Ухвала від 14.07.2021 по справі 761/23286/21

Справа № 761/23286/21

Провадження № 1-кс/761/13708/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду

клопотання прокурора Шевченківськоїокружної прокуратурим.Києва ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12020100100000892, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України, про накладенняарешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківськоїокружної прокуратурим.Києва ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12020100100000892, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України, про накладення арешту на майно,а саме: на нежитлове приміщення літера «Г» загальною площею 545 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення літера «В» загальною площею 232,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною їх використання, експлуатації та розпорядженням вказаними приміщеннями будь-якими особам.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що в провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100100000892 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві звернулась ОСОБА_3 про те, що службові особи ТОВ «Сиріус ЛТД» шляхом обману заволоділи земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ж та на праві власності належить ОСОБА_3 .

Крім того, встановлено що 24.11.2017 у ході судового засідання, яке відбувалось у приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області, використано завідомо підроблені документи, а саме свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 та свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 , як нібито видані Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

Допитана у якості потерпілої по кримінальному провадженні ОСОБА_3 пояснила, що є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:109:0174, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №141891 від 18.04.2006 року.

Земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:91:109:0174, з одного боку межує з земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:91:109:0178, що належить ОСОБА_4 , з іншого боку дорогою загального користування. Згідно даних кадастрової карти, поруч з її земельною ділянкою, через дорогу загального користування (землі комунальної власності) розташована земельна ділянка площею 0,3245 га, кадастровий номер 8000000000:91:109:0012, адреса: АДРЕСА_1 , яка згідно даних земельного кадастру належить до земель комунальної власності та перебуває в оренді Виробничого кооперативу «Трудівник».

Під час здійснення робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:109:0174, в натурі (на місцевості) землевпорядною організацією ТОВ «Укргеосистем» встановлено, що на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3 , розташована незаконно збудована двоповерхова будівля, яка займає площу 0,0263 га.

Як було встановлено досудовим розслідуванням, вказана самочинно зведена будівля належить ТОВ «СИРІУС-ЛТД».

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2017 року визнано за ТОВ «СИРІУС-ЛТД» право власності на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 545,0 кв.м.

Згідно рішення суду на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 545,0 кв.м. Головним управлінням комунальної власності м. Києва були видані свідоцтва про право власності від 15.03.2008 року та від 16.05.2008 року.

Однак, згідно відповіді Департаменту комунальної власності м. Києва від 16.08.2019 року № 062/02/07-7324 свідоцтва про право власності на нежиле приміщення загальною площею 545,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) та нежиле приміщення загальною площею 232,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) Головним управлінням комунальної власності м. Києва не видавались.

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури у реєстрі адрес м. Києва відсутні відомості щодо документів про присвоєння будь-яким об`єктам нерухомості таких поштових адрес: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 .

Крім того, встановлено, що відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення літера «Г» по АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровані за ТОВ «Сиріус ЛТД».

Відповідно показань потерпілої ОСОБА_3 одне із нежитлових приміщень, яке належить ТОВ «Сиріус ЛТД», самовільно збудоване на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:91:109:0174, яка належить їй на праві власності, що підтверджується технічною схемою розташування земельної ділянки, долученої потерпілою до матеріалів кримінального провадження.

Під час досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. ст. 55,56 КПК України було долучено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 838-ДК/873/АП/09/01, складений Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області. Відповідно до акту перевірки встановлено, що перевірку було проведено за заявою ОСОБА_3 . Відповідно акту встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:109:0174, яка належить ОСОБА_3 розташована будівля невизначеного призначення, яка самовільно збудована невідомими особами. Відповідно до висновків акту перевірки земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:109:0174 площею 0,1000 га та частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:109:0178 та землі загального користування самовільно зайнято невстановленими особами. До акту перевірки було долучено план схему земельної ділянки, відповідно до якої графічно зображені порушення зазначені в акті перевірки.

Допитаний у якості свідка державний інспектор головний спеціаліст у сфері державного контролю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 пояснив, що на адресу Головного управління держгеокадастру у Київській області у вересні жовтні 2019 надійшла заява від представника ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_4 про те, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться будівля невідомо походження та не відомо ким збудована та огороджена парканом. На підставі заяви громадянки ОСОБА_3 було видано наказ про здійснення перевірки. Службовою запискою для проведення перевірки було залучено інженера геодезиста з ДП «Науково дослідний та проектний інститут землеустрою» для встановлення точного місця розташування земельної ділянки та нерухомого майна на ній. На підставі наказу було здійснено виїзд за місцем розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2 . За результатом виїзду сертифікованим інженером - геодезистом було складено план схему розташування земельних ділянок та нанесення контурів нерухомого майна, розташованих в межах їх територій та складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №838-ДК/873/АП/09/01 від 23.10.2019.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що в межах земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності наявний факт самовільного зайняття даної земельної ділянки. Зокрема на масиві земельних ділянок знаходиться будівля 2,5 3 поверхи, яка огороджена металевим та дерев`яним парканом. В`їзд на територію здійснюється через ворота. На територію, де розташована будівля спеціалістів не впустила приватна охорона.

Встановлено, що будівля знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 та частково виходить на проїжджу частину. Як встановлено дана будівля самовільно збудована невстановленими особами.

Під час досудового розслідування встановлено, що право власності на нежитлові будівлі, які розташовані по вул. Отто Шмідта за ТОВ «Сиріус ЛТД» було визнано на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, які було винесено в рамках розгляду цивільної справи №361/5674/17, провадження №2/361/2999/17 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Сиріус ЛТД» та зустрічним позовом ТОВ «Сиріус ЛТД» до ОСОБА_6 про визнання права власності.

В рамках розгляду цивільної справи, в якості доказів було долучено свідоцтва про право власності видані Департаментом комунальної власності міста Києва.

Відповідно до листа Департаменту комунальної власності м. Києва свідоцтва про право власності на нежиле приміщення загальною площею 545,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення загальною площею 232,2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , Головним управлінням комунальної власності не видавались, що свідчить про підробку даних документів та використання їх шляхом надання до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Крім того, в ході досудового розслідування по кримінальному провадженні, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:91:109:0012 площею 0,3245 га на якій розташована нежитлова будівля № 2/6 літера «В».

Як встановлено під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, право власності на нежитлову будівлю № 2/6 літера «Г» було зареєстровано за ТОВ «Сиріус ЛТД» на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області. Також встановлено, що при винесенні рішення Броварським міськрайонним судом Київської області були використані завідомо підроблене свідоцтво про право власності на нежиле приміщення загальною площею 545,0 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ), оскільки дане свідоцтво не видавалось Департаментом комунальної власності міста Києва.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів КМДА земельна ділянка 0,3245 га., кадастровий номер 8000000000:91:109:0012 пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.12.1998 надана в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років для експлуатації та обслуговування адміністративно складських будівель, договір оренди від 13.10.2000.

Під час досудового розслідування по кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 , який відповідно до матеріалів судової справи №361/5674/17, звертався з позовною заявою до ТОВ «Сиріус ЛТД» про визнання права власності на нежитлові будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1 та знаходяться на земельній ділянці 8000000000:91:109:0012, який під час допиту пояснив, що позов до Броварського міськрайонного суду Київської області він не подавав, ніякі договори з ТОВ «Сиріус ЛТД» він не укладав та дане товариство йому не відоме.

Таким чином під час досудового розслідування по кримінальному провадженні встановлено, що ТОВ «Сиріус ЛТД» на підставі підроблених документів набуло право власності на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які було самовільно збудовані та розташована на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:109:0012.

Також, згідно відомостей Департаменту земельних ресурсів земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:91:109:0012 використовується без передбачених чинним законодавством дозвільних документів та договору оренди, оскільки земельна ділянка була передана в оренду виробничому кооперативу, а не безпосередньо ТОВ «Сиріус ЛТД».

Відповідно до листа Департаменту економіки та інвестицій КМДА у зв`язку із будівництвом нежитлових будівель № 2/6 літера «Г» та 2/6 літера «В» в АДРЕСА_2 договори пайової участі з будь-якими фізичними та/або юридичними особами не укладались.

Згідно листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві встановлено, що у Департаменті відсутні документи, щодо виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Крім того, до матеріалів кримінального провадження було долучено копію договору оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого 14.09.2000 року Київська міська рада надала в оренду Виробничому кооперативу «Трудівник» земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,3245 га., кадастровий номер 8000000000:91:109:0012 строком на 25 років.

Таким чином зібраними матеріалами кримінального провадження встановлено, що невстановлені особи, без передбачених Законом дозвільних документів вчинили самовільне будівництво нежилого приміщення загальною площею 545,0 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та нежилого приміщення загальною площею 232,2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 8000000000:91:109:0012, яку в оренду було передано Виробничому кооперативу «Трудівник». В подальшому, на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, посадові особи ТОВ «Сиріус ЛТД», використовуючи завідомо підроблені правовстановлюючі документи зареєстрували право власності на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 в літері «В» та АДРЕСА_1 .

Крім того, встановлено, що на даний час відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення літера «В» за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровані за ОСОБА_8

21.05.2021 постановою слідчого в порядку ст. 98 КПК України нежитлове приміщення, літера «Г» загальною площею 545 кв.м. та нежитлове приміщення літера «В» загальною площею 232,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнані в якості речових доказів по кримінальному провадженню, так як вони є матеріальними об`єктами, які містять сліди кримінального правопорушення, а також отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

В судове засідання прокурор не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити за його відсутності, клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про наявність і достатність правових підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, яке відповідає ознакам ст. 98 КПК України, з огляду на наступне.

Так, в провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100100000892 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане нерухоме майно необхідно з метою збереження речових доказів, як об`єкт кримінально-протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено,що арештом майна є тимчасове, доскасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 21.05.2021 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини під поняттям необхідності слід розуміти, що втручання відповідає нагальній суспільній необхідності та що воно пропорційне з правомірною метою, яку планується досягти (п. 67 справи «ОЛССОН (OLSSON) проти Швеції», п. 44 справи «Камензинд проти Швейцарії» та інші).

Також, з метою дотримання принципу верховенства права, органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання та збереження доказів, які стосуються події злочину. Це не є обов`язком досягнення результату, але обов`язком вжиття заходів. Зазначені усталені принципи були висловлені, у тому числі, у справах: «Холодков і Холодкова проти України» (заява 29697/08, рішення від 07 травня 2015), «Сердюк проти України» (заява 61876/08, рішення від 12 березня 2015), «Мащенко проти України» (заява №42279/08, рішення від 11 червня 2015).

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення.

Так, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою недопущення псування майна, що має значення речових доказів у кримінальному провадженні та збереження його у первісному стані, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особидо вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Водночас, вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує і те, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100000892 від 28.01.2020, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі та відчуження майна, яке постановою слідчого від 21.05.2021 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, приходить до висновку про необхідність накладення арешту на нежитлове приміщення літера «Г» загальною площею 545 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення літера «В» загальною площею 232,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .

Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 131, 132, 170-173 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Шевченківськоїокружної прокуратурим.Києва ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12020100100000892, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України, про накладенняарештуна майно задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення літера «Г» загальною площею 545 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення літера «В» загальною площею 232,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , із забороною їх відчуження та розпорядження, без заборони використання таких нежитлових приміщень особами, які на законних підставах у ньому проживають.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1