Лебеді як юридичної особи, засновником якого виступив ОСОБА_7 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 право засновника фермерського господарства перейшло в порядку спадкування до його дружини, ОСОБА_8 .

На земельній ділянці площею 39,0 га по АДРЕСА_1 , розташований майновий комплекс СФГ Білі Лебеді , який складається з млина-складу загальною площею 269,1 кв.м, нежитлової будівлі загальною площею 430,4 кв.м, зерноскладу загальною площею 348,3 кв.м, свинарника загальною площею 313,2 кв.м.

Рішенням Полонської районної ради Хмельницької області від 29 вересня 1995 року №132 передано КСП Полісся у колективну власність 3538,7 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП Полісся одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №18 від 6 жовтня 1995 року.

Розпорядженням Полонської райдержадміністрації від 29 червня 2006 року №256/2006-р затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв Сільськогосподарського виробничого кооперативу Полісся . На підставі цього розпорядження 29 червня 2007 року Полонська райдержадміністрація видала ОСОБА_11 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131833, за яким останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,73 га, кадастровий номер 6823610100:04:001:0168, розташовану на території Полонської міської ради Хмельницької області та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010775900630.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,7255 га, кадастровий номер 6823610100:04:001:0168, розташовану на території Полонської міської ради Хмельницької області. 24 червня 2019 року Полонська районна державна контора Хмельницької області видала ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом і зареєструвала її право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 32116373).

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 21 листопада 2019 року №РВ-6800546852019 відмовлено СФГ Білі Лебеді у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка перебуває в користуванні фермерського господарства, оскільки ця земельна ділянка накладається на інші земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 6823610100:04:001:0168 (площа співпадає на 1,464%).

Згідно висновку експерта від 16 липня 2020 року №06-129/20 земельна ділянка з кадастровим номером 6823610100:04:001:0168 накладається на будівлі майнового комплексу СФГ Білі Лебеді .

а) щодо права СФГ Білі Лебеді на постійне користування земельною ділянкою

Застосовані норми та джерела права

Статтею 7 Земельного кодексу Української РСР, введеного в дію постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ, в редакції Закону України від 13 березня 1992 року №2196-ХІІ Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР (далі - ЗК України 1992 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України, зокрема для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 ЗК України 1992 року право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За змістом ст. 50 ЗК України 1992 року громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

На час виникнення спірних правовідносин економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні регулювалися Законом України від 20 грудня 1991 року №2009-ХІІ Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон №2009-ХІІ).

Згідно зі ст. 2 Закону №2009-ХІІ селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надається громадянам, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (ч. 1 ст. 4 Закону №2009-ХІІ).

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону №2009-ХІІ громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №2009-ХІІ слідує, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Як передбачено ст. 29 Закону №2009-ХІІ діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі: рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення його діяльності; припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України; визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Форма державних актів на право постійного користування землею була встановлена Постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2201-ХІІ, зокрема, зазначена форма містить дату (число, місяць і рік) видачі державного акта.

На час виникнення спірних правовідносин була чинною Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року №28 (з ареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за №31; далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

За змістом п. 2 Інструкції роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею виконуються в такому порядку: підготовчі роботи; встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); складання плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

В силу п.п. 2.4, 2.5 Інструкції при заповненні бланків державних актів на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються. Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.

Із положень п.п. 3.1, 3.2 Інструкції слідує, що державні акти на право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки у постійне користування. Такі акти реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком №4.

1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, визначений у ч. 2 ст. 92 ЗК України. До цього переліку не включені фермерські господарства та фізичні особи.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону.

На підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 положення пункту 6 розділу X Перехідні положення ЗК України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Згідно норм ЗК України 1992 року громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, вправі були набути у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності.

Передача земельних ділянок у постійне користування громадян для ведення селянського (фермерського) господарства здійснювалася на підставі відповідного рішення районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради за місцем розташування земельної ділянки.

Право постійного користування земельною ділянкою виникало у громадянина - засновника фермерського господарства після встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі місцевою радою державного акта на право постійного користування землею. Цей акт складався та реєструвався місцевою радою, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки у постійне користування.

Набуття громадянином - засновником фермерського господарства права постійного користування земельною ділянкою було однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Оскільки надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб, то після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою не припиняється, а зберігається за селянським (фермерським) господарством. Про це Велика Палата Верховного Суду вказала у постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

Селянські (фермерські) господарства, які до 1 січня 2002 року, тобто до набрання чинності ЗК України, набули в установленому порядку право постійного користування земельною ділянкою, не втрачають це право внаслідок його непереоформлення відповідно до норм цього Кодексу. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за такими господарствами до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц).

Зібрані докази достовірно вказують на те, що у 1994 році ОСОБА_7 набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства. Це право виникло у ОСОБА_7 на підставі відповідного рішення Полонської районної ради Хмельницької області, після встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі місцевою радою державного акта на право постійного користування землею. З моменту державної реєстрації СФГ Білі Лебеді як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою перейшло до зазначеного фермерського господарства. СФГ Білі Лебеді не втратило це право внаслідок зміни законодавства та смерті засновника ОСОБА_7 .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 правомірно набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, яке перейшло до СФГ Білі Лебеді .

Доводи ОСОБА_5 щодо невиникнення у СФГ Білі Лебеді права постійного користування земельною ділянкою, оскільки межі цієї ділянки не встановлені в натурі (на місцевості), суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №243 на ім`я ОСОБА_7 зареєстрований у встановленому порядку. Незазначення Полонською районною радою Хмельницької області у цьому акті числа та місяця його видачі не є підставою для припинення права позивача на користування земельною ділянкою.

б) щодо права власності ОСОБА_11 на земельну ділянку та права СФГ Білі Лебеді на звернення до суду

Застосовані норми права

Статтею 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 5 ЗК України 1992 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 23 ЗК України 1992 року д ержавний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

В силу п. 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2 Указу №720/95).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України від 5 червня 2003 року №899-ІV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №899-ІV) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Із положень ст. 5 Закону №899-ІV слідує, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. При цьому зазначені органи, зокрема: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Як передбачено ст. 9 Закону №899-ІV, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв),список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 11 Закону №899-ІV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

В силу ст. 12 Закону №899-ІV оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування ( ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України.

Згідно у ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки в порядку розпаювання земель колективної власності. Особа набуває право на земельну частку (пай), якщо вона перебуває в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання, зазначене підприємство отримало державний акта на право колективної власності на землю і член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку осіб, доданого до цього акта.

Особа, яка набула право на земельну частку (пай), вправі виділити її в натурі (на місцевості) із земель, переданих у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству. Передача земельної ділянки у власність громадянина здійснюється на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, після чого це право посвідчується державним актом про право власності на земельну ділянку.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішенні спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6823610100:04:001:0168, яка була передана у власність ОСОБА_11 у порядку розпаювання земель колишнього КСП Полісся , є складовою частиною земельної ділянки загальною площею 39,0 га, що перебуває у постійному користуванні СФГ Білі Лебеді .

Водночас у справі відсутні належні та допустимі докази про те, що земельна ділянка ОСОБА_11 входила до складу земельної ділянки загальною площею 3538,7 га, переданої КСП Полісся у колективну власність, і була вільною на час її розпаювання.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що Полонська райдержадміністрація передала у власність ОСОБА_11 земельну ділянку з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим отриманий останнім державний акт про право власності на земельну ділянку слід визнати недійсним.

Оскільки право СФГ Білі Лебеді на постійне користування земельною ділянкою не припинено, то отримання ОСОБА_11 державного акта на право власності на землю №131833 від 29 червня 2007 року призвело до порушення речового права позивача. Заявивши вимогу про визнання цього державного акта недійсним СФГ Білі Лебеді обрало належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.

Посилання ОСОБА_5 на те, що у спірних правовідносинах права СФГ Білі Лебеді не порушені, суперечать фактичним обставинам справи.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 7 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2021 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Горщар А.Г.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47