Ухвала

від 10.04.2009 по справі 22ц-3241/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3241/2009

 Головуючий у 1 інстанції Діденко C.O.

Категорія 45

 Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ювченко Л.П., суддів: Постолової В. Г., Азевича В.Б., при секретарі Приходько В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» до ОСОБА_1 про визнання незаконними дій відповідача та виконання умов договору і за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» про захист права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 29 грудня 2008 року відмовлено у позовних вимогах СТОВ «Святогорівське» до ОСОБА_1 про визнання дій по односторонньому розірванню договору оренди незаконними та примушення виконання умов договору оренди.

Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії СТОВ «Святогорівське» щодо утримання земельної ділянки належної ОСОБА_1 та вчинення перешкод щодо вільного користування нею - незаконними.

Зобов’язано СТОВ «Святогорівське» звільнити земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯЖ № 440916 від 29 серпня 2008 p., кадастровий номер 1422055500:01:000:0082, та не перешкоджати користуватись належною їй земельною ділянкою. Стягнено зі СТОВ «Святогорівське» на її користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення 7, 50 грн. та витрати на правову допомогу 200 грн.

В апеляційній скарзі СТОВ «Святогорівське» ставить питання про скасування рішення суду, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що розглядаючи спір, суд першої інстанції не прийняв до уваги норми закону щодо загальних підстав припинення договору оренди.

Також суд дійшов помилкового висновку, що після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) договір оренди припиняється. У розділі IX Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» йдеться про переукладення договорів оренди відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений.

Суд не правильно посилався на ст. 638 ЦК України, яка не регулюю питання розірвання, припинення договору. Данні правовідносини врегульовані ст. 651 ЦК України відповідно до якої, розірвання договору допускається за згодою сторін, а на вимогу однієї сторони договір може змінено або розірвано за рішенням суду.

Пункт 8 розділу X Перехідних положень до Земельного кодексу України регулює відносини за договорами оренди, що були укладені до вступу в дію цього Кодексу. Оскільки договір оренди був укладений сторонами у 2006 році, тому правовідносини щодо його припинення не підпадають під дію зазначеного правила.

Посилаючись на викладене, просить ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 та задовольнити позовні вимоги СТОВ «Святогорівське».

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явилися.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 3 січня 2006 року СТОВ «Святогорівське» уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної частки (паю) строком на 5 років до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до розпорядження Добропільської райдержадміністрації № 362 від 18 серпня 2008 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку в натурі, видано та зареєстровано державний акт на право власності.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, встановлені факти, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до розділу IX «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про оренду землі», після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 2 статтею 31 Закону України «Про оредну землі» предбачено, що Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідно до положень п.17 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101\4322 у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов’язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, з моменту отримання державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_1 стала власником певної земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавця, який не згоден переукласти договір, а сертифікат, на підставі якого укладено договорі оренди земельної частики (паю) втратив чинність, у зв’язку з чим, договір оренди вважається припиненим.

З наведеного слід зробити висновок, що переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є правом, а не обов’язком власника земельної ділянки.

Суд обгрунтовано встановив, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Зробивши висновок про припинення договору оренди, суд обгрунтовано послався на вимоги ст. 638 ЦК України та захищаючи права власника земельної ділянки, виходив з вимог ст. ст. 373, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України.

Рішення суду постановлене з дотримання вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п.1, 308, 314 ч. 1 п.1, 315, 317 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України.