Ухвала

від 04.08.2021 по справі 947/12693/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/854/21

Номер справи місцевого суду: 947/12693/20 1-кс/947/4361/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.04.2021 року у кримінальному провадженні №12020160000000211 від 23.03.2020 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на речі та документи, виявлені та вилучені 01.04.2021 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене під час обшуку майна, оскільки існує необхідність забезпечення його збереження, для проведення ряду слідчих дій, експертних досліджень. Слідчим суддею враховано, що відповідно до матеріалів клопотання, постановою від 02.04.2021 року вказані в клопотанні речі та предмети визнані речовими доказами у кримінальному проваджені. Також слідчий суддя врахував, що не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що у свою чергу призведе до втрати доказів у кримінальному проваджені та суттєво ускладнить процес досудового розслідування справи.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна та повернути, вилучене майно. Апелянт стверджує, що ухвала слідчого судді необґрунтована та незаконна, винесена з істотним порушенням норм кримінального процесуального права. Слідчим суддею допущені неповнота судового розгляду, не враховано, що постанова про визнання вилученого майна речовими доказами не є мотивованою, не обґрунтовано, що вилучене майно має ознаки речових доказів.

Разом з апеляційною скаргою адвокат подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Однак, подання ОСОБА_5 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є зайвим, оскільки останнім фактично дотримано строк звернення з апеляційною скаргою, а тому строк на апеляційне оскарження поновлення не потребує.

У відповідності до положень ч.4 ст.405, ч.4 ст.107 КПК України (далі КПК), апеляційний розгляд проведено за відсутності сторін провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки сторони провадження в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, прокурор подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Особи в інтересах яких подана апеляційна скарга та їх захисник, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно матеріалів судового провадження та змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваній ухвалі майно, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оскільки вилучено за місцем проживання останніх.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.41 Конституції України, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або їх представник є особами, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді районного суду, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно з вимогами ст.404 КПК, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи рішення слідчого судді районного суду та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачаєтьсяз матеріалівсудової справиСУ ГУНПв Одеськійобласті проводитьсядосудове розслідуванняу кримінальномупроваджені №12020160000000211 від 23.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст.203-2 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 01.04.2021 року в період часу з 17:20 год. по 22:54 год. на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено документи та предмети, зазначені у клопотанні слідчого.

01.04.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене 01.04.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

02.04.2021 року постановою слідчого виявлене та вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у вищевказаному кримінальному провадженні.

06.04.2021року ухвалоюслідчого суддіКиївського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що вилучені документи та предмети зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, можуть бути предметом злочину, мають значення ключових доказів. Для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема проведення огляду вилученого майна, проведення експертних досліджень, що у подальшому надасть можливість слідству використати вказане майно як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім того, не накладення арешту на тимчасово вилучене майно призведе до його знищення чи спотворення, що у свою чергу позбавить орган досудового розслідування можливості використання вказаних предметів як речових доказів, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого та обставини, на які посилається останній, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, фактично відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на вимоги ст.170 КПК, задовольнив клопотання та наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку, зазначивши про те, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України. Слідчий суддя також послався на те, що не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що у свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що вилучені в ході обшуку документи, технічні пристрої та інше майно відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК, а тому в даному кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ч.ч.ч.1, 2 ст.203-2 КК України, це майно може бути речовими доказами та потребує детальногодослідження.

Апеляційний суд визнає непереконливими доводи адвоката щодо відсутності в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді конкретних відомостей, що вилучене майно має ознаки речових доказів, оскільки у вказаних процесуальних документах зазначено, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Зокрема, в оскарженій ухвалі слідчий суддя вказав, що вилучена техніка, предмети, зовні схожі на зброю, документи та іншу майно, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, на них може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження щодо обставин незаконного зайняття гральним бізнесом, а також осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення. Крім того, частина вилучених документів, за версією органу досудового розслідування, має відношення до незаконної діяльності грального бізнесу. Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 02.04.2021 року, відповідно до якої вилучені речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження. Крім того, вилучена техніка та предмети, зовні схожі на зброю, необхідні для проведення експертних досліджень.

Доводи апелянта відносно того, що ОСОБА_6 є власником будинку, в якому проведено обшук та вилучено майно, зазначене у клопотанні слідчого, а за кримінальним провадженням не має статусу підозрюваного, апеляційний судвизнає безпідставними,оскількидіючий кримінальний процесуальний закон України не ставить в залежність можливість накладення арешту на майно з процесуальним статусом особи, у володінні якого воно перебуває на час вирішення клопотання щодо необхідності його арешту.

Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності на вилучене майно завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника, апеляційним судом також не встановлено та апелянтом не доведено.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали, слід визнати непереконливими.

У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.04.2021 року, якою накладено арешт на майно вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4