Постанова

від 20.09.2007 по справі 20-4/135-12/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/135-12/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/135-12/138

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"20" вересня 2007 р.  16:25                                                                                          м. Севастополь

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гост ЛТД” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 11.09.2006 господарського суду міста Севастополя по справі №20-4/135 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гост ЛТД” до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя  про визнання податкового повідомлення-рішення №0000062620/0 від 17.03.2006 про донарахування податку на додану вартість в сум 38096,28 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 19048,50 грн.,

Суддя Харченко І.А.,

при секретарі Єрмолаєвої О.Ю.,

Представники сторін

позивача  – Корнилова Ю.Є., довіреність №9  від 15.08.2006, представник;

відповідача  –Форостяна І.В., довіреність №16/10-011/2007 від 24.05.2007, головний державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах юридичного управління ДПА у м. Севастополі,                         

Суть спору:

07.08.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гост ЛТД” звернулось до господарського суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя  про визнання податкового повідомлення-рішення №0000062620/0 від 17.03.2006 про донарахування податку на додану вартість в сум 38096,28 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 19048,50 грн.

Постановою від 11.09.2006 по справі №20-4/135 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 постанова господарського суду міста Севастополя  від 11.09.2006 залишена без змін.

06.04.2007 позивач звернувся в порядку статей 245-249, 253 Кодексу адміністративного судочинства України до господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 11.09.2006 господарського суду міста Севастополя по справі №20-4/135 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гост ЛТД” до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя  про визнання податкового повідомлення-рішення №0000062620/0 від 17.03.2006 про донарахування податку на додану вартість в сум 38096,28 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 19048,50 грн., посилаючись на те, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2006 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2005, яким визнані недійсними установчі документи ТОВ “Дінал”,  скасовано, справа направлена на новий розгляд.

У зв'язку з наведеним позивач просить заяву задовольнити.

Ухвалою від 11.04.2007 відкрито провадження у адміністративної справі № 20-4/135-12/138, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 15.05.2007 провадження у справі зупинено до вирішення справи №2-2308/2005 за позовом Дементьєва В.О. до ТОВ “Дінал” про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що розглядається в порядку цивільного судочинства Святошинським районним судом міста Києва  –до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2-2308/2005.

17.08.2007 з Святошинського районного  суда м. Києва надійшло повідомлення, про те, що ухвалою від 24.04.2007 провадження у справі №2-2308/2005 за позовом Дементьєва В.О. до ТОВ “Дінал” про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість закрито.

Ухвалою від 29.08.2007 поновлено провадження у справі №20-4/135-12/138, справа призначена до судового розгляду.

Відповідач заяву не визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №16292 від 15.05.2007), основні з них складаються у тому, що позивачем до податкового кредиту безпідставна віднесена сума згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ “Дінал”,  факт надходження до бюджету ПДВ, заявленого до відшкодування позивачем, не підтверджений.

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

в с т а н о в и в :

В період з 8.02.2006 по 06.03.2006 Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі проведена позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСТ ЛТД” з питання фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ “Дінал” за період з 01.03.2003 по 31.12.2003.

За результатами перевірки 07.03.2006 складений акт №371/10/35-004/22239440 відповідно до якого встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 п.7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: занижений податок на додану вартість за квітень-вересень 2003 року на загальну суму 38097 грн.

На підставі акту перевірки та підпункту 17.1.3 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 17.03.2006 ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062620/0, яким ТОВ “ГОСТ ЛТД” зменшено розмір бюджетного відшкодування на суму 38097грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 19048,50грн.

Згідно акту перевірки, ДПА при проведенні перевірки позивача було встановлено, що згідно даним книги обліку придбання товарів в квітні-вересня 2003 року позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ “Дінал”, на загальну суму ПДВ 38097грн.  

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005 визнані недійсними  з моменту реєстрації свідоцтво платника податку на додану вартість, установчі документи ТОВ “Дінал”.

ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача є наслідком не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ зазначає, що згідно пп.7.2.4  п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, з подальшими змінами та доповненнями, однією з підстав виключення платника податку з Реєстру платників податку на додану вартість і анулювання свідоцтва платника податку є винесення судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту держаної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість реєстрація платника податку на додану вартість дії до дати її анулювання.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, яки не визнає ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя, ТОВ “Дінал” знаходилось в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставинах ТОВ “ГОСТ ЛТД” не може нести відповідальність, як за несплату податків ТОВ “Дінал”, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотриманням достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Скасування в судовому порядку державної реєстрації ТОВ «Дінал»не є підставою для визнання недійсними юридично значущих дій, здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти за договором не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.06.2003, від 26.09.2006, у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006 та роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суд України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету».

Крім того, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2006 скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2005, справа направлена на новий розгляд.

17.08.2007 з Святошинського районного  суду м. Києва надійшло повідомлення, про те, що ухвалою від 24.04.2007 провадження у справі №2-2308/2005 за позовом Дементьєва В.О. до ТОВ “Дінал” про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість закрито.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя не надала доказів та не довила обґрунтованість визначення податкового зобов'язання ТОВ “ГОСТ ЛТД”, а позивач належним чином виконав свої зобов'язання, вищезазначене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача. При таких обставинах, позовні вимоги ТОВ “ГОСТ ЛТД” підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 01,70 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167, 252, 253 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

1.          Скасувати постанову від 11.09.2006 та прийняти нову постанову.

2.          Позов задовольнити повністю.

3.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя  від 17.03.2006 №0000062620/0 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “ГОСТ ЛТД” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38097грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 19048,50грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОСТ ЛТД” (м. Севастополь, вул. Щелкунова, 1 кв. 67, ідентифікаційний код 22239440) сплачений квитанцією №33 від 05.04.2007 (оригінал квитанції знаходиться у матеріалах справи) судовий збір в сумі 01,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                         І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

24.09.2007.