Рішення

від 13.08.2021 по справі 183/1119/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1119/21

№ 2/183/2155/21

13 серпня 2021 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Гончарової С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю Кільчень , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права засновника, визнання права на оренду в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до Перещепинської міської ради про визнання права засновника, визнання права на оренду в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . За життя її чоловік склав заповіт яким все своє майно заповідав дружині - ОСОБА_1 . До складу спадщини увійшли права засновника селянського (фермерського) господарства Кільчень та право оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства. У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Також позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на право оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та фермерське господарство. Листом нотаріуса від 21 грудня 2020 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що відсутній документ який посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Позивач вважає, що до складу спадщини увійшли права засновника фермерського господарства Кільчень та право оренди земельної ділянки посилаючись на наступне. 14 квітня 2003 року між її чоловіком та Новомосковською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 20,3 га з цільовим призначенням - для створення та ведення селянського (фермерського) господарства строком на 49 років, яка розташована на території Голубівської сільської ради. 28 серпня 2003 року було зареєстровано селянське (фермерське) господарство Кільчень та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Посилаючись на ЗУ Про оренду землі , ЗУ Про фермерське господарство просить визнати за нею право засновника селянського (фермерського) господарства Кільчень в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 ; визнати за нею право оренди земельної ділянки загальною площею 20,3 га з цільовим призначенням для створення та ведення селянського (фермерського) господарства яка розташована на території Голубівської сільської ради, яка перебувала у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2003 року в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

02 березня 2021 року ухвалою судді позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. 05 березня 2021 року позивачем усунено недоліки позовної заяви та подана уточнена позовна заява.

Ухвалою судді від 10 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

17 травня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи - СФГ Кільчень у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи - головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, ч. 5, ч. 7 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є дата складання його повного тексту - 13 серпня 2021 року.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

14 квітня 2003 року між Новомосковською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець, на підставі розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації № 364 від 08 квітня 2003 року, за рахунок земель запасу, передав в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 20,3 га з цільовим призначенням для створення та ведення селянського (фермерського) господарства строком на 49 років, яка розташована на території Голубівської сільської ради. Договір оренди посвідчений 14 квітня 2003 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Логвіновою О.А., зареєстровано в реєстрі за № 394 (а.с.21-24). 15 квітня 2003 року договір зареєстрований у Новомосковському районному відділі земельних ресурсів, що підтверджується відповідною відміткою на договорі.

На виконання умов договору оренди земельної ділянки 15 квітня 2003 року Новомосковська районна державна адміністрація передала ОСОБА_2 вищезазначену земельну ділянку, про що складено акт приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди (а.с.26).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 19 січня 2018 року зареєстрував своє право оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1223282000:02:161:0015 (а.с.27).

28 серпня 2003 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Кільчень , що підтверджується Свідоцтвом про Державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 452465 (а.с.13).

Засновником Селянського (фермерського) господарства Кільчень відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань є ОСОБА_2 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який позивачу доводився чоловіком, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 10,11).

Як вбачається з копії спадкової справи, 14 листопада 2019 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповідав ОСОБА_1 . Позивач у встановлений законом строк звернулася з заявою про прийняття спадщини. Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині нотаріусом не виявлено (а.с.41-57).

21 грудня 2020 року позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та фермерське господарство. Листом 21 грудня 2020 року вих.№1762/02-14 державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Л.П.Крутько позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого чоловіка, оскільки відсутній документ який посвідчує право власності спадкодавця на майно зазначеного господарства.

Вирішуючи питання про те, чи увійшло до складу спадщини право засновника селянського (фермерського) господарства Кільчень та право оренди земельної ділянки, суд враховує наступні обставини та норми права.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ Про фермерське господарство головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із статтею 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Статтею 22 ЗУ Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 статті 35 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до положень ст.ст. 1268, 1269,1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Згідно ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є у тому числі майнові права.

Статтею 178 ЦК України визначено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки права засновника фермерського господарства є майновими правами, то в силу приписів ст.ст.177-178 ЦК України, вони входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Згідно норм ст.1219 ЦК України, майнові права засновника фермерського господарства не є такими, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а тому спадкуються на загальних підставах. Будь - яких особливостей спадкування майна чи майнових прав засновника фермерського господарства Цивільний кодекс України не містить.

Спадкодавець ОСОБА_2 був єдиним засновником фермерського господарства Кільчень , про що зазначено у п.1.3 Статуту зазначеного господарства (а.с.16-20). Позивач, як спадкоємець за заповітом, бажає продовжити діяльність ФГ Кільчень .

Відповідно до норм п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 Про судову практику за позовами про захист права приватної власності успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права. Оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов`язків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини ст. 1219 ЦК України), то спадкуванню підлягають і майнові права, які мав спадкодавець.

Із роз`яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.02.2016 за № 4 вбачається, що до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін, зокрема, спори, пов`язані зі вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств (п. 1.7).

Враховуючи вищезазначені обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права засновника фермерського господарства в порядку спадкування, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи позов у частині визнання за позивачем права оренди земельної ділянки суд враховує наступне.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України "Про оренду землі"). Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 5 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 статті 7 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

У ч. 3 ст. 16 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з розділу 4 договору оренди Умови зміни, припинення і розірвання договору , при укладенні договору сторони погодили, що однією з підстав його припинення є смерть орендаря і відмови його спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців, а також у випадках, коли орендодавець не бажає укласти договір зі спадкоємцями орендаря .

Як вбачається з листа Перещепинської міської ради від 28 липня 2021 року №2.25-1536, земельна ділянка з кадастровим номером 1223282000:02:161:0015, полщею 20,3 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, передана у комунальну власність Перещепинській міській територіальній громаді на підставі наказу №4-1563/151911 від 18 червня 2019 року.

Як встановлено судом, спадкоємець оренедаря виявив бажання виконувати умови цього договору, про що свідчить заява про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідач, який на теперішній час є власником земельної ділянки не висловив небажання продовжити договір зі спадкоємцем орендаря, про що свідчить його заява у якій відповідач зазначив, що у вирішенні справи покладається на розсуду суду.

З огляду на те, що спадкодавцеві за життя належало право оренди земельної ділянки, яке не припинилося з його смертю, позивач є спадкоємцем за заповітом після його смерті, який прийняв спадщину, позивач виконує умови укладеного договору оренди земельної ділянки, проти чого не заперечував відповідач, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання права оренди спірної земельної ділянки у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю Кільчень , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права засновника, визнання права на оренду в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право засновника селянського (фермерського) господарства Кільчень в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки загальною площею 20,3 га, кадастровий номер 1223282000:02:161:0015, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка перебувала у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2003 року, зареєстрованого 15 квітня 2007 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК №25 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1469513012232, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Перещепинська міська рада, код ЄДРПОУ 04338463, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 42.

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 39835428, адреса: м. Дніпро, пр. Поля, буд. 2;

третя особа - селянське (фермерське) господарство "Кільчень", код ЄДРПОУ 32575935, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище Кільчень.

Повне судове рішення складено і підписано 13 серпня 2021 року .

Суддя Оладенко О.С.