Ухвала

від 03.08.2021 по справі 757/23548/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 757/23548/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4453/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучено в ході проведення обшуку 27.04.2021, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2021, за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Iphone 12 Pro Max»; жорсткий диск марки «Seagate» S/N ZC101MRN; статут TОВ «Глобал Логісгік Систем» на 13 аркушах; витяг з ЄДРПОУ по ТОВ «Глобал Логістік Систем»; витяг №1526594503014 з реєстру платників податку; планшет «IpadPro», S/N DMPCJOGGNTGT.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 , - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням строків, що встановлені КПК України, для прийняття такого виду процесуальних рішень. В результаті неповного судового розгляду, в якому не встановлено можливість використання майна як доказу, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. За відсутністю належного обґрунтування та мотивування висновків слідчим суддею.

Апелянт вказує на те, що слідчий суддя не врахував, що майно ОСОБА_6 не може бути використане, як речовий доказ у рамках цього кримінального провадження, оскільки воно отримане з порушенням норм КПК України та внаслідок істотного порушення конституційних прав ОСОБА_6 , виходячи з того, що всупереч ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2021 року та положень КПК України, слідчим у ході проведення обшуку було вилучено майно, дозвіл на вилучення якого ухвалою суду не надавався. Зокрема, у ході обшуку вилучено електронні інформаційні системи, мобільні термінали системи зв`язку, а саме: мобільний телефон, жорсткий диск і планшет.

При цьому, в ч. 2 ст. 168 КПК України чітко зазначено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Апелянт звертає увагу на те, що на вилучених особистих речах ОСОБА_6 (мобільний телефон, жорсткий диск, планшет) міститься інформація, виключно особистого характеру. Ці носії не містять жодної інформації, яка має відношення до кримінального провадження №12021000000000234 від 11.02.2021 року. Більше того, вилучення цих речей є порушенням конституційного права ОСОБА_6 , визначеного статтею 31 Конституції України.

Це також стосується і вилучених документів, які є установчими документами ТОВ «Глобал Логістик Сістем», які не містять жодної доказової бази в рамках цього кримінального провадження.

Слідчим суддею було проігноровано те, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а тому виходячи з вимог ст. 167 КПК України слідчий не мав права вилучати це майно. Оскільки згідно положень цієї статті, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном.

Крім того апелянт зазначає, що постанова про визначення майна речовим доказом є формальною та не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить жодних даних, які б давали підстави вважати, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України. Більш того прокурор у судовому засіданні наголошував на накладенні арешту на майно з метою досягнення дієвості кримінального провадження, однак така мета відсутня у ст. 170 КПК України, проте слідчий суддя наклав арешт на майно з метою збереження речових доказів, тобто із іншою метою, ніж просив прокурор чим порушив принцип законності.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Враховуючи зазначене, а також думку представника власника майна з цього приводу, колегія суддів вважає за можливе продовжити судовий розгляд без участі прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що Головним

слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження №12021000000000234 від 11.02.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами ТОВ «Інлайн» (код ЄДРПОУ 3072219) та групи компаній ТОВ «Глобал Логістік Сістем» (код ЄДРПОУ 37200332) в ході виконання робіт по формуванню резерву скельного ґрунту в рамках договору субпідряду з завершення будівництва Дністровської ГАЕС, шляхом внесення недостовірних даних в акти виконаних робіт, привласнено кошти ПрАТ «Укргідроенерго» на загальну суму понад 1,5 млн. грн. Так, у період 2019-2020 років генеральним підрядником будівництва Дністровської ГАЕС ПрАТ «Укргідроенерго» - Консорціумом «НВО «Укргідроенергобуд» (код ЄДРПОУ 33834660) укладено відповідні договори з ТОВ «Інлайн» (код ЄДРПОУ 3072219) по виконанню підрядних робіт і надання послуг.

Протягом вказаного періоду, ТОВ «Інлайн» (код ЄДРПОУ 3072219) до виконання зазначених вище субпідрядних робіт залучило ТОВ «Глобал Логістік Сістем» (код ЄДРПОУ 37200332), ТОВ «ДІПІ Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 36887033) та ТОВ «Еквіта Кепітал» (код ЄДРПОУ 39866503).

Відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Інлайн» (код ЄДРПОУ 3072219), ТОВ «Глобал Логістік Сістем» (код ЄДРПОУ 37200332), ТОВ «ДІПІ Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 36887033) та ТОВ «Еквіта Кепітал» (код ЄДРПОУ 39866503) фактично підконтрольні ОСОБА_10 .

Крім того, встановлено, що з метою обготівковування та привласнення частини обігових коштів отриманих суб`єктами господарської діяльності, які призначені для виконання умов договорів підряду ОСОБА_10 використовує суб`єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Автогорсервіс» (код ЄДРПОУ 40559970), ТОВ «Авто інновації»

(код ЄДРПОУ 41502003) та ТОВ «Грінтранс-авто» (код ЄДРПОУ 40802275), ТОВ «Рівне Моторс» (код ЄДРПОУ 43464562). Зокрема, відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Інлайн» (код ЄДРПОУ 3072219), ТОВ «Автогорсервіс» (код ЄДРПОУ 40559970), ТОВ «Авто інновації» (код ЄДРПОУ 41502003) та ТОВ «Грінтранс-авто» (код ЄДРПОУ 40802275), ТОВ «Рівне Моторс» (код ЄДРПОУ 43464562) мають наступні ознаками фіктивності, а

саме: вказані суб`єкти господарської діяльності відсутні за місцем реєстрації, зокрема у ТОВ «Інлайн» (код ЄДРПОУ 3072219) фактично відсутня необхідна матеріально - технічна база для виконання умов зазначених вище договорів підряду. Також, відповідно до матеріалів досудового розслідування засновниками та керівниками вказаних товариств є особи, які фактично не мають відношення до здійснення господарської діяльності.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що безпосередньо до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, у ході досудового розслідування 27.04.2021 па підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2021 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone12 Pro Max»; жорсткий диск марки «Seagate» S/N ZC101MRN; статут TОВ «Глобал Логісгік Систем» на 13 аркушах; витяг з ЄДРПОУ по ТОВ «Глобал Логістік Систем»; витяг №1526594503014 з реєстру платників податку; планшет «IpadPro», S/N DMPCJOGGNTGT.

05.05.2021 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим

розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12021000000000234 від 11.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Дане клопотання направлено прокурором на адресу Печерського районного суду м. Києва за допомогою засобів поштового зв`язку 28.04.2021 /а.с. 112/.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що на даний час є достатньо підстав вважати, що вищевказані речі та документи можуть містити відомості, які будуть використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування. Тому з метою збереження речових доказів, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, виникла необхідність в накладенні арешту на зазначене вище майно, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні.

02.07.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно згідно переліку зазначеному у клопотанні.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, заслухані пояснення прокурора та представника власника майна, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку постановою слідчого від 27.04.2021 визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні прокурором доведено, що вказане майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до наслідків, які можуть, перешкодити досудовому розслідуванню.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Щодо посилання апелянта на те, що прокурор у судовому засіданні наголошував на накладенні арешту на майно з метою досягнення дієвості кримінального провадження, однак така мета відсутня у ст. 170 КПК України, проте слідчий суддя наклав арешт на майно з метою збереження речових доказів, тобто із іншою метою, ніж просив прокурор чим порушив принцип законності, слід значити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

З викладеного випливає, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Однак мета арешту, крім як досягнення дієвості провадження, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України.

Виходячи із змісту клопотання про арешт майна так і з оскаржуваної ухвали, вбачається, що прокурор просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, саме з метою збереження речових доказів для досягнення дієвості цього провадження.

Однак є слушними доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням строків, що встановлені КПК України, для прийняття такого виду процесуальних рішень. Проте з урахуванням обставин кримінального провадження, а також, що слідчим суддею вжито заходів щодо повідомлення власника майна та проведено судовий розгляд, як за участю сторони захисту так і сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що це порушення не є істотним, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу, з доповненнями представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4