Рішення

від 12.08.2021 по справі 909/179/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/179/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Івано-Франкіської місцевої прокуратури

вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000

в інтересах держави в особі

Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОН-ТЕХ"

вул. Терещенківська, 13, кв. 34, м. Київ, 01004

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 47 804 грн 56 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ: Івано-Франківська місцева прокуратура звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОН-ТЕХ" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 47 804 грн 56 коп.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2021, суд прийняв суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення; витребував у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 39767437) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3,3906 га по вул. Барнича, 4 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:21:006:0456 за 2018 рік.

Копії ухвали від 10.03.2021 у відповідності до ст.ст.120, 242 ГПК України направлено сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано прокуратурою та Івано-Франківською міською радою 15.03.2021, від відповідача копія ухвали повернулася до суду 22.03.2021 з відміткою "адресат відсутній", про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідно до вказаної процесуальної норми, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 10.03.2021 належить вважати - 22.03.2021.

18.03.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на виконання вимог суду надійшов лист №9-9-0.6-1660/0/2-21 від 18.03.2021 (вх.№4077/21), до якого приєднано витребувані судом докази.

02.06.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№8303/21).

18.06.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов №4-16 від 16.06.2021 (вх.№9316/21).

22.06.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Івано-Франківської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив №63-1689вих.21 від 22.06.2021 (вх.№9495/21).

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно без укладення відповідного на те договору оренди користувався земельною ділянкою, що призвело до недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за фактичне користування землею. Відтак, прокурор вважає, що невжиття відповідачем дій щодо укладення такого договору з 27.03.2018 по 07.11.2019 свідчить про наявність факту безпідставно набутого майна в сумі недоодержаного доходу за використання земельної ділянки, що в силу закону є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування підстав звернення до суду з даним позовом прокурор зазначив, що невжиття органом місцевого самоврядування (Івано-Франківською міською радою) жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави, яке полягало в безпідставному збереженні відповідачем коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю та ненадходженні коштів до бюджету, свідчить про його бездіяльність. За таких обставин, вважає, що наявні підстави для звернення прокуратури до суду з даним позовом на захист інтересів держави в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Позиція відповідача. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим. В спростування позовних вимог посилається на те, що ТОВ "Рон-Тех" здійснило всі необхідні дії для поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки. Вказує на те, що за відсутності укладеного договору з незалежних від відповідача причин, враховуючи поведінку відповідача та його бажання і намір укласти відповідні договори оренди, в діях відповідача відсутні факти безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок; у відповідності до норм чинного законодавства відповідачем сплачено земельний податок.

За усталеною позицією Європейського Суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Рон-Тех" (01014, м.Київ, вул. Звіринецька, буд.63, код 41251364) проведено 31.03.2017, номер запису: 1 070 102 0000 068208, не перебуває в процесі припинення (а.с. 26-27).

За приписами ч.3 ст.30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідну правову позицію викладено у Постанова ВП ВС від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

Враховуючи, що предметом спору у справі, що розглядається, є орендна плата за користування нерухомим майном, розташованим за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Барнича, №4, справа підлягає до розгляду Господарським судом Івано-Франківської області.

27.03.2018 між ПрАТ ""Електро" (продавець) та ТОВ "Рон-Тех" (покупець) укладено нотаріально засвідчений договір купівлі - продажу, відповідно до п.1 якого продавець передає, а покупець приймає у власність адміністративно-виробничі та побутові приміщення, загальною площею 4347,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Барнича Я., будинок №4, а саме: службово-побутовий корпус літ.А, площею 1524,9 кв. м; головний корпус, котельня літ.Б, площею 1078,0 кв. м; гараж літ.1, площею 933,5 кв. м; механічна майстерня, навіс літ.Ж, площею 288,5 кв. м; пилорама літ. З площею 115,5 кв. м; склад ПММ літ. К, площею 44,6 кв. м; склад літ. Л площею 163,2 кв. м; склад літ. М, площею 53,1 кв. м; навіс літ. Н, площею 146,6 кв. м; ворота 1, площею 13,5 кв. м; огорожа 2, площею 135,1 кв. м; огорожа 3, площею 337,0 кв. м; огорожа 4, площею 898,5 кв. м.; Реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 537840426101. Приміщення розташовані на земельній ділянці площею 3,3906 га, кадастровий номер: 2610100000:21:006:0456 (п.3 договору). Договір зареєстровано в реєстрі за №826 (а.с.35).

Також 27.03.2018 між гр. ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Рон-Тех" (покупець) укладено нотаріально засвідчений договір купівлі - продажу, відповідно до п.1 якогог продавець зобов"язується передати у власність покупця адміністративно-виробничі та побутові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., а покупець зобов"язується прийняти приміщення та сплатити за них ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Опис об"єкта: загальна площа 891,9 кв. м; приміщення - в плані літера "В" - КПП з підстанцією, площею 242,7 кв. м, літ."Д" - механічний склад, площею 649,2 кв. м, розміщені на земельній ділянці площею 3,3906 гр, кадастровий номер 2610100000:21:006:0456, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 538036726101. договір зареєстровано в реєстрі за №419 (а.с.36-37).

Державну реєстрацію права власності на вищевказані об"єкти нерухомого майна - реєстраційні номери 537840426101 та 538036726101 проведено 27.03.2018, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна №151457210 від 28.12.2018 (а.с. 28-32).

Згідно з повідомленням Департаменту Комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради №54/34.3-02/18в від 15.01.2019, яке направлене ТОВ "Рон-Тех" 15.01.2019, Департамент повідомив відповідача про те, що відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", "Положення про Департамент комунальних ресурсів Іван-Франківської обласної ради", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №42-2 від 22.12.2015, "Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Івано-Франківську", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №1508-47 від 28.08.2014 зі змінами №64-11 від 15.03.2017, з 11.02.2019 по 21.02.2019 буде проведено обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:21:006:0456 (а.с. 18).

За результатами обстеження 20.02.2019 земельної ділянки за адресою: вул. Я. Барнича, 4, м.Івано-Франківськ (кадастровий номер 2610100000:21:006:0456) інспектором з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в присутності свідків складено акт №219 (а.с. 19-20).

11.03.2019 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради звернувся до ТОВ "Рон-Тех" з клопотанням №184/34.3-02/18в про укладення договору оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою (орендодавцем) і ТОВ "Рон-Тех" (орендарем) (а.с. 22). Дата направлення та отримання даного клопотання підтверджується відповідними квитанціями та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22 на звороті).

16.04.2019 відповідач звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с.93).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.03.2020 №205245411, 28.12.2019 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,3906 га з кадастровим номером 2610100000:21:006:0456, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ТОВ "Рон-Тех" (а.с. 33-34).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-2611371512021 від26.01.2021, місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:21:006:0456 - вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ; площа - 3,3906 га; форма власності - комунальна; цільове призначення: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; дата державної реєстрації земельної ділянки - 28.04.2017; дата державної реєстрації речового права права - 28.12.2019 (а.с. 47-51).

Як вбачається з витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі №1474/0/196-19 від 06.09.2019 та №81/406-21-06 від 17.03.2021, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:21:006:0456 - вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ у 2018 та 2019 роках становила 13 268 481 грн 47 коп. (а.с. 39, 83).

Відповідно до листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області №1204/9/09-19-55-04-19 від 09.04.2020, за користування земельною ділянкою площею 3,3906 га з кадастровим номером 2610100000:21:006:0456 ТОВ "Рон-Тех" задекларовано земельний податок: у 2018 році у розмірі 279 226 грн 08 коп.; у 2019 році - 317 490 грн 39 коп. (задекларовано з квітня 2018 року по 08 листопада 2019 року (а.с. 38)).

28.05.2020 Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до ТОВ "Рон-Тех" з претензією №485/01-18/19в від 26.05.2020 про добровільну сплату безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська в сумі 47 804 грн 56 коп (а.с. 23-24).

Згідно з розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної власності на території м. Івано-Франківська ТОВ "Рон-Тех" сума безпідставно збережених коштів за період з 27.03.2018 по 07.11.2019 склала 47 804 грн 56 коп. (а.с. 44).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, що згідно ст.14 Конституції України перебуває під особливою охороною держави.

Суд встановив, що на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Івано-Франківською міською радою, яка протягом розумного строку не вживала заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати до державного бюджету, тобто навів підставу для представництва інтересів держави та для звернення з позовом до суду.

Таким чином подання позову прокурором в інтересах держави у даній справі є обґрунтованим.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

Судом встановлено, що відповідач набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване у АДРЕСА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 27.03.2018, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

При цьому, частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої-четвертої цієї ж статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

За встановлених судом обставин, земельна ділянка площею 3,3906 га, кадастровий номер 2610100000:21:006:0456, розташована за адресою АДРЕСА_1 сформована як об`єкт цивільних прав 28.04.2017, про що свідчить копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п.71).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі №1474/0/196-19 від 06.09.2019 та №81/406-21-06 від 17.03.2021, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:21:006:0456 - вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ у 2018 та 2019 роках становила 13 268 481 грн 47 коп.

Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Розрахунок орендної плати здійснювався в розмірі 3 відсотків від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, сума орендної плати, яку ТОВ "Рон-Тех" мало б сплатити до державного бюджету за користування вищевказаною земельною ділянкою, відповідно до якого за період з 27.03.2018 по 31.12.2018 належало сплатити 305356 грн 83 коп., за період з 01.01.2019 по 07.11.2019 - 339 164 грн 20 коп. При цьому, у розрахунку, враховано дані ДПС про задекларовані відповідачем суми податку за землю (у 2018 році у розмірі 279 226 грн 08 коп.; у 2019 році - 317 490 грн 39 коп.). Відповідно сума безпідставно збережених коштів у 2018 році склала 26130 грн 75 коп., у 2019 році - 21673 грн 81 коп. Всього 47 804 грн 56 коп.

Розрахунок орендної плати за вказаний період є арифметично правильним.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Рон-Тех" (вул. Терещенківська, 13, кв. 34, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 41251364) на користь Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 33644700) 47 804 (сорок сім тисяч вісімсот чотири) гривні 56 коп. безпідставно збережених коштів.

Стягнути з ТОВ "Рон-Тех" (вул. Терещенківська, 13, кв. 34, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 41251364) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул.Грюнвальдська,11, м.Івано-Франківськ, 76000, код 03530483) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.

Повне рішення складено 12.08.2021

Суддя О.В. Рочняк